03 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/115/20 пров. № А/857/5361/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 460/115/20 (головуючий суддя Комшелюк Т.О., м. Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
09 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-256044-50У від 11.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3573,24 грн.. Рішенням від 12 березня 2020 року Рівненський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив повністю.
Визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС України у Рівненській області № Ф-256044-50У від 11.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3573,24 грн. в повному обсязі.
Також суд стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління ДПС у Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи контролюючого органу про те, що платник єдиного внеску може оскаржити вимогу про сплату боргу протягом 10 календарних днів з дня її отримання як із застосуванням процедури її адміністративного оскарження так і без неї.
Вимога позивачу була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення, дане поштове відправлення повернуто за зворотньою адресою 24.06.2019. Таким чином, відповідач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 вважається врученою, а позивач звернулась із позовом лише 02.01.2020.
Крім того, відповідач акцентує увагу на тому, що відповідно до приписів Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
У такому випадку фізична особа зобов'язана подати особисто або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою ,,Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
З аналізу приписів пунктів 178.1 та 178.2 статті 178 Податкового кодексу України вбачається, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем в межах такої адвокатської діяльності.
Отже, на думку відповідача, у разі провадження підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності, нарахування та сплата єдиного внеску має бути здійснена за кожним видом діяльності окремо за встановленими Законом № 2464-VI ставками.
З огляду на викладене, відповідач вважає правомірною оскаржену вимогу про сплату боргу (недоїмки), а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального та процесуального права.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що з 24 червня 2015 року по 29 грудня 2018 року ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність за КВЕД 69.10 ,,Діяльність у сфері права", дата на номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 24.062015 року № 26020000000013367 та була платником єдиного податку, що стверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.08.2017 року
З 29.12.2018 року перебуває на стадії припинення, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На підставі рішення Ради адвокатів Рівненської області від 08.10.2013 року № 1/1 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1089 від 29.12.2017 року ОСОБА_1 має право займатись адвокатською діяльністю, що стверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.12.2017 року серії РН № 1089.
Позивач окремо, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, не зверталася до податкового органу для постановлення на облік як платника податків та платника єдиного соціального внеску. Як фізична особа-підприємець, регулярно сплачувала єдиний податок у розмірі 5 % від отриманого доходу та єдиний соціальний внесок у розмірі мінімального страхового внеску щомісячно, зокрема за 2018 рік сплатила ЄСВ у розмірі 9828,72 грн., що стверджується копіями наданих суду квитанцій від та копією інтегрованої картки платника податків за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року. Дані твердження позивача не спростовані відповідачем.
11 травня 2019 року ГУ ДФС у Рівненській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-256044-50, згідно з якою позивачу як фізичній особі нарахована сума боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 3573,24 грн. відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI.
10.11.2019 року позивачу стало відомо про внесення її до Єдиного реєстру боржників на підставі документу, виданого ГУ ДФС у Рівненській області (виконавче провадження ВП № 59903603).
У зв'язку з тим, що постанови про відкриття виконавчого провадження не отримувала, ОСОБА_1 11 листопада 2019 року звернулася до начальника Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області з заявою про надання копії постанови про відкриття виконавчого провадження та просила надати копію документу, який став підставою для відкриття виконавчого провадження. В той же день, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ВП №59903603, позивач отримала копію вимоги від 11.05.2019 року, що стверджується копією звернення ОСОБА_1 до начальника Рівненського МВ ДВС ГТУЮ в Рівненській області від 11.11.2019 року.
У відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач оскаржила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року до Державної фіскальної служби України з повідомленням Головного управління Державної фіскальної служби України у Рівненській області про таке оскарження, як того вимагає ст. 25 Закону України ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
23 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримала рішення про розгляд скарги від 20.12.2019 року № 13974/6/99-00-08-06-01, яким ДПС України відмовила у прийнятті скарги, оскільки вважає оскаржену вимогу узгодженою та такою, що не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку.
Не погоджуючись з вимогою відповідача та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 02.01.2020 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебувала на обліку у відповідача як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку та сплачувала ЄСВ за мінімально встановленою ставкою, на облік як самозайнята особа не ставала, відповідних заяв до податкового органу не подавала. ОСОБА_1 як ФОП сплатила ЄСВ у 2018 році у сумі 9828,72 грн, відтак, підстави у відповідача для формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 3573,24 грн відсутні.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464- VI ).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464- VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464- VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464- VI установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464- VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI ).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330.
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 р. за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1).
З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2015 року зв № 460/26905 (далі - Порядок № 435).
Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 520/3939/19.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач не подавав заяви за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу.
Відповідач, на якого в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не надав суду доказів подання позивачем відповідної заяви про взяття його на облік як платника єдиного внеску в якості особи, яка провадить незалежну професійну діяльність та документів, які б підтверджували взяття позивача на облік як особу, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо безпідставності встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску в сумі в розмірі 3573,24 грн..
При цьому, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець своєчасно сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема за 2018 рік сплатила ЄСВ у розмірі 9828,72 грн., що підтверджується наявними у справі відповідними документами та не заперечується відповідачем.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженої вимоги про сплату боргу та її скасування.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів відхиляє як неспроможні з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналась 11 листопада 2019 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №59903603, 21 листопада 2019 року позивач звернулась до Державної фіскальної служби України із скаргою на вимогу Головного управління ДВС у Рівненській області № Ф-256044-50У від 11.05.2019 про сплату боргу (недоїмки), відповідь на яку отримала 23 грудня 2019 року.
За таких обставин колегія суддів визнає своєчасним звернення позивача 02.01.2020 до суду з даним позовом.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 460/115/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 14.09.2020.