Справа № 212/4865/20
3/212/1850/20
09 вересня 2020 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Пустовіт О.Г., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з ППП в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області ДПП у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
встановив:
У провадження Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
25.06.2020 року о 22 год. 2352 хв., в м. Кривий Ріг Покровський р-н, по м-ну 7 Зарінчий, біля будинку 3, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21070, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного або іншого сп'яніння, а саме: розширені зіниці, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, від проходження медичного огляду встановленому законом порядку на визначення стану наркотичного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.п. 2.5 ПДР, вчинив правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП двічі протягом року, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, що притягується до адміністративної відповідальності були роз'яснені вимоги ст. 268 КУпАП України й зміст ст. 63 Конституції України.
ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, як убачається з відеозапису фіксування адміністративного правопорушення та протоколу про адміністративне правопорушення про час та місце його розгляду був сповіщений належним чином, про причину не явки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Перевіривши та дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.
Частина 3 ст. 130 КУпАП визначає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з'ясовує обставини справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини (далі - ЄКПЛ) та основних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід'ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при досліджені доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справах: “OZTURK v. GERMANY” від 21 лютого 1984 року, пункт 53 та “Швидка проти України” від 30.10.2014 року), справи про адміністративні правопорушення даної категорії, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, на всі стадії оскарження у судах постанов у справах даної категорії на позивачів (осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності) поширюються всі гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Рішенням у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них.
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27.09.2001 р.). А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
ЄСПЛ завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Airey v. Ireland (Ейрі проти Ірландії), § 24; Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], §231). Ця гарантія є «одним з основних принципів будь - якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції» (Pretto and Others v. Italy (Претто та інші проти Італії), § 21).
Оскільки за змістом ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.
Детально вивчивши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у судовому засіданні встановлена та підтверджується наданими до справи доказами, а саме: протоколом серії ДПР18 № 113767 від 25.06.2020 року про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 25.06.2020 року, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , рапортом інспектору взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП Дорохова Д.О., картками обліку адміністративних правопорушень про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 31.03.2020 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 130 КУпАП та 03.04.2020 Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу за ч. 3 ст. 130 КУпАП, довідкою інспектора ВАП ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області від 26.06.2020 року, з якої вбачається, що громадянин ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 , CD - диском, який оглянуто та безпосередньо досліджено суддею, у якому чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, ознайомлення ОСОБА_1 з правами та обов'язками передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КупАП та складанням протоколу з вказанням дати та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено узгодження показів свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зі змістом запису з бодікамери долученої до матеріалів справи та рапортом інспектору взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП Дорохова Д.О.
Виходячи із вищевикладеного, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП у суді встановлена та доведена беззаперечними доказами, тому вважає достатнім та необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП, без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки останній вже позбавлений такого права.
Також, відповідно до роз'яснень викладених у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати такий вид адміністративного стягнення як позбавлення права керувати транспортними засобами й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права. Такий вид адміністративного стягнення як оплатне вилучення транспортного засобу не можна накладати на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Враховуючи, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , належить ОСОБА_4 , тому до правопорушника не може бути застосовано додаткове адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст. ст. 24, 130, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя -
постановив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 гривень (сорок тисяч вісімсот грн. 00 коп.), без оплатного вилучення транспортного засобу та без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 гривень (чотириста двадцять грн. 40 коп.) на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу.
Суддя: О. Г. Пустовіт