Ухвала
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 555/512/20
провадження № 61-13439ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У березні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 06 квітня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву № б/н, згідно якої останній отримав кредит у розмірі 2 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПриватБанк» свої договірні зобов'язання виконав, надавши відповідачу кредит.
Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 25 грудня 2019 року має заборгованість 13 658,21 грн за кредитним договором № б/н від 06 квітня 2018 року, з яких: 9 363,78 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9 363,78 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1 982,60 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 1 185,25 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з статтею 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахована комісія; 500 грн - штраф (фіксована частина), 626,58 грн - штраф (процентна складова).
У зв'язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість у розмірі 13 658,21 грн, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 2 102 грн.
Заочним рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06 квітня 2018 року, яка станом на 25 грудня 2019 року становить за тілом кредиту 9 363 (дев'ять тисяч триста шістдесят три) грн 78 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31 серпня 2020 року цього ж суду, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
Заочне рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2020 рокузалишено без змін.
31 серпня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк»засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у вказаній вище справі, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками, за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з статтею 625 ЦК України, штрафів та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.
Ціна позову у дані справі становить 13 658,21 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки викладені у оскаржених рішеннях висновки не узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, а тому необхідність забезпечення єдності судової практики в такій ситуації видається пріоритетною порівняно з малозначним характером справи. Проте, АТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім цього, заявник вказує, що справа є малозначною, але має для банку виняткове значення, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором тягне загрозу повернення банком залучених коштів вкладникам та ставить під загрозу репутацію банку, що перешкоджає його стабільній роботі, обмежує права та порушує майнові інтереси позивача. Проте АТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтовує, в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Оскільки вказівка на невиконання відповідачем зобов'язань за договором фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для АТ КБ «ПриватБанк».
У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для касаційного перегляду судових рішень, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська