Ухвала
Іменем України
11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 367/8673/19
провадження № 61-12518ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» про стягнення неустойки за договором купівлі - продажу майнових прав,
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (далі - ПрАТ «Меліоратор») про стягнення неустойки за договором купівлі - продажу майнових прав.
Позов мотивував тим, що 20 грудня 2017 року між ним та ПрАТ «Меліоратор» в особі голови правління Світлицького В. М. укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 5/22, за умовами якого ПрАТ «Меліоратор» продає, а він купує майнові права на двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 загальною площею 82,06 кв. м. на 3 поверсі у багатоквартирного житлового будинку № 2 (п'ята черга будівництва) з вбудованими нежитловими приміщеннями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання пунктів 3. 1, 3. 3 договору він повністю здійснив оплату вартості майнових прав у сумі 1 025 750,00 грн на розрахунковий рахунок ПрАТ «Меліоратор».
Відповідно до пунктів 1. 6. та 1. 7. продавець, ПрАТ «Меліоратор» взяв на себе зобов'язання завершити будівельні роботи на об'єкті капітального будівництва у строк до вересня 2018 року, та ввести об'єкт в експлуатацію не пізніше грудня 2018 року, однак, станом на день подання позовної заяви будівельні роботи не закінчені, а будинок в експлуатацію не введений.
Посилаючись на те, що відповідач продовжує порушення зобов'язання та ухиляється від сплати неустойки в добровільному порядку, позивач просив стягнути з відповідача на його користь неустойку у розмірі 205 150,00 грн.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що належать ПрАТ «Меліоратор» в межах суми 205 150,00 грн.
Заяву мотивував тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволенні позову, оскільки з офіційного сайту Державної податкової служби України
йому стало відомо, що ПрАТ «Меліоратор» має податковий борг у сумі
3 729 151,00 грн перед місцевим та 3 546 008,00 грн перед державним бюджетом. Ураховуючи, що будинок недобудований, відповідач має непогашені податкові борги, керівник відповідача ухиляється від виконання грошового зобов'язання, існує ймовірність, що виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде утруднене або взагалі стане не можливим через фінансову неспроможність відповідача його виконати.
Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2020 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано доказів на підтвердження належності вказаних у заяві рахунків в банківській установі саме відповідачу, також заявник належно не обгрунтовав у чому полягає необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать ПрАТ «Меліоратор», в межах суми 205 150,00 грн, що можуть знаходитись на рахунку АТ «Альфа-банк»
№ НОМЕР_1 , МФО 3000346.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції не з'ясував обставин, за яких позивач просив вжити заходи забезпечення позову, не дослідив питання відповідності позовних вимог виду забезпечення позову та питання наявності чи відсутності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, та як наслідок, не звернув увагу на те, що доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову, відповідають змісту позовних вимог та пов'язані з суб'єктивними правами позивача на предмет спору.
Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, апеляційний суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити у подальшому виконання можливого судового рішення про задоволення позову. Із зазначених заявником рахунків, які можуть належати відповідачеві, документально підтверджений лише один, який зазначений в договорі купівлі-продажу майнових прав. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні ПрАТ "Меліоратор", в межах суми
205 150,00 грн, що можуть знаходитись на рахунку у АТ «Альфа-банк»
№ НОМЕР_1 , оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити у подальшому виконання можливого судового рішення про задоволення позову.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «Меліоратор» у якій він заявник просив постанову Київського апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2020 року скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що необхідність обрання забезпечення позову у спосіб накладення арешту на грошові кошти належно не обгрунтована ані позивачем, ані судом апеляційної інстанції. Доказів на підтвердження існування реальної загрози не виконання чи утруднення виконання можливого судового рішення, заявником не надано, а також що рахунок на який накладено арешт належить ПрАТ «Меліоратор». Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав забезпечення позову.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Урахувавши вимоги щодо співмірності обраного заявником заходу забезпечення позову щодо заявлених позовних вимог, апеляційний суд обгрунтовано виходив із того, що між сторонами виник спір щодо стягнення неустойки за невиконання умов договору купівлі - продажу майнових прав, укладеного між сторонами у розмірі 205 150,00 грн, при цьому, наявність у ПрАТ «Меліоратор» непогашеного податкового боргу у розмірі 3 778 641,79 грн, також свідчить про те, що у разі його стягнення, незастосування заходів забезпечення позову може значно ускладнити чи зробити неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення позову у справі, а тому дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і на законність постанови апеляційного суду не впливають. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, постанова Київського апеляційного суду від
15 липня 2020 року ухвалена з дотриманням норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Меліоратор» про стягнення неустойки за договором купівлі - продажу майнових прав, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак