09 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/1899/20 пров. № А/857/7569/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
за участі секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року (головуючого судді Коморного О.І., ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/1899/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Вудсток» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,-
ТзОВ «Вест Вудсток» 05.03.2020 звернулося в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/00019, визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/900001/1 від 09.01.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Саган Ю.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача Кулинич М.-М.А. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 03.12.2019 між ТОВ «ВЕСТ ВУДСТОК» (Покупець) та Melitta Europa GmbH & Co.KG (Постачальник) укладено зовнішньоекономічний контракт №03/12/19, згідно з п.1.1. якого продавець продає, а покупець купує Каву в асортименті (Товар). Згідно п.1.2. Контракту асортимент, кількість та ціна товару буде узгоджено для кожного замовлення окремо. Умови оплати - передоплата згідно проформи-інвойсу Продавця (аркуші справи 15-16).
Згідно рахунку-фактури (poforma rechung) №3355478 від 06.12.2019 (аркуші справи 48-49, 50-51) узгоджено асортимент, кількість та ціну товару на загальну суму 39432,74 Євро, а саме: - кава Aroma FK WestWoodstock 500 г в кількості 38 208 пачок, вартістю 34 654,66 Євро (0,9070 х 38 208 пачок); - кава Aroma FK Ukraine 500 г в кількості 5 268 пачок, вартістю 2 364,00 Євро (0,9070 х 5 268 пачок).
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №2 від 20.12.2019 (аркуш справи 17) вказаний товар оплачено позивачем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 39432,74 Євро.
Позивачем на підставі вищевказаного Контракту на митну територію України згідно митної декларації №UA209170/2020/000487 ввезено каву смажену з кофеїном мелену Robusta 100% Aroma FK WestWoodstock, розфасованої в пачки по 500 грам в кількості 38 208 пачок, виробництва фірми Melitta Europa GmbH & Co.KG, країна виробництва - Німеччина та Robusta 100% Aroma FK Ukraine, розфасованої в пачки по 500 грам в кількості 5 268 пачок, виробництва фірми Melitta Europa GmbH & Co.KG, країна виробництва - Німеччина (надалі - Товар, кава Aroma) та декларантом ТОВ «БК АВЕРС ЛТД» в інтересах позивача самостійно визначив митну вартість товару в сумі 39432,74 Євро (аркуші справи 105-106).
Одночасно з митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: - контракт №03/12/19 від 03.12.2019 (аркуші справи 15-16); - рахунок-проформу №3355478 від 06.12.2019 (аркуші справи 48-49); - пакувальний лист №1494787 від 27.12.2019 (аркуші справи 52-53); - сертифікат якості від 23.12.2019 (аркуш справи 112); - сертифікат з перевезення вантажів форми EUR. 1 №А 812431 від 23.12.2019 (аркуш справи 59); - платіжне дорученням в іноземній валюті або банківських металах №2 від 20.12.2019 (аркуш справи 17); - висновок експертного товарознавчого дослідження №20/1/001 від 03.01.2020 (аркуші справи 15-16); - заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом б/н від 23.12.2019 (аркуш справи 127); - сертифікат здоров'я від 20.12.2019 (аркуш справи 113); - копію митної декларації країни відправлення №19DE232520126422E3 від 23.12.2019 (аркуш справи 56).
Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/900001/l від 09.01.2020 відповідач визначив загальну вартість товару в розмірі 58 283,93 Євро (вартість за одиницю - 2,6812 Євро) (аркуш справи 14).
На підставі зазначеного рішення відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2020/00019, у зв'язку з неможливістю завершення митного оформлення (у зв'язку із прийняттям рішення про коригуванням митної вартості товару) (аркуш справи 13).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною 1 статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.
За приписами частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 1-4 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Водночас частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Так, згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відтак, в силу приписів статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно із частиною 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до частин 4-5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність в митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом.
Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно із частиною 2 статті 53 МК України.
Відповідачем поставлено під сумнів митну вартість товару та відмовлено в прийнятті митної декларації із прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів.
Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною 7 статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).
Колегією суддів встановлено, що позивачем надано митному органу наступні документи, вказані також в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2020/00019, а саме: копію вказаного контракту; рахунок-проформу №3355478 від 06.12.2019; пакувальний лист №1494787 від 27.12.2019; сертифікат якості від 23.12.2019; сертифікат з перевезення вантажів форми EUR. 1 №А 812431 від 23.12.2019; платіжне дорученням в іноземній валюті або банківських металах №2 від 20.12.2019; висновок експертного товарознавчого дослідження №20/1/001 від 03.01.2020; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом б/н від 23.12.2019; сертифікат здоров'я від 20.12.2019; копію митної декларації країни відправлення №19DE232520126422E3 від 23.12.2019.
Товар позивачем придбаний у Melitta Europa GmbH & Co.KG та всі документи щодо цієї операції надано митниці засобами електронного зв'язку. Як передбачено зовнішньоекономічним контрактом тара та упаковка входять у вартість товару, декларантом надано всі документи щодо понесених транспортних витрат.
Позивачем долучено копію митної декларації країни відправлення №19DE232520126422E3 від 23.12.2019 (CMR) та в графі 22 якої міститься печатка відправника - Melitta Europa GmbH & Co.KG, що узгоджується зі змістом ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якою передбачено, що вантажна накладна складається в двох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.
