Справа № 640/11397/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
10 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника позивача: Ільчика О.В.,
представника відповідача: Іванова Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн.,
в травні 2020 року позивач, Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (відповідача), про скасування постанови (ВП №60893692) від 23.04.2020 року про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 09.07.2020 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що державний виконавець належним чином не перевірив факт виконання судового рішення боржником та не дослідив усі обставини справи, тобто належним чином не виконав свої посадові обов'язки та неправомірно виніс постанову про накладення штрафу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 19.12.2019 було відкрито виконавче провадження № ВП №60893692 про виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду про зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання до призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі із інвалідністю 2-ї групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Вважає, що позивачем протягом значного часу в добровільному порядку вказане судові рішення не було виконано, що правомірно стало підставою для винесення оскаржуваної постанови від 23.04.2020 та накладено штраф в сумі 5100,00 грн. за невиконання судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідач не врахував, що ще 17.04.2020 комісією Міністерства оборони України вказане судове рішення виконано.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.12.2019 було відкрито виконавче провадження № ВП №60893692 про виконання виконавчого листа Житомирського окружного адміністративного суду про зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання до призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі із інвалідністю 2-ї групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. В рамках даного виконавчого провадження Відповідачем 23.04.2020року була винесена оскаржувана постанова про накладення штрафу в сумі 5100,00грн. на боржника за невиконання судового рішення .
Не погоджуючись із постановою відповідача від 23.04.2020 про накладення штрафу в сумі 5100,00грн. на боржника за невиконання судового рішення позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку і підстав вчинення виконавчих дій, оскарження рішень, дій або бездіяльності приватних виконавців, регулюються правовими нормами Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII (надалі - Закон N 1404-VIII), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
За приписами ч.1 ст.5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно до статті 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як встановлено судом першої інстанції, станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу судове рішення Житомирського окружного адміністративного суду про зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання до призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі із інвалідністю 2-ї групи, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби фактично було виконано Позивачем.
Згідно витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 17.04.2020 встановлено, що на виконання зазначеного рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі № 240/8190/19, позивачем як боржником за виконавчим провадженням скасовано своє попереднє рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та ухвалено нове рішення.
При цьому, доказів та жодних обґрунтувань, з яких державний виконавець дійшов висновку про невиконання позивачем як боржником рішення суду, що стало наслідком прийняття спірної постанови про накладення штрафу на позивача, представником відповідача в судовому засіданні не надано.
Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, державний виконавець належним чином не перевірив факт виконання судового рішення боржником та не дослідив усі обставини справи, тобто належним чином не виконав свої посадові обов'язки та неправомірно виніс постанову про накладення штрафу.
Зважаючи на вищевикладене, порушене право позивача підлягало судовому захисту шляхом скасування оскаржуваної постанови від 23.04.2020року (ВП №60893692) про накладення штрафу в сумі 5100,00грн. на боржника за невиконання судового рішення.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.