П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/566/20
Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
Дата і місце ухвалення 20.03.2020р., м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Андрушкевич М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 про визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
02.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , в якому позивач просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову "Про закінчення виконавчого провадження" від 05.02.2020 року Головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценка Д.О. у виконавчому провадженні №59912872 (стосовно примусового виконання рішення за виконавчим листом №681 2019р., що виданий 06.08.2019 року Херсонським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №821/1085/18, про - "У зв'язку із невчасною виплатою (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплаченої частки одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої "одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.), зобов'язати частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , 75024, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Чорнобаївка) виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 09.06.2017 року (позовна вимога №14)");
- зобов'язати Головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценка Д.О. відновити виконавче провадження №59912872 (стосовно примусового виконання рішення за виконавчим листом №681 2019р., що виданий 06.08.2019 року Херсонським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №821/1085/18);
- визнати протиправними дії Головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Д.О., в частині порушення прав ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 59912872 та у виконавчому провадженні № 59912797 (а саме: не направлення 06.02.2020 року на адресу Стягувача Постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року у ВП № 59912872 та Постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року у ВП № 59912797; не надання 26.02.2020 року Стягувачу на ознайомлення матеріалів ВП № 59912872 та ВП № 59912797, а також перешкоджання 27.02.2020 року Стягувачу щодо ознайомлення з матеріалами у ВП № 59912872 та у ВП № 59912797);
- визнати протиправною бездіяльність Головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Д.О. у виконавчому провадження ВП № 59912872 стосовно примусового виконання рішення за виконавчим листом №681 2019р., що виданий 06.08.2019 року Херсонським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №821/1085/18, про - "У зв'язку із невчасною виплатою (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплаченої частки одноразової грошової допомоги у разі звільнення з; військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання; суми нарахованої одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.)), зобов'язати частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , 75024, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Чорнобаївка) виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 09.06.2017 року (позовна вимога №14)".
- визнати протиправною бездіяльність начальника Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Корнієнко С.О., стосовно розгляду скарги ОСОБА_1 від 25.02.2020 року "на рішення та дії державного виконавця" та стосовно розгляду скарги ОСОБА_1 від 28.02.2020 року "на рішення та дії державного виконавця" (повторне звернення), в частині - Скасувати постанову "Про закінчення виконавчого провадження" від 05.02.2020 року Головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Д.О. у виконавчому провадженні № 59912872 (стосовно примусового виконання рішення за виконавчим листом №681 2019р., що виданий 06.08.2019 року Херсонським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №821/1085/18).
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не перевірено та не надано належної оцінки фактам і обставинам, викладеним у позовній заяві, допущено порушення норм процесуального права, чим порушено його законні права та інтереси.
З огляду на зазначене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позовних вимог.
Справа призначена до розгляду та розглянута в режимі відеоконференції відповідно до ст. 195 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що 06.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 821/1085/18, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, адміністративний позов було задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно невиплати суми посадового окладу ОСОБА_1 за січень 2016 року, в розмірі 1052 грн. (одна тисяча п'ятдесят дві гривні нуль копійок) (позовна вимога №2).
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно порушення порядку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року, із врахуванням індексу споживчих цін у відповідний місяць та рік (позовна вимога №3).
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно відмови ОСОБА_1 щодо проведення перерахунку та виплати належного йому грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 рік та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року) (позовна вимога №4).
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно відмови щодо проведення відповідного перерахунку розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з врахуванням всіх основних видів грошового забезпечення, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (включаючи щомісячну додаткову грошову винагороду, премії та індексації) та пов'язаної з цим відмови у виплаті частки несплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (тобто, із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) (позовна вимога №5).
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно порушення встановленого порядку розгляду звернень громадян (щодо повноти, об'єктивності та належного оформлення відповіді на звернення, із посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, із зазначенням порядку оскарження прийнятого рішення і вжитих заходів), тобто порядку передбаченого статтями 1, 4, 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» (позовна вимога №9).
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно відмови у компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 з 09.06.2017 року (позовна вимога №10).
Визнано протиправними дії Міністерства оборони України стосовно порушення встановленого порядку розгляду звернень громадян (щодо повноти, об'єктивності та належного оформлення відповіді на звернення, із посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, із зазначенням порядку оскарження прийнятого рішення і вжитих заходів), тобто порядку передбаченого статтями 1, 4, 7, 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» (позовна вимога №12).
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 своєчасно не виплачену частину грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплачену частку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.) (позовна вимога №13).
У зв'язку із невчасною виплатою (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплаченої частки одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.), зобов'язати частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 09.06.2017 року (позовна вимога №14).
На виконання вказаного рішення Херсонським окружним адміністративним судом видано два виконавчі листи:
- виконавчий лист № 681 2019 р. від 06.08.2019 року, згідно якого в зв'язку із невчасною виплатою (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплаченої частки одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої "одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.), зобов'язати частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , 75024, Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївка) виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 09.06.2017 року (позовна вимога №14);
- виконавчий лист № 682 2019 р. від 06.08.2019 року, згідно якого зобов'язано військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) виплатити ОСОБА_1 своєчасно не виплачену частину грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплачену частку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої "одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.) (позовна вимога №13).
Згідно матеріалів справи, зокрема, заяв про відкриття виконавчого провадження, виконавчі листи звернено ОСОБА_1 до виконання 27.08.2019 року.
29.08.2019 року головним державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Муценко Д.О. відкрито виконавче провадження №59912797 з виконання виконавчого листа №682 2019 р. від 06.08.2019 року та виконавче провадження №59912872 з виконання виконавчого листа №681 2019 р. від 06.08.2019 року.
02.10.2019 року до виконавчої служби надійшла заява військової частини про закриття виконавчих проваджень №№59912872 та 59912797 у зв'язку з виконанням судового рішення.
До вказаної заяви боржником були додані: платіжні доручення від 27.09.2019 року №1161 та №1162 на суму 102849,65 грн. та 18741,77 грн., сплачених на користь ОСОБА_1 на виконання виконавчих проваджень №59912797 та 59912872: копія відомості-розрахунку доплати основних та додаткових видів грошового забезпечення згідно рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року у справі № 821/1085/18, з додатками.
З пояснень, наданих Корабельним районним відділом державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відзиві на позовну заяву, вбачається, що 02.10.2019 року державним виконавцем були розподілені кошти, які надійшли від військової частини НОМЕР_1 та перераховано на рахунок ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 59912872 - 18 672,77 грн. та за виконавчим провадженням № 59912797 - 102 780,65 грн.
05.02.2020 року, після виконання боржником вимоги державного виконавця про сплату виконавчого збору у розмірі 16 692 грн. та суми витрат за користування автоматизованою системою виконавчого провадження у розмірі 69 грн., державним виконавцем було прийнято постанови про закінчення виконавчих проваджень №№59912797 та 59912872, у зв'язку з фактичним виконанням вимог виконавчих документів, на підставі п.9 ч.1 ст. 39, 40 Закону України "Про виконавче провадження".
25.02.2020 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі скаргою, в якій, серед іншого, просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року в виконавчому провадженні №59912872 та надати йому можливість ознайомитись з матеріалами виконавчих проваджень №№59912797 та 59912872, а також надати відповідні копії документів, які виконавцем отримано від боржника та долучено до матеріалів виконавчого провадження.
28.02.2020 року ОСОБА_1 знову подано скаргу на дії та рішення державного виконавця, де він повторно просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року в виконавчому провадженні №59912872, відновити примусове виконання рішення суду у цьому виконавчому провадженні та надати можливість позивачу ознайомитись з матеріалами виконавчих проваджень №№59912797 та 59912872, а також надати відповідні копії документів, які виконавцем отримано від боржника та долучено до матеріалів виконавчого провадження.
Вважаючи, що оскаржуваними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне:
Підставою звернення позивача з даним адміністративним позовом став висновок ОСОБА_1 про те, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року у справі № 821/1085/18 фактично не виконано:
1. Позивач зазначив, що боржником не виплачено всі належні йому суми, зокрема, не виплачено середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.06.2017 року по день фактичного розрахунку відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
2. Позивач вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 належним чином не виконано рішення суду в частині виплати компенсації втрати частини доходу з 09.06.2017 року у зв'язку із невчасною виплатою (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплаченої частки одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої "одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.). Позивач вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 згідно наданих розрахунків суми "Компенсації втрати частини грошових доходів на ОСОБА_1 ", тобто належних виплат за червень 2017 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, ОСОБА_1 проведено не за всі періоди (до розрахунку не включено "Індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу" за липень 2017 року, за вересень 2019 року та жовтень 2019 року), чим, на думку позивача, порушуються його права на отримання "належної суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.
3. Також на думку позивача військовою частиною НОМЕР_1 до теперішнього часу не нараховано та невиплачено ОСОБА_1 :
- частину грошового забезпечення за січень 2016 року (а саме: оклад за військовим званням в сумі 125,00 грн. та надбавку за вислугу років в сумі 411,95 грн.);
- компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою (а саме: суми посадового окладу за січень 2016 року в сумі 1052,00 грн. та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), тобто за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017року;
- компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою частини грошового забезпечення за січень 2016 року (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення за січень 2016 року, з врахуванням: окладу за військовим званням в сумі 125,00 грн., надбавки за вислугу років в сумі 411,95 грн.) за період з 01.01.2016 року по день остаточного розрахунку.
З огляду на зазначене позивач вважає постанову про закінчення виконавчого провадження № 59912872 від 05.02.2020 року протиправною, а виконавче провадження таким, що підлягає відновленню.
Відповідно до ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. (ч.2 ст. 39 Закону №1404).
Судом першої інстанції встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 59912872 від 29.08.2019 року було отримано військовою частиною НОМЕР_1 23.09.2019 року.
Як зазначено вище, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року у справі № 821/1085/18 військовою частиною НОМЕР_1 було перераховано згідно платіжних доручень №1162 та № 1161 від 27.09.2019 року на рахунок Корабельного РВ ДВС м.Херсон за виконавчим провадженням № 59912872 - 18 672,77 грн. та за виконавчим провадженням № 59912797 - 102 780,65 грн., загальна сума виплати склала 121 453,42 грн.
02.10.2020 року Військовою частиною НОМЕР_1 до Корабельного РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області подано заяву про закриття виконавчих проваджень №№59912872 та 59912797 від 29.08.2019 року у зв'язку з повним виконанням рішення суду, в рамках якого вони видані. Разом з заявою подані копії платіжних доручень №№1162, 1161 від 27.09.2019 року та відомості-розрахунки доплати основних та додаткових видів грошового забезпечення згідно рішення Херсонського окружного адміністративного суду на ОСОБА_1 .
Згідно відомості-розрахунку вбачається, що боржником на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року у справі № 821/1085/18 було нараховано 123 443,07 грн., що включає: посадовий оклад за січень 2016 року у сумі 1052 грн., індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.06.2017 року в сумі 23 062,18 грн. (детальний розрахунок наведено у додатку 1 до відомості-розрахунку), доплати одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби в розмірі 50 відсотків від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (з урахуванням всіх основних видів грошового забезпечення, всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, включаючи щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію) в сумі 70 432,21 грн. (розрахунок у додатку № 2), утриманої суми грошового забезпечення за 26 діб перевикористаної відпустки в сумі 9 869,50 грн., а також компенсацію втрати частини доходу з 09.06.2017 року в сумі 19 027,18 грн. 9розрахунок у додатку № 3).
В свою чергу, згідно розрахунково-платіжної відомості № 192 на виплату коштів, із нарахованої ОСОБА_1 суми 123 443,07 грн. утримано податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, та нараховано компенсацію податку з доходів фізичних осіб.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року у справі № 821/1085/18 було зобов'язано військову частину виплатити на користь ОСОБА_1 частину грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплачену частку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої «одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.). При цьому, вказане рішення суду не містить зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити позивачу частину грошового забезпечення за січень 2016 року, а саме: окладу за військовим званням в сумі 125,00 грн. та надбавки за вислугу років в сумі 411,95 грн., компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою частини грошового забезпечення за січень 2016 року (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення за січень 2016 року, з врахуванням: окладу за військовим званням в сумі 125,00 грн., надбавки за вислугу років в сумі 411,95 грн.) за період з 01.01.2016 року по день остаточного розрахунку.
З огляду на викладене посилання ОСОБА_1 на невиконання боржником рішення суду у справі № 821/1085/2018 у зв'язку із невиплатою зазначених сум є безпідставним та необґрунтованим.
З тих самих підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача стосовно фактичного невиконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 року у справі № 821/1085/18 з підстав не виплати йому середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.06.2017 року по день фактичного розрахунку відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП України.
Предметом розгляду адміністративної справи №821/1085/18 не була вимога про отримання ОСОБА_1 виплат, передбачених ст. 117 КЗпП України, виконавчі листи не містять вимог до боржника про нарахування та виплату відповідних сум середнього заробітку, а тому державний виконавець не може вимагати від боржника здійснювати нарахування та виплату таких додаткових сум в порядку ст. 117 Кодексу законів про працю України (середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги про визнання протиправною відмови військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.06.2017 року по день фактичного розрахунку та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.06.2017 року по день фактичного розрахунку є предметом розгляду адміністративної справи № 540/156/20, а тому саме у межах розгляду справи № 540/156/20 судом буде надана оцінка відповідним діям (бездіяльності) військової частини НОМЕР_1 та встановлено наявність або відсутність у позивача права на виплату грошових сум у порядку ст. 117 КЗпП України.
Що стосується доводу позивача про не включення до розрахунків суми "Компенсації втрати частини грошових доходів на ОСОБА_1 ", тобто належних йому виплат за червень 2017 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу" за липень 2017 року, вересень та жовтень 2019 року як підстави вважати вимоги виконавчого листа №681 2019 р. від 06.08.2019 року не виконаними суд першої інстанції вірно встановив, що зі змісту виконавчого документа, яким зобов'язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу з 09.06.2017 року, у зв'язку із невчасною виплатою (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплаченої частки одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої "одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.), слідує, що боржник повинен самостійно нарахувати та виплатити необхідні суми з застосуванням відповідної нормативно-правової бази (в даному випадку Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 (далі - Порядок №159)).
Відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно п.п. 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - Порядок № 159), сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання виконавчого листа №682 2019 р. (ВП№59912797) від 06.08.2019 року військовою частиною НОМЕР_1 у зв'язку із здійсненим перерахунком грошового забезпечення, із врахуванням індексації та одноразової грошової допомоги було виплачено ОСОБА_1 грошовий дохід в сумі 102 849,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1161 від 27.09.2019 року. Транзакція згідно штампу органу Державного казначейства проведена 30.09.2019 року
Відповідно до положень Порядку № 159, при обрахунку компенсацію втрати частини доходу з 09.06.2017 року, який виплачений 27.09.2019 року, враховуються місячні індекси за період з липня 2017 року по серпень 2019 року.
З огляду на викладене необґрунтованими є доводи апелянта про необхідність врахування при обрахунку належної йому суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати для визначення індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу відповідних індексів за вересень та жовтень 2019 року.
В свою чергу, з розрахунку "компенсації втрати частини доходу на ОСОБА_1 " (а.с.55), наданому військовою частиною НОМЕР_1 в рамках виконавчих проваджень №№59912797, 59912872 вбачається, що при визначенні величини приросту споживчих цін для розрахунку суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідний індекс за липень 2017 року до розрахунку не ввійшов.
Таким чином, військовою частиною НОМЕР_1 не враховано при здійсненні розрахунків індекс споживчих цін за липень 2017 року.
Однак, судом першої інстанції при перевірці інших складових формули для визначення належної ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, встановлено, що військовою частиною невірно визначено суму нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць як базовою величини для розрахунків.
Згідно положень Порядку № 159, сума компенсації втрати частини доходів обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що для розрахунків використовується сума нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів).
В свою чергу, як вбачається з розрахунку "компенсації втрати частини доходу на ОСОБА_1 ", військовою частиною НОМЕР_1 в якості суми нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць як базовою величини для розрахунків зазначена сума 102849,65 грн., що є сумою нарахованого, але невиплаченого грошового доходу ОСОБА_1 відповідно рішення суду №821/1085/18 після утримання з неї військового збору та податку з доходів фізичних осіб, але з врахуванням суми грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 до суми нарахованого, але невиплаченого грошового доходу, як базової величини для розрахунку належної ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, помилково включено суму грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18794,86 грн., додавання якої до означеної суми п.4 Порядку №159 не передбачено.
Зважаючи на зазначене, сума нарахованого, але невиплаченого грошового доходу як базова величина для розрахунку належної ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу становить 84054,79 грн. (104415,89 грн. (сума нарахована згідно рішення суду) - 18794,86 грн. (податок з доходів фізичних осіб) - 1566,24 грн. (військовий збір) = 84054,79 грн.), а сума компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, розрахована відповідно до Порядку № 159 повинна складати 15743,46 грн. (сума належної позивачу компенсації до оподаткування).
Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що неврахування боржником при здійсненні розрахунків індексу споживчих цін за липень 2017 року не призвело до зменшення розміру отриманої позивачем компенсації, а тому відсутні підстави вважати, що вимоги виконавчого листа №681 2019 р. від 06.08.2019 року, виданого Херсонським окружним адміністративним судом боржником не виконані.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку у державного виконавця були підстави для закінчення виконавчого провадження ВП № 59912872, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року ВП № 59912872 скасуванню не підлягає.
З огляду на висновок суду про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 59912872, відсутні підстави і для задоволення вимоги про відновлення вказаного виконавчого провадження.
В поданому позові ОСОБА_1 посилався на допущення державним виконавцем Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценком Д.О. протиправної бездіяльності у виконавчому провадження ВП № 59912872 щодо примусового виконання рішення за виконавчим листом №681 2019р. Позивач вважає, що державним виконавцем не вжито всіх заходів для належного виконання судового рішення.
В свою чергу, з аналізу статей 27, 63, 75 Закону №1404-VIII слідує, що підставою для вжиття державним виконавцем визначених цим Законом заходів для спонукання боржника виконати судове рішення, зокрема, накладення на боржника штрафу із попередженням про кримінальну відповідальність та ін., є невиконання боржником самостійно у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону, судового рішення.
Однак, в даному випадку судом було встановлено, що після отримання постанови про відкриття провадження боржник у встановлені Законом строки виконав судове рішення, про що своєчасно повідомив державного виконавця.
Після отримання підтвердження сплати присуджених ОСОБА_1 судовим рішенням у справі № 821/1085/18 сум, державним виконавцем було направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 вимогу про сплату виконавчого збору.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що державним виконавцем не було допущено протиправної бездіяльності при виконанні виконавчого провадження ВП № 59912872, а навпаки, вчинено усіх передбачених ст. 26, 63 Закону №1404 дій, спрямованих на виконання вимог виконавчого листа №681 2019 р. від 06.08.2019 року, виданого Херсонським окружним адміністративним судом, що мало наслідком його фактичне виконання в межах десятиденного строку з дня отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
У поданому позові ОСОБА_1 також заявив вимогу про визнання протиправними дій Головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Д.О., в частині порушення прав стягувача - ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 59912872 та у виконавчому провадженні № 59912797 (а саме: не направлення 06.02.2020 року на адресу стягувача Постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року у ВП № 59912872 та Постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року у ВП № 59912797; не надання 26.02.2020 року стягувачу на ознайомлення матеріалів ВП № 59912872 та ВП № 59912797, а також перешкоджання 27.02.2020 року стягувачу щодо ознайомлення з матеріалами у ВП № 59912872 та у ВП № 59912797).
Що стосується вказаних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Правова позиція щодо тлумачення поняття «законний інтерес» викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.
У цій постанові Суд звернув увагу на те, що заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Слід зазначити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Вказаний висновок відповідає практиці ЕСПЛ, що викладена у його Рішенні від 30 жовтня 2014 року, по Справі «Швидка проти України», (Заява № 17888/12), остаточним стало 30.01.2015, у п. 54 якого вказав, що Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Згідно ст. 28 Закону №1404, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що постанови про закінчення виконавчого провадження не віднесені законом до постанов виконавця, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням, отже їх направлення здійснюється простим поштовим відправленням, яке не передбачає повернення відправнику підтвердження про отримання листа адресатом.
В матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення сторонам виконавчого провадження постанови про закінчення виконавчого провадження №59912872 за вихідним №19345 (59912872).
Крім того, на вказаному супровідному листі є відмітка про отримання позивачем 19.02.2020 року постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року нарочно. Про це позивач зазначає і в поданому ним позові.
Позивачем також заявлено вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця, що виразилась у ненаданні йому 26.02.2020 року для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження, а також створення йому перешкод для ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Вказаному праву кореспондує обов'язок виконавця надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження (п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що 25.02.2020 року позивачем було подано начальнику Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скаргу на рішення та дії державного виконавця, в прохальній частині якої, крім іншого, просив надати йому можливість ознайомитись із матеріалами виконавчих проваджень № 59912872 та № 59912797.
У поданому позові позивач зазначив, що 26.02.2020 року йому було визначено державним виконавцем дату та час для ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень, а саме - 27.02.2020 року о 14 год. 00 хв. Також позивач зазначив, що 27.02.2020 року він ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву пояснив, що про бажання стягувача ознайомитись з матеріалами виконавчих проваджень державному виконавцю стало відомо 26.02.2020 року, після ознайомлення із скаргою ОСОБА_1 від 25.02.2020 року. Однак, у зв'язку із тим, що 26.02.2020 року є приймальним днем, а також у зв'язку із необхідністю підготовки матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення, шляхом усних домовленостей із стягувачем, йому було визначено дату та час для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження - 27.02.2020 року о 14 год.00 хв.
Також відповідач зазначив, що у визначений день позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та будь-яких перешкод ОСОБА_1 спричинено не було.
Доводи ОСОБА_1 про створення йому перешкод для ознайомлення 27.02.2020 року з матеріалами виконавчих проваджень не знайшли свого підтвердження, оскільки, як зазначено самим позивачем, 27.02.2020 року він був ознайомлений з матеріалами виконавчих проваджень №№59912872, 59912797. Також обізнаність ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження підтверджується копіями цих матеріалів доданими позивачем до позову.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що право на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження №59912872 реалізовано позивачем в повному обсязі шляхом звернення до суду з даним позовом.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що в даному випадку права позивача порушені не були, у відповідності до вимог чинного законодавства йому була надана можливість реалізувати свої права як стягувача та ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, а також оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження, а тому в даному випадку відсутні підстави для визнання протиправними дій головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності начальника Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно розгляду скарг ОСОБА_1 від 25.02.2020 року та від 28.02.2020 року.
В ході розгляду справи встановлено, що 25.02.2020 року ОСОБА_1 подав скаргу на рішення та дії державного виконавця, в якій просив: скасувати постанову "Про закінчення виконавчого провадження" від 05.02.2020 року Головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Муценко Д.О. у виконавчому провадженні № 59912872 (стосовно примусового виконання рішення за виконавчим листом №681 2019р., що виданий 06.08.2019 року Херсонським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №821/1085/18 "У зв'язку із невчасною виплатою (а саме: не виплаченої частини грошового забезпечення (з врахуванням суми посадового окладу за січень 2016 року та індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 червня 2017 року), несплаченої частки одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (із врахуванням щомісячної додаткової винагороди та індексації грошового забезпечення) та суми незаконного утримання із суми нарахованої "одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби" (тобто, суми 9 869 грн. 50 коп.)), зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 09.06.2017 року (позовна вимога №14)"); встановленим порядком повідомити його про проведені державним виконавцем дії стосовно примусового виконання рішення за виконавчим листом №681 2019р., що виданий 06.08.2019 року Херсонським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №821/1085/18; надати йому можливість ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження у ВП № 59912872 та у ВП № 59912797, а також надати відповідні копії документів, які виконавцем отримано від боржника та долучено до матеріалів виконавчого провадження.
Про результати розгляду скарги ОСОБА_1 просив повідомити письмово. Письмову відповідь просив видати в порядку та строки, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження", особисто під підпис.
28.02.2020 року ОСОБА_1 подав ще одну скаргу (повторне звернення) на рішення та дії державного виконавця, в якій також просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року у ВП №59912872 та відновити примусове виконання рішення суду у зазначеному виконавчому провадженні, надати можливість ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження у ВП № 59912872 та ВП № 59912797, а також надати відповідні копії документів, які виконавець направляв боржнику і які виконавцем отримано від боржника та долучено до матеріалів виконавчого провадження.
Про результати розгляду скарги ОСОБА_1 також просив повідомити письмово.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що станом на 29.02.2020 року відповідач постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 59912872 не скасував, примусове виконання рішення суду у вказаному виконавчому провадженні не відновив, відповідні копії документів, які виконавець направляв боржнику і які виконавцем отримано від боржника та долучено до матеріалів виконавчого провадження не надав, про результати розгляду скарги письмово його не повідомив.
Як вже зазначалось вище, положеннями ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право учасника виконавчого провадження на оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
В свою чергу, порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження, в тому числі за скаргою стягувача, передбачений Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5).
Пунктом 6 Розділу ХІІ вказаної Інструкції передбачено, що перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження витребуваного виконавчого провадження.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що бездіяльність уповноваженої особи стосовно розгляду скарг позивача на дії та рішення державного виконавця може мати місце лише у випадку невиконання покладеного на нього обов'язку щодо розгляду таких скарг за закінченням десятиденного строку передбаченого для її розгляду.
В даному випадку судом встановлено, що скарги на рішення та дії державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні ВП № 59912872 були подані ОСОБА_1 25.02.2020 року та 28.02.2020 року, тоді як до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності по розгляду зазначених скарг позивач звернувся 02.03.2020 року, тобто ще до закінчення встановленого чинним законодавством десятиденного строку для розгляду таких скарг.
Таким чином, оскільки станом на день звернення ОСОБА_1 до суду строк для розгляду поданих позивачем скарг ще не сплив, відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність.
Як вже зазначалось вище, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи саме на момент її звернення до суду.
В даному випадку на момент звернення позивача до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду його скарг його права порушені не були, а тому, на думку суду, такі вимоги є передчасними.
Відсутність в даному випадку порушеного права позивача є підставою для відмови у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_1 .
Посилання апелянта на те, що станом на час подання апеляційної скарги відповідачем так і не надано відповіді на його скарги, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що предметом розгляду даної справи є правомірність рішень, дій та бездіяльності відповідача вчинених (не вчинених) саме на момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції.
В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не були задоволені його клопотання про витребування доказів, про перевірку дій головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в автоматизованій системі виконавчого провадження стосовно дати внесення до автоматизованої системи виконавчого провадження інформації про закінчення виконавчого провадження у ВП № 59912872 та у ВП № 59912797, що на його думку є порушенням його процесуальних прав.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:
В поданому позові позивач заявив клопотання про витребування для огляду оригіналів матеріалів виконавчих проваджень ВП № 59912872 та у ВП № 59912797, із залученням їх копій до матеріалів справи, витребування від військової частини НОМЕР_1 повної довідки щодо проведеного розрахунку (стосовно виплат, проведених військовою частиною НОМЕР_1 03.10.2019 року в грошовій сумі 18672,77 грн. та 102 780,65 грн.) із обов'язковим зазначенням розміру всіх сум і складових, а також письмовим роз'ясненням порядку проведеного розрахунку із посиланням на нормативно-правові акти.
З ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі, постановленої Херсонським окружним адміністративним судом 10.03.2020 року, вбачається, що судом першої інстанції було належним чином розглянуті клопотання позивача про витребування доказів, за наслідком чого суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення. При цьому, судом було зобов'язано відповідача надати суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №59912872, а також докази направлення позивачу постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.02.2020 року у ВП №59912797, клопотань позивача про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №59912797 та скарг з цим пов'язаних (за наявності), докази та/або пояснення щодо тверджень позивача про перешкоджання йому 27.02.2020 року в ознайомленні з матеріалами виконавчих проваджень №№59912872 та 59912797.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було дотримано вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України та вжито визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин по справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Що стосується вимоги позивача про перевірку дій головного державного виконавця Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в автоматизованій системі виконавчого провадження стосовно дати внесення до автоматизованої системи виконавчого провадження інформації про закінчення виконавчого провадження у ВП № 59912872 та у ВП № 59912797, слід зазначити наступне:
Зі змісту статті 5 КАС України слідує, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку позивачем не оскаржувались дії чи бездіяльність відповідача по внесенню інформації про закінчення виконавчого провадження щодо виконавчих проваджень до автоматизованої системи виконавчого провадження, а тому підстав для перевірки судом правомірності дій виконавця в цій частині відсутні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд позбавлений повноважень щодо здійснення перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень поза межами предмету розгляду справи.
Порушень норм процесуального права, які є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, передбачені ст. 317 КАС України, судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду рішення суду, не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті позовних вимог не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції постановлено незаконне чи необґрунтоване рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст виготовлено 11.09.2020 року.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук