03 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1228/19 пров. № А/857/4710/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 460/1228/19 (головуюча суддя Дудар О.М., м. Рівне) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
23 травня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 №Ф-4743-50-У.
Рішенням від 12 березня 2020 року Рівненський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив повністю.
Визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21лютого 2019 року №Ф-4743-50 У в сумі 2457,18грн.
Також суд стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, Головного управління ДФС у Рівненській області, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1344,70 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що взяття на облік фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника податків та платника єдиного внеску, здійснене на підставі відомостей про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 15.10.2002. Ознака ,,ФО-пенсіонер” встановлена 23.08.2012.
Суд першої інстанції не звернув належної уваги та не дав відповідної оцінки тим обставинам, що Рівненською ДПІ Рівненського управління ГУ ДФС у Рівненській області оновлено відомості Реєстру самозайнятих осіб за результатами моніторингу Реєстру атестованих судових експертів щодо ОСОБА_2 .
Також суд не дав належної оцінки тому, що в інтегрованій картці платника за технологічним кодом 71040000 ( для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) станом на 01.02.2019 року обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2457,18грн, зокрема, за ІV квартал 2018 року - 2457,18грн. (період після встановлення ознаки провадження незалежної професійної діяльності).
Починаючи з 01.01.2017 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі якщо у звітному році або окремому місяці звітного року не отримали дохід (прибуток), такі платники зобов'язані значити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Крім того, підстави встановлення ознаки незалежної професійної діяльності з 03.09.2018 в реєстраційних даних потребують уточнення в управлінні обслуговування платників (згідно функціональних обов'язків). Відповідно до даних Реєстрів про реєстрацію незалежної професійної діяльності ОСОБА_1 ,,судовий експерт” з 25.11.2016 та відповідно правомірно виставлена вимога про сплату ЄСВ від 21.02.2019 № Ф 4743-50-У.
З огляду на викладене, відповідач вважає правомірною оскаржену вимогу про сплату боргу (недоїмки), а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 11.10.2002 ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Рівненської міської ради як фізична особа-підприємець (номер запису про включення відомостей до ЄДР 26080170000006017), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії В00 № 735825 (а.с.13).
Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 16.12.2014 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.03.2020, ОСОБА_1 з 16.10.2002 перебуває на обліку у податковому органі як платник податку, з 01.07.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5%, основний вид діяльності за КВЕД 69.20 ,,Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування”, також здійснює діяльність за КВЕД 69.10 ,,Діяльність у сфері права ” (а.с.14-15, 85-88).
25.11.2016 ОСОБА_1 була присвоєна кваліфікація судового експерта, внесені дані щодо неї до Державного реєстру атестованих судових експертів, що підтверджується свідоцтвом, виданим Центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України №1653, дійсним до 25.11.2019 (а.с.16).
Крім того, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням від 05.09.2012 № НОМЕР_1 (а.с.16).
Відповідно до відомостей, які містяться в інтегрованій картці платника єдиного внеску за технологічним кодом 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), станом на 01.02.2019 за ОСОБА_1 обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2457,18 грн, зокрема, за ІV квартал 2018 року - 2457,18грн.
21.02.2019 Головне управлінням ДФС у Рівненській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4743-50 У в сумі 2457,18 грн.
Вважаючи зазначену вимогу протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску як фізичній особі, що здійснює незалежну професійну діяльність, оскільки позивач належним чином зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 3 групи за КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права, та, крім того, як пенсіонер за віком, в силу приписів ч.4 ст.4 Закону України №2464-VI звільнена від сплати за себе єдиного внеску.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI ,,Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464- VI ).
Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464- VI визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464- VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464- VI установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464- VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI ).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330.
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV ,,Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).
Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 р. за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1).
З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).
Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).
За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2015 року зв № 460/26905 (далі - Порядок № 435).
Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).
Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 грудня 2019 року за результатами розгляду зразкової справи № 520/3939/19.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач не подавав заяви за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу.
Відповідач, на якого в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не надав суду доказів подання позивачем відповідної заяви про взяття його на облік як платника єдиного внеску в якості особи, яка провадить незалежну професійну діяльність та документів, які б підтверджували взяття позивача на облік як особу, що здійснює незалежну професійну діяльність (судовий експерт).
Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо безпідставності встановлення відповідачем позивачу як платнику єдиного внеску (фізичній особі - підприємцю) ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску в сумі в розмірі 2457,16 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженої вимоги про сплату боргу та її скасування.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року у справі № 460/1228/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 14.09.2020.