Вимог щодо надання договору про надання транспортно-експедиційних послуг зазначений Наказ не містить.
Доводи відповідача, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості товару поданого до митного оформлення, про те, що в наданих до митного оформлення документах відсутня інформація про такі його складові митної вартості, як вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, є безпідставними, оскільки відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Судом встановлено, що відповідно до пунктів 2.4. та 6.2 зовнішньоекономічного контракту №03/12/19 від 03.12.2019, Продавець гарантує, що ціна на товар, зазначена в цьому Контракті та доповненнях до нього (рахунок, проформа), не є ціною нижче собівартості Товару, що імпортується. Продавець зобов'язується за свій рахунок упакувати та маркувати товар відповідно до стандартної пакувальної і маркувальної процедури Виробника із зазначенням усієї інформації, необхідної для продажу на території України.
Отже, відповідно до умов зазначеного контракту пакування покладається на постачальника товару - Фірму Melitta Europa GmbH & Co.KG та при постачанні товару у тарі та упаковці постачальника, її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню.
Відтак, оскільки за умовами зовнішньоекономічного договору ціна товару вже включає в себе вартість упаковки та маркування, за правилами частини 10 статті 58 МК України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Разом з тим судом встановлено, що відповідно пункту 1.2. Контракту асортимент, кількість та ціна товару буде узгоджено для кожного замовлення окремо. Умови оплати - передоплата згідно проформи-інвойсу Продавця. Згідно пункту 4.2. Контракту Товар поставляється окремими партіями протягом терміну дії цього Контракту. Продавець зобов'язаний відвантажити партію Товару покупцю протягом 20-ти днів з дня оплати Покупцем проформи інвойса.
Таким чином відповідно до рахунку-проформи №3355478 від 06.12.2019 вартість імпортованого товару становить 39432,74 Євро, а 20.12.2019 вказаний товар оплачено позивачем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 39432,74 Євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №2 від 20.12.2019.
Судом також встановлено, що наданими позивачем документами підтверджено заявлену митну вартість ввізного Товару, а саме а саме 0,9070 Євро за одиницю кави Aroma FK WestWoodstock 500 г, що в загальному становить 34 654,66 Євро (0,9070 х 38 208 пачок) та 0,9070 Євро за одиницю кави Aroma FK Ukraine 500 г, що в загальному становить 2 364,00 Євро (0,9070 х 5 268 пачок). Вказана вартість підтверджується також:
- листом фірми Melitta Europa GmbH & Co.KG від 08.01.2020, згідно якого у вартість товару входить вартість поставки до м. Львів, а 20.12.2019 останнє отримало попередню оплату за товар в розмірі 39432,74 Євро (аркуш справи 18);
- листом фірми Melitta Europa GmbH & Co.KG від 13.01.2020, згідно якого ціна, зазначена в експортній декларації в розмірі 41523 євро вказана помилково, тоді як вірною сумою є 39432,74 Євро (аркуші справи 61-62).
Суд вважає безпідставним покликання відповідача на дані веб-сайту https://www.melitta.de/ щодо ціни Товару, оскільки на сайті виробника вказана роздрібна ціна товару, що реалізується кінцевим споживачам.
Разом з цим, суд звертає увагу, що інформація із сайту виробника товару не віднесена статтею 53 МК України до відомостей, які повинен надати декларант для визначення митної вартості товарів.
Належним та допустимим доказом вартості товару є саме зовнішньоекономічний договір, інвойс та платіжні документи, які підтверджують оплату за такий товар.
Стосовно долученої митним органом митної декларації, яка слугували джерелом інформації для коригування митної вартості : МД №UA125090/2019/522028 від 08.11.2019 суд зазначає, що така не свідчить про те, що до порівняння відповідачем брався аналогічний товар, оскільки виробники товару різні, партії товару різні, опис товару відрізняється, умови контрактів не порівнювались митним органом.
Суд погоджується з твердженням позивача, що невідповідність дати експортної митної декларації (23.12.2019) та дат пакувального листа та ЦМР (27.12.2019) сформовані відправником (Постачальником) у тій послідовності, яку він вважав потрібною та не залежить від позивача, а сама послідовність дат у зазначених документах не впливає на товар, що був оплачений та підлягав переміщенню на митну територію України, відтак є неналежною підставою для визначення методу про визначення митної вартості.
Позивач також подав до суду висновок експерта №20/1/001 від 03.01.2020 (аркуші справи 20-28) яким підтверджується обґрунтованість ціни на товар, задекларованої позивачем у митній декларації №UA209170.2020.000487 від 04.01.2020.
Вказаним висновком експертного дослідження встановлено, що «з наданих документів значення вартості товару при ввезенні на митну територію України без нарахування митних платежів та зборів, що поступає на територію України по контракту №03/12/19 від 03.12.2019, рахунок-проформа №3355478 від 06.12.2019, станом на січень 2020р. (на час проведення експертизи) може складати від 0,662 EUR до 0,907 EUR, без ПДВ/уп., яким підтверджено задекларовану митну вартість товару за основним методом.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 23 липня 2019 року по справі № 1140/3242/18, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року у справі №380/1899/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Повний текст постанови складено 14.09.2020