Справа № 640/2582/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Пащенко К.С.
Іменем України
08 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
суддя-доповідач Сорочка Є.О.,
суддів: Чаку Є.В.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про анулювання ліцензії, -
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", в якому просило анулювати ліцензію провайдера програмної послуги HP № 00545-п від 24.01.2017, видану Товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що незважаючи на завчасне повідомлення відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки з проханням забезпечити умови для її проведення, відповідач був відсутнім за місцезнаходженням Товариства, що відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Інструкції про порядок здійснення моніторингу телерадіопрограм, проведення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, затвердженої рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення 08.02.2012 № 115, є підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії відповідно до пункту "г" частини 5 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Крім того, моніторингом від 14.11.2018 у багатоканальній мережі "Телесистеми України", м. Київ, зафіксовано порушення, а саме: відсутність 10 програм, оскільки універсальна програмна послуга ретранслюється не у повному обсязі; відсутність ретрансляції програм програмної послуги, передбачених ліцензією.
Відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" володіє ліцензією провайдера програмної послуги серії НП № 00545-п від 24.01.2017, та є ліцензіатом Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення.
18.12.2018 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 420181060000239 щодо несанкціонованого втручання службовими особами ПАТ "Укртелеком" у роботу мереж електрозв'язку 11 жовтня 2018 року, що призвело до неможливості надання послуг ТОВ "Телесистеми України".
31.10.2018 та 01.11.2018 ТОВ "Телесистеми України" повідомило Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення про вищезазначені обставини та про їх наслідки для Товариства, а також попросило надати відповідну допомогу Товариству.
На виконання рішення Національної ради від 06.12.2018 № 2162 та наказу голови Національної ради від 10.12.2018 № 5а/324 було призначено позапланову виїзну перевірку діяльності ТОВ "Телесистеми України" у період з 20 по 21 грудня 2018 року за адресою: 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), буд. 27-а. Вказана адреса зазначена в ліцензії та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Листом № 17/1967 від 10.12.2018 Національна рада повідомила ТОВ "Телесистеми України" про проведення перевірки з проханням забезпечити умови для її проведення.
Прибувши для проведення перевірки, уповноважена особа Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення не змогла здійснити перевірку у зв'язку з відсутністю відповідача за місцезнаходженням. У зв'язку з даними обставинами уповноваженою особою Національної ради було складено акт про відмову у проведенні перевірки провайдера програмної послуги від 21.12.2018.
Вважаючи недопуск до проведення перевірки таким, що суперечить вимогам закону, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення була проінформована Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про зміну адреси, натомість відповідно до Акту планової перевірки, уповноваженою особою Національної ради було здійснено виїзну перевірку ТОВ "Телесистеми України" за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), 27-А, що є адресою, вказаною у ліцензії, проте не є місцезнаходженням Товариства, що було відомо контролюючому органу, а отже, в межах спірних правовідносин відсутня протиправна поведінка відповідача, а відповідно і підстави для анулювання ліцензії провайдера програмної послуги HP № 00545-п від 24.01.2017.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Статтею 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж; ліцензіат (власник ліцензії) - юридична або фізична особа, якій Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення видала відповідну ліцензію.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ліцензія на мовлення видається не пізніше ніж у десятиденний строк після прийняття Національною радою рішення про видачу ліцензії за умови сплати ліцензійного збору і є єдиною законною підставою на право мовлення. Форма ліцензії на мовлення встановлюється Національною радою відповідно до вимог цього Закону. У ліцензії на мовлення вказуються: назва телерадіоорганізації, її реквізити та інші вихідні дані (логотип, позивні, емблема тощо); місцезнаходження організації; вид мовлення та територія розповсюдження програм згідно з додатком до ліцензії; загальні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі (для багатоканальних телемереж вказується оператор телекомунікацій); періодичність, час, обсяги та сітка мовлення; дата набрання ліцензією чинності; строк дії ліцензії.
Обов'язковими додатками до ліцензії на мовлення є: програмна концепція мовлення; організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов'язання, взяті організацією-ліцензіатом під час конкурсного відбору або під час розгляду її заяви Національною радою при отриманні ліцензії на позаконкурсних засадах; докладні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної телемережі: частота (частоти), місцезнаходження та потужність передавача (передавачів), територія розповсюдження програм, місцезнаходження головної станції багатоканальної телемережі, максимальна кількість каналів (ресурс) багатоканальної телемережі, територія розташування (прийому) багатоканальної мережі; відомості про засновника (співзасновників), власника (співвласників) телерадіоорганізації-ліцензіата та пов'язаних осіб, які були зазначені у заяві про видачу (продовження строку дії) ліцензії на мовлення; відомості про склад управлінських та/або наглядових органів телерадіоорганізації-ліцензіата: керівника організації, склад ради директорів, склад наглядової ради тощо (для кожної з осіб - прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, громадянство, адреса, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку в паспорті).
Ліцензіат зобов'язаний виконувати умови ліцензії. Національна рада контролює виконання ліцензіатами умов ліцензій, а в разі їх порушення - застосовує штрафні санкції відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення та радіомовлення".
Статтею 1 Закону встановлено, що Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.
Згідно з ст. 18 Закону ліцензування телерадіомовлення здійснює Національна рада. Ліцензія Національної ради на телерадіомовлення є єдиним і достатнім документом дозвільного характеру, що надає право ліцензіату вести телерадіомовлення. Порядок ліцензування телерадіомовлення визначається Законом України "Про телебачення і радіомовлення".
Відповідно до абз. 1, 11 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Національну рада України з питань телебачення та радіомовлення" Національна рада здійснює: нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.
Так, нормами п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, яка затверджена рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 08.02.2012 № 115 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.02.2012 №№ 313/20626 (далі - Інструкція), визначено, що однією з підстав для здійснення позапланових перевірок є виявлення Національною радою під час проведення моніторингу телерадіопрограм ознак порушення ліцензіатом вимог законодавства та/або умов ліцензії.
Відповідно до п. 2.10 Інструкції про проведення перевірок Національна рада повідомляє ліцензіата письмово рекомендованим листом чи телефонограмою за місцезнаходженням ліцензіата або шляхом безпосереднього вручення письмового повідомлення працівником Національної ради особисто керівнику чи уповноваженій особі ліцензіата під розписку не пізніше ніж за десять днів до дати початку проведення планової перевірки та за п'ять днів до дати початку проведення позапланової перевірки.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про проведення виїзної позапланової перевірки. Однак у день проведення виїзної позапланової перевірки (21.12.2018) ліцензіат був відсутній за вказаною у ліцензії адресою (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича (Червоногвардійська), буд. 27-а), про що уповноваженою особою складено відповідний акт.
Згідно з п. 15 Інструкції відмова ліцензіата у проведенні уповноваженими особами Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства є підставою для звернення до суду про анулювання ліцензії відповідно до пункту "г" частини п'ятої статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".
Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки вважається: відсутність ліцензіата за місцезнаходженням, зазначеним у ліцензії.
Відтак, як вже було зазначено, враховуючи відсутність на момент здійснення перевірки ТОВ "Телесистеми України" за місцезнаходженням, вказаним у ліцензії, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення вважає наявними підстави для анулювання ліцензії.
Положеннями ч.ч 1, 5 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" зокрема, передбачено, що анулювання ліцензії на мовлення здійснюється Національною радою у випадках, передбачених цим Законом, зокрема: Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі: клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії; рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата; несплати ліцензіатом ліцензійного збору у строки, встановлені відповідно до вимог цього Закону; відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії; рішення суду про втрату чинності ліцензії на мовлення.
Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі: а) факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі-неліцензіату з метою проведення нею інформаційної діяльності; б) факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв'язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата; в) факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог; г) факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України; ґ) факту невідповідності ліцензіата визначеним статтею 12 цього Закону вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному капіталі телерадіоорганізації, а також до установчих і статутних документів телерадіоорганізації.
Частинами 1, 2 ст. 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради. Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов. Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з тим, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення володіла інформацією про відсутність Товариства за місцем, визначеним у ліцензії та про зміну адреси.
Крім того, відповідно до Акту планової перевірки дотримання провайдером програмної послуги законодавства України Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення № 15П (ІІ) Кв/С/16 від 22.04.2016 уповноваженою особою Національної ради було здійснено виїзну перевірку ТОВ "Телесистеми України" за адресою: м. Київ, вул. Шумського, 1-а, що не є адресою, вказаною у ліцензії, виданій Товариству.
Матеріали справи містять постанову старшого слідчого СВ Печерського УП ГУ НП в місті Києві А.П. Діхтієвського від 05.11.2018 про визнання ТОВ "Телесистеми України" (код ЄДРПОУ 34726705) потерпілим у кримінальному провадженні № 12018100060004064 від 21.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, в якій, зокрема, вказано, що ТОВ "Телесистеми України" автоматично позбавлено можливості розпоряджатись власним рухомим та нерухомим майном, яке перебуває на балансі вказаного Товариства.
Також, наявні в матеріалах справи копії листів ТОВ "Телесистеми України" від 31.10.2018 та 01.11.2018 б/н до Голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення з доказами направлення їх на адресу позивача, в яких міститься повідомлення про обставини, що унеможливили виконання Товариством передбачених ліцензією умов, та проханням про сприяння у вирішенні ситуації, що склалася, у межах компетенції Національної ради.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вказує, що як станом на 22.04.2016, так і станом на момент виїзду для проведення перевірки 21.12.2018, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення була проінформована про місцезнаходження ТОВ "Телесистеми України", що свідчить по передчасність та необ'єктивність висновків контролюючого органу щодо наявності підстав для анулювання вищевказаної ліцензії відповідача.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що жодних листів з проханням провести перевірку за будь-якою іншою адресою відповідачем до контролюючого органу не направлялось, позаяк такі посилання жодним чином не свідчать про непоінформованість позивача про поточне (станом на момент здійснення заходів контролю) місцезнаходження ТОВ "Телесистеми України" та наявність кримінального провадження, в якому потерпілим визнано відповідача, який позбавлений можливості користуватись належним йому майном внаслідок протиправних дій третіх осіб.
Поряд з викладеним, безпідставними є мотиви апелянта, якими останній обґрунтовує правомірність висловленої правової позиції, з приводу того, що відповідно до відомостей, які містяться в додатку № 6 до ліцензії, м. Київ, вул. Шумського, 1 є лише однією з адрес на території якої розташовуються багатоканальна телемережа (розповсюдження програм), та відповідно на якій здійснює свою діяльність відповідач, а отже підстав для проведення перевірки за вказаною адресою не було, оскільки враховуючи обставини справи, позивач, будучи зацікавленим в належному проведенні перевірки та володіючи інформацією про вищевказане кримінальне провадження, мав можливість провести перевірку за адресою фактичного місцезнаходження Товариства.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що доводи апеляційної скарги не містять аргументів щодо істотних порушень ТОВ "Телесистеми України" як ліцензіатом ліцензійних умов, які були б достатньою правовою підставою для анулювання ліцензії провайдера програмної послуги HP № 00545-п від 24.01.2017, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України".
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя Є.В. Чаку
Суддя І.В. Федотов
Повний текст постанови складений 11.09.2020.