Справа № 640/9818/19
про залишення апеляційної скарги без руху
14 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Собківа Я.М., Черпіцької Л.Т., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 27 січня 2020 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із рішенням суду, 13 серпня 2020 року відповідач подав апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, колегією суддів встановлено, що вона подана з пропущенням тридцятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та без документа про сплату судового збора.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 1 частини 2 наведеної правової норми закріплено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення складено 27 січня 2020 року. Отже, останній день подання апеляційної скарги припадає на 26 лютого 2020 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції лише 13 серпня 2020 року, тобто поза межами встановленого приписами Кодексу адміністративного судочинства України процесуального строку.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач зазначає, що копія рішення суду отримана 04 лютого 2020 року.
Однак, як убачається із матеріалів справи, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копія рішення суду отримана відповідачем 30 січня 2020 року.
Посилання апелянта на пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів до уваги не приймає.
Названим пунктом, зокрема, встановлено, що строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин.
Отже, наведеною правовою нормою закріплено саме продовження строку, встановленого законом - Кодексом адміністративного судочинства України для подання апеляційної скарги, а саме на строк дії карантина.
Тим часом, продовження строку на подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, має місце за умови, якщо такий строк не закінчився на момент установлення Урядом карантина.
Однак, у розглядуваній ситуації строк на подання апеляційної скарги сплинув 29 лютого 2020 року, тобто до запровадження карантина.
Варто зазначити, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №820/4420/18 та від 22 травня 2020 року у справі №826/9136/17.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює останніх добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших поважних причин пропущення цього строку відповідач не зазначає.
Приписи пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збора.
Відповідно до частини 6 цієї статті, якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збора відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збора.
Правові засади справляння судового збора, платники, об'єкти та розміри ставок судового збора, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збора визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі - Закон).
Відповідно до положень статей 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на те, що предметом позову є дії суб'єкта владних повноважень, позовні вимоги є вимогами немайнового характера.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збора за подання адміністративного позову немайнового характера, який подано фізичною особою складала 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2019 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 11 листопада 2018 року №2629-VIII встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1921,00 грн.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збора за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, постановленого за результатами розгляду позову, складає 1152,60 грн. (1921,00 грн. х 0,4 х 150%).
Однак, всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, ГУ ПФУ в м. Києві до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збора.
Згідно частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи, що ГУ ПФУ в м. Києві пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збора, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху та надання апелянту строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин пропущення процесуального строку та документа про сплату судового збора у розмірі 1152,60 грн. на такі реквізити: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печер. р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Керуючись статтями 133, 169, 248, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження - неповажними.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.
Якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута апелянту.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.Б. Глущенко
Судді Я.М. Собків
Л.Т. Черпіцька