14 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3332/20 пров. № А/857/7126/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Борискіним С.А. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просила визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті їй відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-III) компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати на суму пенсії 4938, 28 грн, яка була виплачена у квітні 2020 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй вказану компенсацію за період з грудня 2014 року по квітень 2020 року на суму пенсії 4938, 28 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону №2050-III та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити вказану компенсацію за період з січня 2016 року по березень 2020 року на суму пенсії 4938,28 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй компенсацію за період з лютого 2016 по квітень 2020 року на суму пенсії 4938,28 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що виплату пенсії на виконання судового рішення відповідачем здійснено у квітні 2020 року, а тому компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії має бути нарахована та виплачена не по березень 2020 року, як помилково вирішено судом першої інстанції, а по квітень 2020 року. Крім того, в листі №5306-5182/К-02/8-1700/20 від 29.04.2020, ГУ ПФУ вказало, що на виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 29.12.2014 по справі №572/5194/14-а, доплату по проведених перерахунках включено у додаткові відомості на виплату пенсій на лютий 2016 року, а тому якщо виходити з цієї дати, то компенсацію за втрату частини пенсій у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії суд мав зобов'язати відповідача виплатити їй, починаючи з лютого 2016 року, а не з січня 2016.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 29.12.2014 по справі №572/5194/14-а, яка набрала законної сили, зобов'язано УПФУ в Сарненському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на підставі ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 21.04.2014 по 02.08.2014 включно, з урахуванням проведених виплат та зобов'язано УПФУ в Сарненському районі нарахувати та виплатити на підставі ст.50 цього Закону щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 21.04.2014 по 02.08.2014 включно, з урахуванням проведених виплат.
На виконання судового рішення відповідачем було проведено перерахунок пенсії у січні 2016 року, що підтверджується розпорядженням №137005 від 04.01.2016 та протоколом від 13.01.2016. Всього до виплати 4938,28 грн.
Фактичну виплату нарахованих згідно рішення суду сум проведено у квітні 2020 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1
16.04.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ із заявою про нарахування та виплату їй компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Листом ГУ ПФУ від 29.04.2020 за №5306-5182/К-02/8-1700/20 ОСОБА_1 було повідомлено, що нарахування та виплата сум пенсії за рішенням суду проведена без порушення умов та термінів такої виплати, а тому підстави для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу в зв'язку з порушенням термінів їх виплати відсутні.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159), компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування : самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Суд першої інстанції вказав, що оскільки несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсії пенсійним органом, що встановлено постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 29.12.2014, тобто з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати. З урахуванням того, що перерахунок пенсії позивачу відповідно до рішення суду відповідачем здійснено у січні 2016 року, а фактичну виплату у квітні 2020 року, відтак позивач має право на компенсацію втрати частини доходів з січня 2016 року по березень 2020 року, як це передбачено правилами обчислення компенсації, встановленими Порядком №159.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що задовольняючи позов, судом першої інстанції не враховано наступне.
З урахуванням положень ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), ч.2 ст.46 якого передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-III та Порядком №159.
Статтею 1 Закону №2050-III визначено, що у випадку порушення встановлених строків виплати громадянам доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію втрати їх частини.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (ч.2 ст.2 Закону №2050-III).
Пунктом 2 Порядку №159, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат) (п.3 Порядку №159).
Таким чином, дія наведених вище нормативних положень поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати особі передбаченої ст.46 Закону №1058-IV, ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування наведених вище норм матеріального права викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі №336/4675/17, від 21.06.2018 по справі №523/1124/17, від 03.07.2018 по справі №521/940/17, від 19.09.2019 по справі №522/9778/16-а, від 15.080.2019 по справі №674/24/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 по справі №759/9631/17.
Сума компенсації, відповідно до ст.3 Закону №2050-III, обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно п.4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (абз.2 п.4 Порядку №159).
Пунктом 5 Порядку №159 передбачено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, яка відповідно до пункту 7 цього Порядку проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду.
Отже, нормативно передбачено різні джерела виплати компенсації. Щодо Пенсійного фонду України, то компенсації можуть виплачуватися як за рахунок коштів самого Фонду, так і за рахунок коштів, що спрямовуються на ці цілі з бюджету.
При цьому, правове значення має те, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, коли такий виплачений. Саме ці обставини є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Разом з тим, право на компенсацію втрати частини грошових доходів особа набуває у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованих сум.
Оскільки право ОСОБА_1 на отримання пенсії у збільшеному розмірі відновлено рішенням суду, яке набрало законної сили, на підставі якого вона її отримала, відтак остання має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Слід також зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, такі спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Крім того, використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ та п.4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
В межах спірних правовідносин нарахування та виплата позивачу пенсії відбулась у зв'язку із прийняттям пенсійним органом відповідного розпорядження на виконання судового рішення.
Правомірність відмови у нарахуванні та виплаті компенсації за втрату частини доходу скаржник аргументує тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підлягає під визначення доходів, передбачених Законом №2050-ІІІ, однак такі доводи, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки кошти, нараховані відповідачем на користь позивача при перерахунку пенсії за рішенням суду, входили в структуру пенсійних виплат позивача, такі нараховані в результаті відновлення прав останньої, порушених при виплаті пенсії, а тому не можуть вважаться доходом, який має разовий характер.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 по справі №521/940/17, від 08.08.2019 по справі №638/19990/16-а, від 19.12.2019 по справі №522/1189/17.
Разом тим, враховуючи, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до рішення суду, здійснено відповідачем у січні 2016 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а тому відповідач має здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасністю пенсійних виплат з лютого 2016 року, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з січня 2016 року.
Стосовно доводів позивача про нарахування та виплату компенсації по квітень 2016 року, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до положень Порядку №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, а при обчисленні суми компенсації враховується нарахований, але невиплаченого грошовий дохід за відповідний місяць.
Оскільки виплату нарахованих згідно з рішенням суду сум проведено 08.04.2020, що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 , то квітень 2020 року не може бути включено у період нарахування та виплати сум компенсації за втрату частини доходу, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на компенсацію по березень 2020 року, що відповідає положенням Порядку №159 та наведеним у такому прикладам обчислення суми компенсації.
З приводу доводів відповідача у відзиві про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд повторно зазначає, що позивач звернулася до суду з дотриманням шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України, оскільки фактична виплата належної їй суми пенсії за рішенням суду здійснена лише у квітні 2020 року.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити судове рішення.
Відповідно до абзацу другого ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно ч.4 ст.317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, при цьому не вірно визначивши місяць з якого потрібно здійснити нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року по справі №460/3332/20 змінити, виклавши абзац 3 в наступній редакції :
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з лютого 2016 року по березень 2020 року на суму пенсії 4938 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять вісім) гривень 28 копійок.
У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року по справі №460/3332/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук