Справа № 760/5504/17
2-3332/20
02 вересня 2020 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
за участі:
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивує тим, що 26 липня 2015 на автодорозі М-03 «Бориспільське шосе», 2 км від КП м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів - автомобіля марки «Інфініті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді.
У результаті зіткнення був пошкоджений автомобіль позивача.
Згідно висновку № 18260/15-54 експертного автотоварознавчого дослідження від 14 грудня 2015 року вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля, становить 871077 гривень 41 копійку.
Дійсна ринкова вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 917632 гривні.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» згідно полісу № АІ/4279515 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
29 липня 2015 року він звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» із повідомленням про страховий випадок. Проте, заяву про виплату страхового відшкодування товариство не прийняло через відсутність судового рішення, яке підтверджувало б вину ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді.
21 грудня 2016 року він повторно звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування.
ПрАТ «Київський страховий дім» рішенням від 12 січня 2017 року відмовило у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з неподанням страховику заяви про виплату страхового відшкодування протягом одного року.
Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь:
- 917632 гривні - майнової шкоди;
- 1658 гривень 88 копійок - витрат за проведення автотоварознавчого дослідження;
- 20000 гривень - моральної шкоди.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без руху.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2019 року заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року скасовано та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні зх. повідомленням сторін.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року в справі призначена судова експертиза.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року виправлено описку в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов у повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні визначали позовні вимоги частково. Зазначили, що вони заперечують проти розміру завданої шкоди. Автомобіль вже проданий, тому відповідач погоджується сплатити позивачу вартість частки останнього у проданому транспортному засобі у розмірі 74000 гривень.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 26 липня 2015 на автодорозі М-03 «Бориспільське шосе», 2 км від КП м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів - автомобіля марки «Інфініті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
У результаті зіткнення автомобіль позивача був пошкоджений.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України закрито у зв'язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення (а.с. 9).
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року постанову Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року залишено без змін (а.с. 10-12).
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді (а.с. 13).
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року постанову Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року залишено без змін (а.с. 14-17).
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «Київський страховий дім» згідно полісу № АІ/4279515 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 71).
29 липня 2015 року він звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» із повідомленням про страховий випадок (а.с. 67).
Позивач зазначив, що заяву про виплату страхового відшкодування товариство у нього не прийняло через відсутність судового рішення, яке підтверджувало б вину ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді.
21 грудня 2016 року ОСОБА_2 повторно звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 26).
ПрАТ «Київський страховий дім» рішенням від 12 січня 2017 року відмовило у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з неподанням страховику заяви про виплату страхового відшкодування протягом одного року (а.с. 69-70).
Позивачем був наданий суду висновок № 18260/15-54 експертного автотоварознавчого дослідження від 14 грудня 2015 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля, становить 871077 гривень 41 копійку (а.с. 18-23).
Сторона відповідача вважає зазначений висновок неналежним доказом у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року в справі призначена судова експертиза.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 22 листопада 2019 року № 21126/19-54 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Інфініті», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 806656 гривень 34 копійки (а.с. 218-223).
Сторона відповідача заперечує проти розміру завданої шкоди, проте на спростування висновку судового експерта відповідачем суду не надано жодного належного доказу.
За таких обставин, суд вважає за можливе покласти в основу рішення при визначенні розміру майнової шкоди висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, оскільки експертиза проводилась судовим експертом, який має відповідну фахову підготовку, попереджений про кримінальну відповідальність, при проведенні експертизи мав у розпорядженні всі необхідні матеріали.
04 липня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду України прийнято постанову, в якій зазначені наступні правові висновки.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до п. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц дійшла правового висновку про те, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому потерпілий реалізує право на отримання відшкодування шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з частинами 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суду не надано доказів, що у страховика (ПрАТ «Київський страховий дім») не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування.
Відповідно до полісу № АІ/4279515 розмір ліміту відповідальності ПрАТ «Київський страховий дім» за шкоду, заподіяну майну потерпілого становить 50000 гривень, а розмір франшизи - п'ятсот гривень.
Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 757156 гривень 34 копійки на відшкодування майнової шкоди (806656,34 - 49500 = 757156,34).
Також, ОСОБА_2 надав суду рахунок № 6587 від 08 грудня 2015 року про оплату ним вартості автотоварознавчого дослідження (а.с. 39), а тому суд вважає, що його вимоги про стягнення з відповідача на його користь 1658 гривень 88 копійок підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути на його користь 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на статті 23, 1167 ЦК України.
Суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на законі, оскільки пошкоджено його майно. При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд враховує те, що тяжких наслідків для позивача у результаті дорожньо-транспортної пригоди не настало.
За таких обставин, оцінюючи розмір моральних страждань позивача, враховуючи засади розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 гривень.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
З урахуванням часткового задоволення позову та на підставі статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 8228 гривень 15 копійок.
Керуючись статтями 12, 14, 23, 511, 636, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення майнової та відшукування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на відшкодування майнової шкоди 757156 гривень 34 копійки, витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1658 гривень 88 копійок, на відшкодування моральної шкоди 3000 гривень та 8228 гривень 15 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 14 вересня 2020 року.
Суддя: