Ухвала
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 650/1400/19
провадження № 61-12389ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М., у справі за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
Короткий зміст заявлених вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
Позов мотивувала тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,15 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У серпні 2019 року їй стало відомо, що відповідно до договору підряду на будівництво від 11 лютого 2019 року № 11/02/19, укладеного між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 , на належній їй земельній ділянці відповідач планує побудувати дерев'яну конструкцію, як окрему будівлю. За умовами зазначеного договору підряду ОСОБА_4 сплатив ФОП ОСОБА_1 49 424,00 грн.
Посилаючись на те, що оспорюваний договір є нікчемним, оскільки вона, як власник земельної ділянки, не мала волевиявлення на його укладення та підписання, згоди на будівництво не надавала і не уповноважувала будь - кого укладати договір підряду на будівництво, позивач просила застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину і зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути ОСОБА_4 передоплату, внесену 15 лютого 2019 року в сумі 49 424,00 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від
12 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що укладення договору підряду від 11 лютого 2019 року № 11/02/19, предметом якого є будівництво дерев'яної будівлі на земельній ділянці, належній ОСОБА_3 не власником земельної ділянки та без її згоди, порушує права ОСОБА_3 на володіння, користування та розпорядження її майном. Зазначений договір порушує публічний порядок, а тому є нікчемним в силу вимог закону.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі
49 424,00 грн., апеляційний суд виходив з того, правом стягнення вказаних грошових коштів наділений ОСОБА_4., який не уповноважував ОСОБА_3 на представлення його інтересів у суді.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у якій заявник просив постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору в даній справі є вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, зокрема повернення грошових коштів, сплачених на виконання нікчемного договору підряду, у розмірі 49 424,00 грн.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі
№ 646/5496/17-ц є безпідставними, оскільки вона ухвалена за інших встановлених судами фактичних обставин справи.
З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що розгляд касаційної скарги представника ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак