14 вересня 2020 р. Справа № 520/1498/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: П'янової Я.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 09.04.2020 по справі № 520/1498/2020
за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 24 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.07.2019 № 88.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), порання (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 та статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та надіслати рішення про призначення допомоги уповноваженому органу для видання наказу про її виплату.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду 30.03.2020 від представника позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, у якій просив стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 гривень.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 заяву представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
У задоволенні іншої частини заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням Міністерство оборони України звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 та прийняти нове судове рішення, яким залишити заяву представника позивача про розподіл судових витрат без розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Міністерство оборони України вказує на порушення судом першої інстанції приписів ч. 7 ст.139 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частинами 3-5 зазначеної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.
Представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву про розмір витрат на професійну правничу допомогу, в якій зазначено, що між Адвокатським об'єднанням "Арес" та ОСОБА_1 12.08.2019 було укладено договір про надання правової допомоги № 12/08/19. На виконання Договору, АО "Юридична компанія "Арес" було надано юридичні послуги, передбачені п. 1.1. Договору, про що свідчить акт приймання-передачі послуг від 26.03.2020 за Договором № 12/08/19 про надання правової допомоги від 12.08.2019. Також сторонами було підписано детальний опис робіт виконаних адвокатом від 26.03.2019 за Договором № 12/08/19 про надання правової допомоги від 12.08.2019. Докази оплати послуг адвоката не можуть бути надані суду, адже, відповідно до умов договору № 12/08/19 про надання правової допомоги від 12.08.2019 про надання правової допомоги, сторони погодили оплату гонорару після набрання рішенням законної сили.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір надано копії договору про надання правової допомоги між Адвокатським об'єднанням "Арес" та ОСОБА_1 від 12.08.2019 № 12/08/19, акту приймання-передачі послуг від 26.03.2020 за Договором № 12/08/19 про надання правової допомоги від 12.08.2019, детального опису робіт, виконаних адвокатом від 26.03.2019 за Договором № 12/08/19 про надання правової допомоги від 12.08.2019.
Дослідивши подані представником позивача докази у підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що розмір цих витрат не є співмірним із складністю справи і наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг.
Колегія суддів встановила, що справа яка розглядається відноситься до справ незначної складності, має немайновий характер позову, справа розглядалась за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження, без виклику сторін у справі.
На думку колегії суддів, витрати на ведення справи повинні бути не лише підтверджені, а й співмірні із складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг, з урахуванням саме складності справи, тому колегія суддів, з урахуванням викладеного вважає, що стягненню підлягає частина витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині стягнення суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частина 4 цієї статті Кодексу встановлює, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України додаткове рішення суду підлягає зміні шляхом зміни його резолютивної частини.
В іншій частині додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 колегія суддів залишає без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі № 520/1498/2020 змінити.
Викласти абзац другий резолютивної частини додаткового рішення в наступній редакції:
Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 по справі № 520/1498/2020 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Я.В. П'янова Л.В. Любчич