09 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/8642/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 р. (суддя Кадникова Г.В.) в адміністративній справі №160/8642/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005094607, прийнятого Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 11.06.2019, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у у розмірі 132156 грн.
В обґрунтування позову позивач вказував на безпідставність висновків щодо порушення податкового законодавства, викладених в акті податкової перевірки, оскільки реальність виконання господарських операцій з ТОВ "ТЕХІНКОМ-Т" підтверджується первинними документами.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Офісом великих платників податків Державної податкової служби, який є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою податкову інформацію по ланцюгу постачання, яка свідчить про неможливість ТОВ "ТЕХІНКОМ-Т" і його контрагентів виробляти/зберігати товар у зв'язку із відсутністю достатньої кількості працівників та основних фондів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягаючи на врахуванні при розгляді апеляційної скарги рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 у справі №904/2143/20, в якому встановлена обставина виконання договору поставки №20170517, укладеного між ТОВ "ТЕХІНКОМ-Т" (постачальник) та ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (покупець).
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини, які не сторонами не оспорюються:
У період з 22.04.2019 по 15.05.2019 ОВПП ДФС на підставі направлень від 22.04.2019 №126/28-10-46-06, №127/28-10-46-07, виданих Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС, наказу ОВПП ДФС від 18.04.2019 №886, та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (зі змінами і доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" з питань перевірки формування від'ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року (вх. від 20.03.2019 за №9050935848). За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено Акт від 17.05.2019 №70/28-10-46-07-35537363. На підставі вказаного акта перевірки від 17.05.2019 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0005094607 від 11.06.2019, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 132156грн.
Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ "ТЕХІНКОМ-Т" (постачальник) та ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (покупець) укладено договір поставки продукції матеріально-технічного призначення (товару), а саме: строп текстильний кільцевий rn=3000 кг, L 1 = 3,0м в кількості 8300 штук, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та сплатити за товар на умовах, передбаченими договорами. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем, у якості первинних бухгалтерських документів надано копії: специфікації, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, прибуткового ордеру, рахунку на оплату (а.с.48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 71, 72, 73, 74, 75, 76). Перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 51, 62, 73).Оплата придбання товару підтверджена оборотною відомістю по рахунках позивача за лютий 2019 року (а.с.84).
Скаржник вважає зазначені документи такими, що не свідчать про реальне виконання господарського договору внаслідок відсутності у контрагента позивача та контрагентів ТОВ "ТЕХІНКОМ-Т" трудових ресурсів, основних засобів, що унеможливлює здійснення господарської діяльності.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом України.
Згідно п.п.14.1.181.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); везенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Здійснивши аналіз наведених правових норм, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.
Скаржник вважає, що надані позивачем під час податкової перевірки документи не свідчать про реальне виконання господарського договору внаслідок відсутності у контрагента позивача та контрагентів ТОВ "ТЕХІНКОМ-Т" трудових ресурсів, основних засобів, що унеможливлює здійснення господарської діяльності.
При перевірці вказаних доводів скаржника колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), яка полягає у наступному:
Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За вимогами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4, 2.14 - 2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Як свідчить зміст Акту перевірки, контролюючим органом поставлено під сумнів право ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" включати до складу податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ "ТЕХІНКОМ-Т" за лютий 2019 року на загальну суму 792955,80 грн., в т.ч. ПДВ - 132159,30 грн. на підставі договору №20170517 від 21.09.2017 (а.с. 20, арк. Акту - 7).
Разом з цим, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 у справі №904/2143/20, яке набрало законної сили 01.09.2020, встановлена обставина виконання договору поставки №20170517, укладеного між ТОВ "ТЕХІНКОМ-Т" (постачальник) та ТОВ "ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ" (покупець).
Таким чином, доводи відповідача про нереальність господарської операції з ТОВ “ТЕХІНКОМ-Т“, оскільки асортимент придбаної номенклатури товарів не відповідає реалізованій та самостійно виготовити товар матеріально-технічної та технологічної можливості здійснення зберігання, навантаження/розвантаження оформлених обсягів ТМЦ та відсутністю придбання у третіх осіб послуг по забезпеченню їх зберігання та руху; відсутністю необхідних ресурсів (основних та транспортних засобів); неможливістю виконання операцій з одержання та постачання товарів наявними трудовим ресурсом, колегія суддів вважає неспроможними.
Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників суду не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт реальності господарської операції позивача з ТОВ “ТЕХНІКОМ-Т” підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг даної господарської операції.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржене рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга має бути залишена без задоволення у зв'язку з тим, що наведені в ній доводи не знайшли свого підтвердження при її розгляді.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 р. в адміністративній справі №160/8642/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 09 вересня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 14 вересня 2020 р.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий