Ухвала
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 296/8045/17
провадження № 61-12958ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку в майні та усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частки автомобіля ВАЗ21104 у розмірі 43 292,12 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_3 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання гаража спільною сумісною власністю подружжя та його поділ і ухвалено в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя гараж № НОМЕР_1 у Громадському об'єднанні власників гаражів «Світлофор» за адресою м. Житомир, вул. Корольова, 3-А , вартістю 69 174 грн.
Виділено ОСОБА_3 гараж № НОМЕР_1 в Громадському об'єднанні власників гаражів «Світлофор» за адресою м. Житомир, вул. Корольова, 3-А.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості гаража у розмірі 34 587 грн.
У решті рішення суду залишено без змін.
У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно відбитку штампу «Прийом громадян» подана 26 серпня 2020 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки оскаржувану постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2020 року вона отримала 27 липня 2020 року, що підтверджується наданими доказами.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, його можливо поновити.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
ОСОБА_1 подано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
В окремо поданому клопотанні ОСОБА_1 , посилаючись на тяжкий майновий стан у зв'язку з тим, що розмір судового збору, який за її підрахунками має становити більше 20 тисяч гривень, перевищує 5 відсотків її доходу за попередній календарний рік (50 362 грн), просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, на підтвердження чого надає довідки з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Міністерства праці та соціальної політки від 20 липня 2020 року № 1822 про отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям за 2019 рік (7 769,39 грн) та № 1823 про отримання щомісячної одноразової допомоги при народженні першої дитини за 2019 рік (10 320 грн), № 1824 про допомогу на одну дитину одиноким матерям за 2019 рік (2 816,99 грн) та довідку з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБК СЕРВІС» (далі - ТОВ «АБК СЕРВІС») від 16 липня 2020 року № 19 про доходи за 2019 рік, де розмір її доходу за минулий календарний рік склав 29 454,87 грн.
Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені заявником доводи з урахуванням суті позовних вимог не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним та зустрічним позовами) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600 грн.
Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку в майні та усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення та, уточнивши позовні вимоги, просила суд: стягнути з відповідача свою користь компенсацію 2/3 частини вартості гаражу № НОМЕР_1 у громадському об'єднанні власників гаражів «Світлофор», що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Корольова, 3-А; стягнути з відповідача свою користь 2/3 частини вартості автомобілю ВАЗ 21104, легковий седан-В 2009 року випуску, сірого кольору, номер кузова № НОМЕР_2 ; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; вселити її та малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спірну квартиру.
У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю та просив суд: визнати квартири АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.
Судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування однієї вимоги немайнового характеру щодо вселення та вимоги майнового характеру щодо стягнення компенсації 2/3 частин вартості гаражу; стягнення компенсації 2/3 частин вартості автомобіля; визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Отже, при поданні первісного позову за вимогу немайнового характеру судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 640 грн (1 600 грн * 0,4 = 640 грн).
З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень, вартість спірного автомобіля становить 86 584,24 грн, а вартість гаражу - 69 174 грн (відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи від 15 березня 2019 року та висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 лютого 2019 року).
2/3 частини вартості спірного автомобіля становить 57 722,82 грн, а 2/3 частини вартості спірного гаражу - 46 116 грн.
Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2020 року у повному обсязі.
Отже, при поданні первісного позову судовий збір за вимогу майнового характеру (щодо стягнення компенсації 2/3 частин вартості гаражу та автомобіля) повинен був бути сплачений у розмірі 1 038,39 грн (57 722 грн + 46 116 грн) * 1% = 1 038,39 грн).
Враховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішення неможливо встановити ціну позову станом на день звернення до суду із вимогою майнового характеру (визнання права власності на квартиру), виходячи зі змісту частини четвертої статті 134 ЦПК України Верховний Суд визначає цей розмір попередньо.
Разом з тим, враховуючи подане ОСОБА_1 клопотання, Верховний Суд вважає за можливе зменшити розмір судового збору, зобов'язавши її сплатити 7000 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового
збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при
поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення.
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити частково.
Зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору за подання касаційної скарги до 7 000 грн.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 липня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець