Ухвала
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 333/733/18
провадження № 61-2744ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про скасування державної реєстрації договору суперфіцію, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, визнання самочинним будівництва житлового будинку,
05 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року залишено без руху для надання документа про сплату судового збору та копій касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалу про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав 11 березня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
У відведений судом строк, станом на 11 вересня 2020 року, ухвалу суду касаційної інстанції від 21 лютого 2020 року не виконано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Враховуючи викладене, невиконання вимог суду про усунення недоліків касаційної скарги перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про скасування державної реєстрації договору суперфіцію, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, визнання самочинним будівництва житлового будинку повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк