Справа № 826/16324/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
09 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Кондраток А.В.,
представника позивача Котової Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» до Державного реєстратора Дніпровської філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачова Віктора Анатолійовича, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправною реєстраційної дії, скасування рішення,-
Публічне акціонерне товариство «Інститут транспорту нафти» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило:
- визнати протиправною реєстраційну дію, вчинену державним реєстратором Міхачовим В.А. «Про скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», реєстраційний запис № 10749980037015739 від 13 вересня 2018 року, внаслідок чого скасовано реєстраційну дію, вчинену державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр реєстрації» Хоменко Іриною Олексіївною, реєстраційний запис № 10741070036015739 від 12 вересня 2018 року;
- скасувати рішення державного реєстратора Міхачова В.А. «Про скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», реєстраційний запис № 10749980037015739 від 13 вересня 2018 року, внаслідок чого було скасовано реєстраційну дію, вчинену державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр реєстрації» Хоменко Іриною Олексіївною, реєстраційний запис № 10741070036015739 від 12 вересня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана реєстраційна дія була вчинена державним реєстратором з перевищенням службових повноважень та за відсутності законних підстав, визначених ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», чим порушено права та законні інтереси позивача шляхом відображення недостовірних відомостей в Реєстрі про ОСОБА_2 як керівника ПАТ «ІТН», в той час коли керівником було обрано ОСОБА_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року закрито провадження в справі, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, даний спір виник у зв'язку з необхідністю захисту корпоративних прав позивача, а не прав у сфері публічно-правових відносин.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суть спору зводиться до суто процедурних порушень, вчинених держреєстратором, оскільки в якості підстави для вчинення реєстраційної дії зазначено - виправлення помилки, що не відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». При цьому, апелянт вказує, що суд першої інстанції хибно вважав, що спір виник із невирішеного корпоративного спору, який розглядався в Господарському суді міста Києва, оскільки на момент закриття провадження у справі були наявні докази вирішення спору щодо загальних зборів акціонерів від 17 лютого 2017 року, яким припинено повноваження ОСОБА_2 на посаді генерального директора ПАТ «ІТН» та призначення на цю посаду ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представниця позивача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, до суду не прибули, що не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 12.09.2018 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільського району Одеської області «Центр реєстрації» Хоменко Іриною Олексіївною було проведено реєстраційну дію № 10741070036015739: зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна складу підписантів, відповідно до якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про керівника Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» та підписанта ОСОБА_1 .
Наступного дня, зазначену реєстраційну дію було скасовано згідно проведеної державним реєстратором Дніпровської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Міхачовим Віктором Анатолійовичем реєстраційної дії від 13.09.2018 № 10749980037015739 про «скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)», наслідком якої стало скасування згаданої реєстраційної дії та фактичне відновлення реєстраційної дії від 23.11.2016 № 10741070034015739 про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів, відповідно до якої керівником ПАТ «ІТН» зазначено ОСОБА_2 .
Позивач, вважаючи, що така реєстраційна дія вчинена держреєстратором без достатніх на те правових підстав, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про закриття провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірні правовідносини є похідними з невирішеного корпоративного спору між юридичною особою та її акціонерами щодо діючого рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Інститут транспорту нафти», оформленого протоколом від 17 лютого 2017 року щодо припинення повноважень генерального директора ПАТ «Інститут транспорту нафти» Заворотнього В.Ф. та призначення (обрання) генеральним директором ПАТ «Інститут транспорту нафти» ОСОБА_1 , в межах врегулювання якого можуть бути розв'язані також питання з вчиненням реєстраційної дії державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміну складу відомостей про керівника юридичної особи.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У справі, яка розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку із реалізацією права участі у товаристві, зокрема права на участь в управлінні, складовою якого є право обирати та бути обраним до складу органів управління.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2017 року відбулись позачергові збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти», за наслідками проведення яких вирішено припинити повноваження ОСОБА_2 на посаді Генерального директора Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» та обрано (призначено) на цю посаду ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 у справі № 910/3292/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 червня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 як акціонера Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» до ПАТ «Інститут транспорту нафти» про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Інститут транспорту нафти», прийнятого 17.02.2017.
В подальшому, як вбачається з протоколу засідання наглядової ради ПАТ «ІТН» № 12 від 23.03.2018, припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді генерального директора цього товариства та одночасно його ж обрано генеральним директором ПАТ «ІТН».
Згодом, відповідно до протоколу засідання наглядової ради ПАТ «ІТН» № 17 від 26.04.2019 припинено повноваження генерального директора ОСОБА_1 та обрано генеральним директором ОСОБА_3 .
На момент розгляду даної справи в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про ОСОБА_3 як керівника підприємства - позивача.
За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки ці правовідносини є цивільно-правовими, бо, як свідчать обставини справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку із реалізацією права особи на участь в управлінні юридичною особою.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року в справі № 813/1362/16, 28 листопада 2018 року в справі № 825/642/18, 29 січня 2019 року в справі № 803/1589/17, 29 травня 2019 року в справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Згідно п. 3 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів
Суд першої інстанції слушно зауважив, що у справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права у сфері корпоративних відносин, в межах врегулювання якого можуть бути розв'язані також питання із вчиненням реєстраційних дій державним реєстратором.
Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 28.11.1999 у справі «Brumarescu v. Romania» наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів». «Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтись повторного розгляду та винесення нового рішення у справі» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003).
У контексті наведено, що задоволення позовних вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача та не призведе до остаточного вирішення спору, оскільки порушення свого права позивач вбачає саме у наслідках, спричинених спірною реєстраційною дією, а саме вчиненням комерційно невигідних для підприємства дій, його попереднім керівником.
Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанцій про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим, оскільки спірні правовідносини стосуються права учасників справи, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 29.05.2019 в справі № 826/9341/17, а також у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 в справі № 804/5620/18.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, ухвала суду першої інстанції у цій справі є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали суду.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти» - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 14 вересня 2020 року.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова