08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 400/4474/19
адміністративне провадження № К/9901/21950/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №400/4474/19 за позовом Приватного підприємства «ВЛАДАН» до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛАДАН» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2019 року:
- №00005770502, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 385006,00грн. та 96251,50грн. штрафні (фінансові санкції),
- №00005780502, яким зменшено суму від'ємного значення за липень 2019 року в сумі 126433,00грн.,
- №00005790502, яким застосовано штраф в сумі 220632,63грн. за не реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 441265,25грн.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області 26 серпня 2020 року звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження.
При розгляді заяви про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №400/4474/19, суд виходить з наступного.
В обґрунтування підстав для поновлення строку заявник вказує на наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав, передбачених статтею 47, 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку в такі строки.
Так, заявник посилається на те, що вперше Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області подало касаційну скаргу у справі №400/4474/19 в межах встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
Проте, ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року касаційну скаргу відповідача було повернуто на підставі пункту першого частини п'ятої статті 332 КАС України, яким визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Враховуючи вищевикладене та керуючись положенням частини третьою статті 329 КАС України, якою передбачено, що строк на подання касаційної скарги може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, суд дійшов висновку, що оформлення касаційної скарги у відповідності до вимог КАС України, дотримання строків касаційного оскарження при первинному зверненні до суду зі скаргою та бажання заявника реалізувати своє права на касаційне оскарження судових рішень у даній справі після постановлення Верховним Судом ухвали від 11 серпня 2020 року у найкоротші строки є підставою для поновлення пропущеного строку.
Таким чином, оскільки Головним управлінням Державної податкової служби у Миколаївській області дотримано трьох процесуальних формальностей щодо строків касаційного оскарження при первинному зверненні до суду зі скаргою, оформлення касаційної скарги у відповідності до статті 330 КАС України та дотриманням вимоги щодо звернення до суду вдруге в найкоротші строки, отже є підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду у справі №400/4474/19 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2019 року №00005770502, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 385006,00грн. та 96251,50грн. штрафні (фінансові санкції); №00005780502, яким зменшено суму від'ємного значення за липень 2019 року в сумі 126433,00грн.; №00005790502, яким застосовано штраф в сумі 220632,63грн. за не реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 441265,25грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що податковим органом під час дослідження господарських операцій по збиранню сільськогосподарської продукції залученою орендованою технікою не враховано первинні документи, якими підтверджується строки перебування залученої техніки в оренді та вартість орендної плати. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що суб'єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у тому числі визначенні ціни договору, тому контролюючому органу не надано повноважень на власний розсуд розраховувати кількість днів користування комбайнами та зменшувати орендну плату за них, а на підтвердження строків перебування залученої техніки в оренді та вартість орендної плати Приватним підприємством «ВЛАДАН» були надані акти приймання-передачі техніки в оренду, акти виконаних робіт, в яких визначено кількість днів оренди техніки та суму оренди, рахунки на оплату.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, не вбачається.
Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №400/4474/19 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.
Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Отже, постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, статтею 329, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, -
Визнати поважними підстави пропуску Головним управлінням Державної податкової служби у Миколаївській області процесуального строку на касаційне оскарження на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №400/4474/19.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі №400/4474/19 за позовом Приватного підприємства «ВЛАДАН» до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.В. Хохуляк І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова