Справа № 640/3301/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Пащенко К.С.
Іменем України
11 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДІДЖІ ГРУП" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2018 №А100050/2018/000026/2, від 22.10.2018 №UА100050/2018/000031/2, від 12.11.2018 №А100050/2018/000034/2, від 02.01.2019 №UА100050/2019/000002/2, від 08.01.2019 №А100050/2019/000005/2, від 23.01.2019 №UА100050/2019/000008/2.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення є правомірними, а судом першої інстанції не було враховано виявлені митницею розбіжності у документації на підтвердження митної вартості товару та відсутність обов'язкових документів на підтвердження митної вартості товару.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «ІДІДЖІ ГРУП», як покупцем, та компанією «Changzhou One World International Trade Co., Ltd» (Китайська Народна Республіка), як продавцем, укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.02.2017 №COWIT-01022017.
Згідно п. 1.1 зазначеного контракту передбачено, що продавець поставляє покупцеві обладнання і товари відповідно до найменування та кількості, що наведені в додатках №1-60, які є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до п. 2.1 цього контракту продавець поставляє покупцю обладнання і товари на умовах FOB Китай, а також передбачено можливість поставки товару частинами.
У п.п. 5.1-5.2 контракту сторони погодили, що покупець може здійснювати повну або часткову оплату фактично поставленого обладнання і товарів згідно з додатками, в яких вказується сума та умови оплати, а також, що покупець також може здійснювати повну або часткову передплату товарів згідно з додатками до контракту.
На підставі вказаного контракту позивачем здійснювалося імпортування на територію України товару за УКТЗЕД 8544429098 (проводів ізольованих, кабелів тощо) за наступними митними деклараціями:
1. Митна декларація від 28.08.2018 №UA100050/2018/286009.
На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору за вказаною митною декларацією позивачем митному органу надано наступні документи: контракт від 01.02.2017, доповнення до вказаного контракту від 02.07.2018 № 24, №COWIT-01022017, пакувальний лист від 02.07.2018, рахунок-фактури від 02.07.2018 № OW1812070, коносамент від 13.07.2018 №ZYTC18072703, автотранспортну накладну від 22.08.2018 №256100/1, декларацію про походження товару від 02.07.2018 №OW1812070, банківський документ про здійснення 100% передплати від 17.08.2018, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.08.2018 № 2098, договір про надання послуг транспортного брокера від 30.09.2015, договір про перевезення від 15.02.2017 №0091/Т-2017, експортну вантажну митну дерларацію відправника від 09.07.2018.
2. Митна декларація від 22.10.2018 №UA100050/2018/287745.
На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору за вказаною митною декларацією позивачем митному органу надано наступні документи: контракт від 01.02.2017 № COWIT-01022017, доповнення до вказаного контракту від 28.08.2018 №26, пакувальний лист від 28.08.2018, рахунок-фактури від 28.08.2018 №OW1812090, коносамент від 09.09.2018 №ZYTC18090903, автотранспортну накладну від 19.10.2018 №9082, декларацію про походження товару від 28.08.2018 №OW1812090, банківський документ про здійснення 100% передплати від 27.09.2018, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.10.2018 №2894, договір про надання послуг транспортного брокера від 30.09.2015, договір про перевезення від 15.02.2017 №0091/Т-2017, експортну вантажну митну дерларацію відправника від 04.09.2018.
3. Митна декларація від 12.11.2018 №UA100050/2018/288481.
На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору за вказаною митною декларацією позивачем митному органу надано наступні документи: контракт від 01.02.2017 №COWIT-01022017, доповнення до вказаного контракту від 26.09.2018 №27, пакувальний лист від 26.09.2018, рахунок-фактури від 26.09.2018 №OW1812102, коносамент від 07.10.2018 №WMS18092814, автотранспортну накладну від 11.11.2018 №27628Ю/1, декларацію про походження товару від 26.09.2018 №OW1812101, банківський документ про здійснення 100% передплати від 29.10.2018, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.11.2018 №3250, договір про надання послуг транспортного брокера від 30.09.2015, договір про перевезення від 15.02.2017 №0091/Т-2017, експортну вантажну митну дерларацію відправника від 01.10.2018.
4. Митна декларація від 02.01.2019 №UA100050/2019/277027.
На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору за вказаною митною декларацією позивачем митному органу надано наступні документи: контракт від 01.02.2017 №COWIT-01022017, доповнення до вказаного контракту від 30.10.2018 №28, пакувальний лист від 30.10.2018, рахунок-фактури від 30.10.2018 №OW1812109, коносамент від 09.11.2018 №WMS18103460, автотранспортну накладну від 28.12.2018 №28486Ч/1, декларацію про походження товару від 30.10.2018 №OW1812109, банківський документ про здійснення 100% передплати від 07.12.2018, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.12.2018 №4001, договір про надання послуг транспортного брокера від 30.09.2015, договір про перевезення від 15.02.2017 №0091/Т-2017, експортну вантажну митну дерларацію відправника від 05.11.2018.
5. Митна декларація від 08.01.2019 №UA100050/2019/277083.
На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору за вказаною митною декларацією позивачем митному органу надано наступні документи: контракт від 01.02.2017 №COWIT-01022017, доповнення до вказаного контракту від 20.11.2018 №30, пакувальний лист від 20.11.2018, рахунок-фактури від 20.11.2018 №OW1812121, коносамент від 20.11.2018 №WMS18112140, автотранспортну накладну від 04.01.2019 №28534Ю/1, декларацію про походження товару від 20.11.2018 №OW1812121, банківський документ про здійснення 100% передплати від 21.12.2018, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.01.2019 №1, договір про надання послуг транспортного брокера від 30.09.2015, договір про перевезення від 15.02.2017 №0091/Т-2017, експортну вантажну митну дерларацію відправника від 26.11.2018.
6. Митна декларація від 23.01.2019 №UA100050/2019/277566.
На підтвердження митної вартості товару, заявленої за ціною договору за вказаною митною декларацією позивачем митному органу надано наступні документи: контракт від 01.02.2017 №COWIT-01022017, доповнення до вказаного контракту від 05.12.2018 №31, пакувальний лист від 05.12.2018, рахунок-фактури від 05.12.2018 №OW1812128, коносамент від 15.12.2018 №WMS18120472, автотранспортну накладну від 21.01.2019 №287420/1, декларацію про походження товару від 05.12.2018 №OW1812128, банківський документ про здійснення 100% передплати від 11.01.2019, рахунок-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.01.2019 №229, договір про надання послуг транспортного брокера від 30.09.2015, договір про перевезення від 15.02.2017 №0091/Т-2017, експортну вантажну митну дерларацію відправника від 11.12.2018, лист АПІТУ щодо митної вартості від 23.01.2019.
За результатами розгляду поданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення від 28.08.2018 №UА100050/2018/000026/2, від 22.10.2018 №UА100050/2018/000031/2, від 12.11.2018 №UА100050/2018/000034/2, від 02.01.2019 №UА100050/2019/000002/2, від 08.01.2019 №UА100050/2019/000005/2, від 23.01.2019 №UА100050/2019/000008/2 про коригування заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним методом).
Разом з вказаними рішеннями про коригування митної вартості товару відповідачем прийнято карки відмови №UA100050/2018/00056, №UA100050/2018/00066, №UA100050/2018/00069, №UA100050/2019/00002, №UA100050/2019/00005, №UA100050/2019/00010 у прийнятті поданих позивачем митних декларацій.
Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності (за кожною з шести спірних поставок) підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. Відповідачем протиправно здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів з формальних підстав, що не відповідають сутності та змісту правовідносин, які виникли.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
За змістом частини першої статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною першою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин другої, третьої цієї статті Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений у частині другій статті 53 МК України.
Згідно частин третьої, п'ятої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких наведений у цій частині статті.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для цілей підтвердження митної вартості заявленого до декларування товару, декларант або уповноважена ним особа має визначити метод визначення такої вартості, надавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України.
При цьому, обов'язок декларанта щодо подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України настає лише у випадку, якщо подані відповідно до частини другої статті 53 МК України документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частин першої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно частини сьомої статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини третьої статті 53 МК України до додаткових документів, які можуть були надані декларантом за їх наявності, віднесено: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до матеріалів справи, підставами для коригування митної вартості товару в оскаржуваних рішеннях зазначено:
1) розбіжності у документах, поданих позивачем, а саме відсутність термінів оплати товару в доповненнях до Контракту;
2) у документі про транспортні витрати вказано ТОВ «СІГЕЙТ», а в коносаменті перевізником товару вказано ТОВ «Форвард Транс»;
3) надані прайс-листи видані не виробником товару та не відповідають світовій практиці;
4) наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів виходить із такого.
Щодо посилання відповідача на наявність розбіжності, а саме, що не вказано терміни оплати товару в доповненнях до контракту, колегія суддів звертає увагу на те, що усі спірні поставки товару за митними деклараціями від 28.08.2018 №UA100050/2018/286009, від 22.10.2018 №/2018/287745, від 12.11.2018 №UA 100050/2018/288481, від 02.01.2019 №/2019/277027, від 08.01.2019 №UA100050/2019/277083, від 23.01.2019 №/2019/277566 здійснювалися позивачем на умовах повної передоплати (100%) і разом з вказаними деклараціями контролюючому органу було подано відповідні банківські документи, які підтверджують факт повної оплати товару, що відповідає умовам п.п. 5.1, 5.2 контракту та укладеним до нього додаткам.
При цьому, у кожному з таких додатків до контракту, які укладалися між позивачем і його контрагентом окремо щодо кожної партії товару (поставки) та надавалися контролюючому органу, зазначено суми відповідних поставок, що збігаються з сумами, вказаними у платіжних документах. Тому доводи відповідача про те, що в банківських документах, які подавалися позивачем відсутні дані, щодо якої саме поставки товару відноситься відповідна передоплата, є необґрунтованими та вказують на неповне дослідження контролюючим органом документів, поданих декларантом.
Також, колегія суддів зазначає, що між позивачем та його контрагентом - компанією «Changzhou One World International Trade Co., Ltd» до контракту від 01.02.2017 №COWIT-01022017 було укладено відповідні додатки, а не доповнення, як зазначено митним органом.
Отже, посилання відповідача на вищевказані розбіжності є необґрунтованими.
Щодо посилання відповідача на те, що в поданих позивачем документах про транспортні витрати контрагентом вказано ТОВ «СІГЕЙТ», а в коносаментах перевізником товару зазначено ТОВ «Форвард Транс», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до документів, які надавалися позивачем митному органу разом з вищевказаними митними деклараціями, ТОВ «ІДІДЖІ ГРУП» було укладено договір про перевезення від 15.02.2017 №0091/Т-2017 саме з ТОВ «СІГЕЙТ» і саме з цим товариством позивачем узгоджено відповідні заявки на перевезення вантажів за маршрутом Китай - Київ.
У свою чергу ТОВ «СІГЕЙТ» для виконання взятих на себе зобов'язань перед позивачем за вказаним договором залучило ТОВ «Форвард Транс» для здійснення експедирування морського перевезення контейнерів відповідно до укладеного між ними договору. При цьому, в договорі про перевезення від 15.02.2017 №0091/Т-2017, який був укладений між позивачем і ТОВ «СІГЕЙТ» та подавався ним при митному оформленні товару, прямо передбачено, право перевізника, тобто ТОВ «СІГЕЙТ», укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх обов'язків за договором, а також доручати виконання договору третій особі, що також відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
Отже, оскільки позивач перебував у правовідносинах саме з ТОВ «СІГЕЙТ», ним правомірно подано митному органу при проходженні митних формальностей документацію з транспортування імпортованого товару з вказаним товариством. Тому, наведена підстава для коригування заявленої позивачем митної вартості товару також є необґрунтованою.
Щодо посилання відповідача на те, що надані позивачем прайс-листи видані не виробником товару та не відповідають світовій практиці, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що контрагент позивача не є виробником товару, який імпортувався позивачем, а жодним нормативним актом не передбачено чітких вимог та/або форми прайс-листа. Крім того, такий документ має додаткове (другорядне) значення для підтвердження заявленої імпортером митної вартості товару і його складання безпосередньо контрагентом, в якого здійснено придбання товару, а не виробником відповідного товару, не може бути підставою для невизнання митними органом заявленої митної вартості за ціною контракту (за першим методом).
Відповідачем не доведено, яким чином вказані обставини, на які він посилається, вплинули на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованого товару та/або унеможливили здійснення її перевірки.
Посилання відповідача на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю, колегія суддів також вважає необгрунтованими, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2018 у справі №809/4367/15.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Спрацювання програмного комплексу автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не є законною підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, а тому відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються судом.
В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх підстав, які б вказували не неможливість коригування заявленої позивачем митної вартості товару за жодним іншим методом, що передує резервному (шостому).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявність інших підстав для прийняття оскаржуваних рішень та їх обгрунтування в апеляційній скарзі, зокрема щодо наявності недоліків у поданих позивачем документах при митному оформленні, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки такі обставини не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Судом можуть досліджуватися лише ті підстави, які прямо зазначені в оскаржуваних рішеннях.
При цьому, колегія суддів враховує, що стаття 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в рахунку-фактурі та квитанції.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 та від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.
Разом з тим, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності (за кожною з шести спірних поставок) підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані відповідачем причини неможливості визначення митної вартості за основним методом є безпідставними, а тому, в силу частини сьомої статті 54 МК України, заявлена позивачем митна вартість мала бути визнана митним органом.
Недоведення відповідачем наявності неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів згідно поданих позивачем документів, позбавляє його права запитувати додаткові документи та використовувати другорядні методи визначення митної вартості.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття ним рішень про коригування митної вартості товарів від 28.08.2018 №UА100050/2018/000026/2, від 22.10.2018 №UА100050/2018/000031/2, від 12.11.2018 №UА100050/2018/000034/2, від 02.01.2019 №UА100050/2019/000002/2, від 08.01.2019 №UА100050/2019/000005/2, від 23.01.2019 №UА100050/2019/000008/2.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов