09 вересня 2020 р.Справа № 638/20477/16-а
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Грищенко І.О., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, по справі № 638/20477/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дії (бездіяльності) протиправними, визнання протоколу таким, що не відповідає вимогам до таких документів та зобов'язання вчинити певні дії,,
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про призначення судового засідання щодо розгляду звіту про виконання постанови суду, накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області по адміністративній справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії (бездіяльності) протиправними, визнання протоколу таким, що не відповідає вимогам до таких документів та зобов'язання вчинити певні дії, в частині визнання звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення (постанови) Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2017 року по вказаній вище справі таким, що не вирішує по суті заяву від 15.01.2015року, про накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ в Харківській області за невиконання судового рішення, встановлення нового строку для подачі звіту про виконання вказаного рішення суду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2019 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Заявниця, не погодившись з даним рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги заяви в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Заявник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечував проти доводів останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявника, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії (бездіяльності) протиправними, визнання протоколу таким, що не відповідає вимогам до таких документів та зобов'язання вчинити певні дії задоволено; визнано дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.01.2015 року про проведення службового розслідування протиправними. Визнано протокол № 2 засідання комісії з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення від 17.02.2015 року таким, що не відповідає вимогам щодо таких документів; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити по суті заяву ОСОБА_1 від 15.01.2015 року про проведення службового розслідування; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяті днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.267 КАС України. Рішення набрало законної сили.
26.02.2018 року відповідачем отримано копію судового рішення.
Листом управлення від 29.03.2018 року № 8450-06/20 до суду направлений звіт про виконання рішення суду.
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розгляд звіту про виконання постанови суду, накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за невиконання судового рішення, встановлення нового строку для подачі звіту про виконання вказаного рішення суду.
В заяві ОСОБА_1 вказує, що її заява від 15.01.2015 року, навіть після прийняття судового рішення на її користь та зобов'язання суб'єкта повноважень вчинити певні дії так і не була розглянута по суті, хоча в звіті зазначено про протилежне. Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області фальсифікуються дані щодо розрахунку суми, яка підлягає виплаті на підставі чисельних судових рішень, не виконуються вимоги Закону. Вказане призводить до того, що вона на протязі тривалого часу не отримала суму боргу по причині відсутності виплат на її користь.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності, оскільки у спірних відносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо виконання постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року та матеріалами справи підтверджено, що пенсійний орган у визначені строки виконав відповідне судове рішення, провівши перерахунок пенсії відповідно до рішення суду та подав відповідний звіт до суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382, 383 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (ч. 2 ст. 382 КАС України)
За приписами частини першою статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Бездіяльністю визнається пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дії (бездіяльності) протиправними, визнання протоколу таким, що не відповідає вимогам до таких документів та зобов'язання вчинити певні дії задоволено; визнано дії (бездіяльність) головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.01.2015 року про проведення службового розслідування протиправними. Визнано протокол № 2 засідання комісії з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення від 17.02.2015 року таким, що не відповідає вимогам щодо таких документів; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вирішити по суті заяву ОСОБА_1 від 15.01.2015 року про проведення службового розслідування; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом п'ятнадцяті днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.267 КАС України. Рішення набрало законної сили.
26.02.2018 року відповідачем отримано копію судового рішення.
05.03.2018 року на адресу суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на виконання постанови повідомлено, що 27 лютого 2018 року наказом № 76 начальника управління створено комісію щодо проведення службової перевірки по заяві від 15.01.2015 року. Після проведення перевірки буде проінформовано додатково.
Листом управлення від 29.03.2018 року № 8450-06/20 до суду направлений звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до додатків до вказаного листа, 26.03.2018 року комісією проведено службову перевірку по заяві ОСОБА_1 від 15.01.2015 року та до суду надано відповідний протокол засідання комісії.
Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що на виконання судових рішень здійснено доплату по проведеним перерахункам, перераховано розмір пенсії ОСОБА_1 .
У зв'язку з набранням чинності з 28.08.2018 року Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виплата вказаної заборгованості буде провадитися відповідно до вказаного Порядку.
Такими чином, зі змісту протоколу засідання комісії вбачається, що питання, порушені заявницею в заяві від 15.01.2015 року, розглянуті в обсязі повноважень суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, пенсійний орган у визначені строки виконав відповідне судове рішення, провівши перерахунок пенсії відповідно до рішення суду та своєчасно подав відповідний звіт до суду про виконання постанови суду.
Доводи заявниці про те, що з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області їй не проведено виплату заборгованості з пенсійних виплат, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Що стосується вимоги позивача про встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт є формою забезпечення виконання судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31 липня 2018 року.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у визначені строки виконав відповідне судове рішення, провівши перерахунок пенсії відповідно до рішення суду та подав відповідний звіт до суду.
За відсутності обставин бездіяльності відповідача щодо виконання рішення суду у цій справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для встановлення нового строку подання звіту.
Що стосується вимоги позивача про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Отже, у разі подання чи неподання звіту суд ухвалою може встановити новий строк подання звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду, накласти штраф.
Таким чином, питання накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.
За своїм змістом накладення на керівника суб'єкта владних повноважень відповідального за виконання постанови, є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду, за результатами розгляду звіту про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту.
Так, судовим розглядом встановлено відсутність в діях керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ознак вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення особи до відповідальності за ст. 382 КАС України.
Отже враховуючи, що заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо зазначені в поданому звіті причини не виконання чи неповного виконання судового рішення будуть визнані неповажними, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2019 року по справі № 638/20477/16-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 14.09.2020 року