П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1961/19
Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
при секретарі Ішханяні Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Виконавчого комітету Олешківської міської ради Херсонської області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (м.Херсон, дата складання повного тексту рішення - 27.12.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олешківської міської ради та Виконавчого комітету Олешківської міської ради Херсонської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, -
23.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Олешківської міської ради та Виконавчого комітету Олешківської міської ради Херсонської області, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь середній заробіток за час затримки виконання Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. (по справі №2140/1587/18) про поновлення його на роботі (посаді) з 25.10.2018 року по день винесення судом рішення у справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року (залишеного без змін постановою 5 ААС від 19.02.2019р.) його, серед іншого, було поновлено на посаді секретаря Олешківської міської ради з 07.07.2018 року та допущено негайне виконання рішення у цій частині, однак останнє в цій частині відповідачами фактично досі не виконано, у зв'язку з чим, у відповідності до ст.236 КЗпП України, останній просить стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виконання цього судового рішення.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Олешківської міської ради на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року по справі №2140/1587/18 в частині поновлення його на роботі, за період з 25.10.2018 року по 18.12.2019 року у сумі 380 349,52 грн. (яка визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів). В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Виконавчого комітету Олешківської міської ради Херсонської області 27.01.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Інший відповідач - Олешківська міська рада вказане вище рішення суду від 18.12.2019р. в апеляційному порядку не оскаржила.
03.02.2020 року матеріали даної справи разом із апеляційною скаргою виконкому Олешківської міськради надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020р. вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати апелянтом судового збору.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 року відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні участю сторін.
Представник відповідачів (апелянта), будучи своєчасно та належним чином повідомлений, в судові засідання суду апеляційної інстанції 25.03.2020р., 22.04.2020р., 26.06.2020р., 08.07.2020р., 15.07.2020р. без поважних причин не з'явився і з формальних обставин постійно просив суд відкладати розгляд справи на тривалий час та в повному обсязі не виконував ухвалу суду від 03.06.2020р. про витребування додаткових документів (доказів).
03.06.2020 року з'явившись в судове засідання представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та надала свої пояснення по суті справи.
Позивач, в свою чергу, в судових засіданнях суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу категорично не визнав, надав свої пояснення, в яких мотивовано наполягав на залишенні цієї апеляційної скарги без задоволення, а в подальшому направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
В останнє судове засідання суду 2-ї інстанції представник апелянта в шосте не прибула без поважних причин та знову наполягала на перенесенні розгляду справи. Не з'явився в це судове засідання і позивач.
В зв'язку із вказаними вище обставинами, враховуючи що сторонами у відкритому судовому засіданні 03.06.2020р. вже надавалися усні і письмові пояснення та висловлювалися по суті спору свої правові позиції, суд апеляційної інстанції, з метою недопущення подальшого затягування строків розгляду справи, закінчив розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні без участі сторін та на підставі наявних в ній і додатково наданих ними доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
24.11.2015 року рішенням Цюрупинської міської ради №4 «Про обрання секретаря Цюрупинської міської ради» позивача - ОСОБА_1 обрано секретарем Цюрупинської міської ради VII скликання з 24.11.2015 року.
06.07.2018 року рішенням Цюрупинської міської ради №603 вирішено підтримати депутатський запит та припинити повноваження секретаря Олешківської міської ради VII скликання ОСОБА_1 , звільнити його із займаної посади «секретаря Олешківської міської ради» VII скликання у зв'язку з достроковим припиненням повноважень (ч.5 ст.50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), виплатити грошову компенсацію за невикористані дні, виключити зі складу виконавчого комітету Олешківської міської ради.
07.09.2018 року 40 сесією Олешківської міської ради було прийнято рішення №634, яким секретарем Олешківської міської ради замість звільненого ОСОБА_1 обрано депутата ОСОБА_2 .
Не погодившись із вказаним вище рішенням міськради №603 від 06.07.2018р., позивач оскаржив його до Херсонського окружного адміністративного суду, який своїм рішенням від 24.10.2018 року у справі №2140/1587/18, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2019 року, визнав протиправним та скасував рішення 38 чергової сесії Олешківської міської ради VII скликання №603 від 06.07.2018р. «Про дострокове припинення повноважень секретаря Олешківської міської ради VII скликання ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді секретаря Олешківської міської ради з 07.07.2018 року та стягнув з Виконавчого комітету Олешківської міськради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 89376 грн., допустивши при цьому негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді секретаря МР з 07.07.2018р. та в частині стягнення з виконкому Олешківської місьради середньомісячної заробітної плати у сумі 24 108 грн.
Вищезазначене рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018 року у справі №2140/1587/18 набрало законної сили ще 19.02.2019 року, але станом на 18.12.2019 року (т.б. на момент ухвалення оскаржуваного рішення) це судове рішення в частині поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді «секретаря Олешківської міської ради» відповідачами ні в негайному порядку, ні до цього часу так і не виконано.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ч.4 ст.78 КАС України, виходив з часткової обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірної бездіяльності відповідачів.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як закріплено в ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Аналогічні положення містяться і в ч.2 ст.14 та ч.1 ст.370 КАС України, зі змісту яких вбачається, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, їх посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Як передбачено приписами п.3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах чітко встановлений ст.372 КАС України.
Так, згідно із вимогами ч.2 ст.372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Як визначено ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Так, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень сторін, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. (залишеного без змін постановою 5 ААС від 19.02.2019р.), яке набрало законної сили 19.02.2019р., позивача було поновлено на посаді «секретаря Олешківської міської ради» з 07.07.2018 року та одночасно допущено негайне виконання рішення у цій частині.
Як вбачається зі змісту наданого відповідачем на вимогу суду 2-ї інстанції копії «Журналу вхідної кореспонденції виконавчого комітету Олешківської міськради», на арк.16 цього журналу міститься запис за вх.№2910/2-13 про те, що виконком отримав копію рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. - 31.10.2018р.
Проте, як вже зазначалося вище, судами обох інстанцій достовірно встановлено, що вказане вище рішення окружного суду від 24.10.2018р. в частині негайного поновлення позивача на посаді відповідачами фактично досі не виконано.
Таким чином, оскільки рішення суду про поновлення позивача ОСОБА_1 після незаконного звільнення до теперішнього часу не виконано, то відповідно, позивач має право згідно із вимогами ст.236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення, в даному випадку, не є обов'язковою для задоволення цих заявлених вимог, оскільки у цій справі наявність цієї вини прямо випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили або підлягають негайному виконанню, повинні виконуватись державними органами добровільно, в т.ч. і навіть без відкриття виконавчого провадження.
Отже, враховуючи вказані вище обставини, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 24.10.2018р. підлягає стягненню на користь позивача з 25.10.2018р. (т.б. наступний день після ухвалення рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. у справі №2140/1587/18) по 18.12.2019р. включно (т.б. по день винесення оскаржуваного рішення судом 1-ї інстанції).
Так, як загально відомо, порядок обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу безпосередньо врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.
Відповідно до п.2 вказаного Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
А згідно приписів абз.3 п.3 цього ж Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Також, при цьому, суд зазначає, що в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» Верховний Суд звертав увагу судів, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суди мають навести в рішенні розрахунки, з яких вони виходили при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Так, п.8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 (два) місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. у справі №2140/1587/18, окружним судом встановлено, що згідно довідки, виданої Виконавчим комітетом Олешківської міської ради 18.10.2018р. №61, середньоденна заробітна плата позивача складає 1176 грн., що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, не підлягає додатковому доказуванню.
Що ж стосується доводів представника відповідачів про те, що вказаний розмір середньоденного заробітку позивача є не зовсім вірним, що нібито підтверджується висновками Держаудитслужби в частині зайво нарахованої позивачу премії, яка приймала участь у розрахунку середньоденної заробітної плати, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає ці доводи необґрунтованими та до уваги їх не бере, оскільки відповідно до Порядку №100 середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з фактично отриманих працівником сум. При цьому, обставина щодо надмірної виплати позивачу премії може бути предметом доказування при вирішенні спору за позовом органу фінансового контролю про стягнення таких надміру виплачених сум.
Крім того, суд зазначає, що розмір середньоденної заробітної плати позивача в сумі 1176 грн. також підтверджено і довідкою, виданою виконавчим комітетом Олешківської міської ради, про що зазначено також в судовому рішенні від 24.10.2018р. у справі №2140/1587/18, а тому, відповідно, відсутні підстави для зменшення його розміру.
Разом з тим, відповідно до п.10 Порядку №100, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у п.п.6,7,8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
Додатком 50 "Схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату міських (крім мм. Києва та Севастополя) рад та їх виконавчих комітетів, сільських, селищних рад, що представляють інтереси об'єднаних територіальних громад, та їх виконавчих комітетів" до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006р. №268 (в редакції постанови КМУ від 10.05.2018р. №363, яка діяла на момент звільнення позивача) встановлено місячний посадовий оклад секретаря ради у містах, населених пунктах об'єднаних територіальних громад із чисельністю населення понад 15 тис. осіб, у розмірі 7 000 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019р. №525 «Про внесення змін у додатки до Постанови КМУ від 09.03.2006р. №268», яка набрала чинності з 25.06.2019 року, внесено зміни у додаток 50 до Постанови КМУ від 09.03.2006р. №268 та затверджено місячний посадовий оклад секретаря ради у містах, населених пунктах об'єднаних територіальних громад із чисельністю населення понад 15 тис. осіб, у розмірі 9 000 грн.
Таким чином, з 25.06.2019 року до суми середнього заробітку позивача має бути застосований коефіцієнт підвищення - 1,2857 (9000 грн. /7000 грн.), що становить 1 511,98 грн.
Так, період затримки виконання судового рішення складає - - з 25.10.2018р. по 24.06.2019р. становить 164 робочі дні, а тому розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 192 864 грн. (т.б. 1176 грн. х 164 робочі дні).
Період затримки виконання судового рішення - з 25.06.2019р. по 18.12.2019р. включно становить 124 робочі дні, а тому розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, який підлягає стягненню на користь позивача, складає 187 485,52 грн. (т.б. 1511,98 грн. х 124 робочі дні).
Отже, враховуючи вищевказане, загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 25.10.2018р. по 18.12.2019р., який підлягає стягненню на користь позивача, становить - 380 349,52 грн., що, в свою чергу, було правильно визначено судом 1-ї інстанції.
Що ж стосується доводів представника відповідачів про те, що вказана сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення підлягає зменшенню на суму отриманого позивачем доходу за спірний період, то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.
Так, стаття 236 КЗпП України, яка передбачає відповідальність роботодавця за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, фактично має назву «Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника».
Внаслідок буквального тлумачення вказаної норми права, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, приходить до висновку, що період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника фактично вважається і періодом його вимушеного прогулу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
При цьому, слід звернути увагу й на те, що аналогічний правовий висновок з цього спірного питання викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі №826/808/16.
Вирішуючи питання щодо належного відповідача у даній справі, з якого безпосередньо має бути стягнуто середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, судова колегія зазначає наступне.
Як встановлено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади секретаря Олешківської міської ради та рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. у справі №2140/1587/18 поновлений на посаді секретаря Олешківської міської ради.
Відповідно до приписів ч.4 ст.51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", секретар ради входить до складу виконавчого комітету відповідної сільської, селищної, міської ради.
Представник відповідачів в судовому засіданні суду 1-ї та 2-ї інстанцій фактично підтвердила, що виплата позивачу заробітної плати здійснювалася саме виконавчим комітетом Олешківської міської ради з місцевого бюджету. Вказані обставини підтверджуються також і тим, що довідку про середньомісячну заробітну плату позивача надавав саме виконавчий комітет Олешківської міської ради.
При цьому, виконавчий комітет Олешківської міської ради є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Таким чином, з врахуванням вищевикладених обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині негайного поновлення позивача на роботі (посаді) підлягає стягненню саме з виконавчого комітету Олешківської міської ради, оскільки виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням, а нарахування заробітної плати у даному випадку здійснюється юридичною особою, до штатного розпису якої віднесено посаду, на яку рішенням суду поновлено працівника.
Слід зазначити, що даний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04.10.2018р. у справі № 823/1553/17.
Стосовно ж інших доводів представника відповідачів про нібито порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду із даним позовом, то судова колегія з цього приводу зазначає наступне.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, виходячи з системного аналізу змісту ч.2 ст.233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
До того ж, слід зауважити й про те, що як ч.1 ст.94 КЗпП України, так і ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" №95, ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у ч.1 ст.94 Кодексу і ч.1 статті 1 Закону України "Про оплату праці", як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Наведений зміст поняття «заробітної плати» узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03.05.1996р., ратифікованої Законом України від 14.09.2006р. "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.
Як вже вказувалося вище, відповідно до положень статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
При цьому, вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Тобто, положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.
Отже, вимога про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є спором про оплату праці, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст.233 КЗпП України, т.б. особа має право на звернення до суду без обмеження будь-яким строком.
Отже, за таких обставин, оскільки рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.10.2018р. у справі №2140/1587/18 в частині негайного поновлення позивача на роботі (посаді) ні на момент ухвалення оскаржуваного рішення (т.б. станом на 18.12.2019р.), ні до теперішнього часу так і не виконане, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності у ОСОБА_1 права на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з 25.10.2018р. по 18.12.2019р. в сумі 380 349,52 грн., які підлягають стягненню з виконавчого комітету Олешківської міської ради.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Олешківської міської ради Херсонської області - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 14.09.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко