14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 2-2572/07
провадження № 61-13407 ск 20
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на частину квартири,
03 вересня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Статтею 390 ЦПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Указану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження, і ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення цього строку, з посиланням на те, що повний текст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції він не отримував засобами поштового зв'язку, однак 04 серпня 2020 року подав до Дніпровського апеляційного суду заяву на отримання даного рішення та фактично отримав оскаржувану постанову 26 серпня 2020 року.
Однак, жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження до матеріалів касаційного провадження ОСОБА_1 не додано, що вказує на необґрунтованість заявленого нею клопотання та необхідність відмови у його задоволенні.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та належні докази (документи), які містять відомості щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року.
У порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено чітко та належним чином підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Як убачається із касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, визначене в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України.
У частині другій статті 389 ЦПК України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу із зазначенням у ній, крім іншого, чітко та належним чином підстави (підставу) касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, визначені в пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Разом із цим, зміст прохальної частини касаційної скарги не відповідає статті 409 ЦПК України, оскільки заявник у касаційній скарзі просить лише скасувати рішення суду апеляційної інстанції та не зазначає, яку процесуальну дію слід вчинити щодо рішення суду першої інстанції.
У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено адресу електронної пошти ОСОБА_1 , та не вказано про її відсутність.
Враховуючи наведене, ОСОБА_6 необхідно надати до суду належним чином оформлену касаційну скаргу, із узгодженням її змісту статті 409 ЦПК України та із зазначенням у ній крім іншого, адресу електронної пошти ОСОБА_1 , або зазначити про її відсутність.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги додаються її копії відповідно до кількості учасників справи.
Належним чином оформлена за змістом касаційна скарга має бути подана з доданими до неї копіями у відповідній кількості примірників для інших учасників справи.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за подання до суду позовних заяв справляється державне мито в розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51,00 грн) та не більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700,00 грн) (в редакції, яка діяла на час подання позову в даній справі).
Згідно підпункту «д» пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за подання до суду позовних заяв немайнового характеру справляється державне мито в розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімумів доходів громадян (08,50 грн) (в редакції, яка діяла на час подання позову в даній справі).
Згідно розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду судових процесів, повязаних з розглядом цивільних і господарських справ (затверджених постановою КМУ від 21 грудня 2005 року № 1258), за розгляд справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру сплачується сума в розмірі 30,00 грн, а за розгляд спору немайнового характеру - 7,50 грн (в редакції, яка діяла на час подання позову в даній справі).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до касаційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог немайнового характеру (визнання договорів дійсними), а також про відмову в задоволенні майнових позовних вимог (визнання права власності на Ѕ частину квартири). Однак, із матеріалів касаційного провадження не вбачається вартість спірного майна (1/2 частини квартири), а тому суд не має можливості перевірити розмір судового збору, який підлягає сплаті, відповідно до Закону України «Про судовий збір», при поданні даної касаційної скарги.
До касаційної скарги заявником додано квитанцію від 03 вересня 2020 року про сплату судового збору в сумі 2 000,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 за подання касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, слід оплатити судовий збір (у разі сплати у меншому розмірі), суму якого необхідно самостійно розрахувати, враховуючи оплачену суму (2 000,00 грн) та виходячи із вартості спірного майна (надавши до суду докази його вартості) і ставок судових витрат, які слід було сплачувати при поданні позовної заяви, та згідно вимог Закону України «Про судовий збір» (щодо розміру судового збору за подання касаційної скарги).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог цього Кодексу щодо форми і змісту, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною третьою статті 393 ЦПК України установлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Касаційну скаргу ОСОБА_6 необхідно залишити без руху з наданням йому можливості усунути вищевказані недоліки.
На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до15 жовтня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі неподання заяви для поновлення строку касаційного оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко