Справа № 240/3034/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
14 вересня 2020 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
в березні ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 08.02.2014 року по 31.07.2014 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 03.09.2014 року у справі №284/1561/14-а за період з 08.02.2014 року по 31.07.2014 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Згідно матеріалів справи, постановляючи ухвалу про зупинення провадження по справі, суд першої інстанції, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 240/3034/20 до набрання чинності судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а, оскільки правовідносини у цих адміністративних справах є подібними.
Зокрема, судом першої інстанції зазначено, що у вказаному судовому рішенні Верховного Суду визначено виняткові правові проблеми, які головним чином полягають у необхідності формування правових позицій, а саме:
1. Чи можуть cудами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 99 в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та стаття 122 в чинній редакції), для фактичного встановлення строкових меж (може граничним меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статей 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Підстави для зупинення провадження у справі, як обов'язкові, так і факультативні визначені ст. 236 КАС України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
З наведеного слідує, що суд може зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою від 26.06.2019 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 510/1286/16-а за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (яке є правонаступником управління Пенсійного фонду України у Ренійському районі Одеської області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та призначила справу до касаційного розгляду на 1 вересня 2019 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
В той же час, приймаючи рішення про зупинення провадження у даній справі суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду даної справи необхідно надати правову оцінку доводам відповідача щодо недотримання позивачем строку звернення до суду. При цьому, питання застосування строків звернення до суду у спорах стосовно соціального захисту підлягає дослідженню Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи №510/1286/16-а, за результатом розгляду вказаної справи Великою Палатою Верховного Суду будуть сформовані висновки щодо застосування норм права які будуть обов'язкові до застосування під час розгляду справи 240/3034/20.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що питання, які винесені на розгляд Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а стосуються умов застосування строків звернення до суду, встановлених процесуальним законом, для фактичного визначення строкових меж триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду, порушуються і в справі 240/3034/20.
Як зазначила Консультативна рада європейських суддів, однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність (пункт 1 Висновку № 20 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі судів у забезпеченні єдності застосування закону від 10.11.2017).
У свою чергу, Венеціанська комісія зауважила, що у системі забезпечення незалежності суддів вищі суди забезпечують єдність судової практики на всій території країни через свої рішення по окремих справах (пункт 71 Доповіді Венеціанської комісії Європейські стандарти в сфері судочинства систематичний огляд (Висновок від 03.10.2008 № CDL-JD (2008)002). Незалежність у структурі судової системи; Доповідь Венеціанської комісії щодо незалежності судової системи: незалежність суду (Висновок від 16.10.2016 № CDL-AD (2010)004).
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішення Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), № 40160/12, пункт 123), згідно з якою забезпечуючи юридичну визначеність суд гарантує дотримання принципу ефективного здійснення правосуддя.
Відтак, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доцільність зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 14 вересня 2020 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.