11 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 601/823/17
адміністративне провадження № К/9901/23824/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести перерахунок довічного утримання судді за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шумського районного суду Тернопільської області у складі судді Ящук Т.М. від 21 вересня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Старунського Д.М., Багрія В.М., Рибачука А.І. від 21 грудня 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі також - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в перерахунку йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку мінімальної заробітної плати 3200,00 грн;
- зобов'язати Кременецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області вчинити певні дії, а саме провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що становитиме 3200,00 грн (мінімальна заробітна плата), які слід помножити на 10 розмірів мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує, що 01 січня 2017 року Кременецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області проведено перерахунок довічного грошового утримання з розрахунку 1600,00 гривень. Зазначає, що із заявами про перерахунок довічного грошового утримання він звертався в управління Пенсійного фонду 09 січня та 12 квітня 2017 року, де просив провести перерахунок довічного грошового утримання, виходячи з встановленої законодавством України мінімальної заробітної плати з розміру 3200,00 гривень. Проте, дані звернення в ТУ ДСА в січні 2017 року про видачу довідки про заробіток судді залишались без реагування, оскільки повторно була надіслана довідка про розрахунок заробітної плати судді виходячи з розміру 1600,00 гривень з вихідним номером 628 від 16.12.2016, хоча звернення в ТУ ДСА було як у грудні 2016 року, так і в січні 2017 року і в цей час Законом України «Про державний бюджет України» мінімальна заробітна плата з 01 січня 2017 року була встановлена в розмірі 3200,00 гривень.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач перед зверненням до відповідача про перерахунок довічного грошового утримання не звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області із заявою про видачу необхідної довідки, а відтак такі є передчасними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.
Касаційну скаргу подано до суду 15 лютого 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 601/823/17.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2020 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач із жовтня 2016 року перебуває у відставці як суддя та йому призначено щомісячне довічне грошове утримання.
06 жовтня 2016 року за № 502 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Тернопільській області позивачу видано довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, на підставі якої позивачу було призначено відповідачем довічне грошове утримання, та 16 грудня 2016 року за № 628 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Тернопільській області було дано позивачу довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, на підставі якої позивачу було проведено відповідачем перерахунок довічного грошового утримання, виходячи із збільшеного із 01 грудня 2016 року розміру мінімальної заробітної плати.
При зверненні позивача до відповідача з заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання із 01 січня 2017 року, виходячи із мінімальної заробітної плати 3200,00 грн, відповідач повідомив, що для цього йому необхідно представити довідку із Територіального управління Державної судової адміністрації, яка б підтверджувала право на проведення позивачу перерахунку, що стверджується повідомленням відповідача від 25 квітня 2017 року № 913-1.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» позивач має право на перерахунок пенсії з 01 січня 2017 року. Однак відповідач протиправно не здійснив перерахунок пенсії скаржника.
Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів - без змін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до Порядку подання документів для призначення /перерахунку/ і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891 (далі також - Порядок № 3-1), до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Отже, обов'язковою умовою для проведення перерахунку довічного утримання судді є надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, оскільки без отримання належної довідки, виданої відповідним органом, у пенсійного органу відсутні підстави та повноваження для проведення перерахунку пенсії позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі 643/11751/17, від 13 червня 2019 року у справі № 127/968/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 569/19058/17.
Відповідно до довідок, які знаходяться в пенсійній справі позивача в Кременецькому об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в Тернопільській області, 06 жовтня 2016 року за № 502 Територіальним управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області позивачу видано довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, на підставі якої призначено відповідачем довічне грошове утримання, та 16 грудня 2016 року за № 628 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Тернопільській області видано позивачу довідку про заробітну плату для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, на підставі якої відповідачем проведено перерахунок довічного грошового утримання, виходячи із збільшеного із 01 грудня 2016 року розміру мінімальної заробітної плати.
В матеріалах пенсійної справи відсутня довідка Територіального управління Державної судової адміністрації в Тернопільській області, на підставі якої відповідач мав право здійснити перерахунок довічного грошового утримання з 01 січня 2017 року.
При зверненні позивача до відповідача з заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання із 01 січня 2017 року, виходячи із мінімальної заробітної плати 3200,00 грн, відповідач повідомив, що для цього йому необхідно представити довідку із Територіального управління Державної судової адміністрації, яка б підтверджувала право на проведення позивачу перерахунку, що стверджується повідомленням відповідача № 913-1 від 25 квітня 2017 року на ім'я позивача.
Враховуючи викладене правове регулювання та встановлені судами обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач, відмовляючи у перерахунку пенсії, дотримався вимог чинного законодавства та діяв відповідно до Порядку № 3-1.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (п. 29 рішення у справі "Кантоні проти Франції" (Cantonі v. France" № 17862/91), у п. 64 рішення у справі "Вєренцов проти України"№ 20372/11).
У випадку, що є предметом даного судового дослідження, застосовані судами норми Порядку № 3-1 не потребують двозначного трактування, є конкретними та передбачуваними у своєму застосуванні.
Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.В. Желєзний
Cудді: Я.О. Берназюк
Н.В. Коваленко