Справа № 640/15844/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Добрівська Н.А.
Іменем України
08 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд факторинг" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд факторинг" до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції в частині надання висновку щодо існування підстав для задоволення скарги TOB «Білдінг Сайд» на дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. від 15.05.2020, яку було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2020 за №14153-33-20, та зобов'язати її утриматися від дій, пов'язаних з виключенням (скасуванням) записів в Державному реєстрі речових прав стосовно прав TOB «Фінансова компанія «Конкорд Факторинг» як іпотекодержателя стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами - 3210900000:03:002:5103, 3210900000:03:002:5102, 3210900000:03:002:5105, 3210900000:03:002:5104 та 3210900000:03:002:5101;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2327/5 від 07.07.2020 «Про задоволення скарги».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні, оскільки спір є публічно-правовим.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.05.2019 у справі №826/9341/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15 вказує на те, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом першої інстанції, позивач вважає, що права TOB «Фінансова компанія «Конкорд Факторинг» як іпотекодержателя земельної ділянки з кадастровим номерами 3210900000:01:174:0490 ґрунтувалися на договорі про відступлення права вимоги за договором іпотеки №1569, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. 20.11.2019 за реєстровим №2667.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача зі скасуванням записів про іпотеку та обтяження за номерами №36319566 та №36320137 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:03:002:5103, №36314952 та №36315274 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:03:002:5102, №36321900 та №36322375 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:03:002:5105, №36320948 та №36321420 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:03:002:5104, №36314542 га №36313355 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:03:002:5101, власниками яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Білдінг Сайд», що стало підставою для оскарження дій та рішення, якими було скасовано записи про іпотеку та обтяження.
Тобто предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення Міністерства юстиції України як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом №2327/5 від 07.07.2020. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного майнового права позивача.
Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, суд першої інстанції, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов вірного висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи те, що в даній справі існує спір про право, предметом якого є об'єкти нерухомого майна, зазначені у позовній заяві, ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з огляду на суб'єктний склад сторін має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 310, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд факторинг" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов
Повний текст постанови складений 11.09.2020