Справа № 212/1297/20
2/212/1693/20
заочне
03 вересня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі
головуючого - судді Чорного І.Я.,
за участю секретаря судового засідання Поперечної А.С.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
в лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що їй на праві приватної власності, на підставі договору дарування від 11 березня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І., належить двохкімнатна квартира загальною площею 54,1 кв.м., житловою 32,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Її син, ОСОБА_4 після одруження з ОСОБА_3 з 2010 року були зареєстровані в належній їй квартирі. В травні 2018 року, після фактичного припинення шлюбних відносин відповідачка зібрала речі та переїхала жити в іншу країну, на її прохання знятися з реєстрації відповідачка залишила без уваги. Позивач просить усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування житлом.
Ухвалою суду від 26.02.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22.05.2020 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечувала.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 в жодне судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не подавала, у зв'язку з чим зі згоди позивача та на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та постановити заочне рішення на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу на підставі договору дарування, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 11.03.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Літвіновою І.І., реєстр № 1677, який зареєстрований КП «КБТІ», запис № 250150 від 15.04.2003 року.
Відповідно до довідки №117 Криворізької об'єднаної міської довідково-інформаційної служби від 11.02.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ..
Згідно акту, що підписаний мешканцями будинку АДРЕСА_1 та посвідчений начальником дільниці та директором ТОВ «Житлокомцентр», відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з травня 2018 року.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , їй відомо, що ОСОБА_3 є її колишньою невісткою, яка після припинення шлюбних відносин з сином позивачки виїхала з квартири і там більше не з'являлася.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивачки по справі, відповідачка ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає вже більше двох років, де вона мешкає їй не відомо.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 391 ЦК України, передбачає, що власник може вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Права власника житлового будинку, квартири, визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно зст.328 ЦК України право власності набувається на підставах,що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, позивач ОСОБА_1 є єдиним власником спірної квартири та правомірно набула право власності на неї.
Згідно ч. 2 статті 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що позивачка, будучи власником житлової квартири, не може в повній мірі володіти, розпоряджатись та користуватись належним їй на праві власності майном, оскільки в приміщенні зареєстрована відповідачка ОСОБА_3 , яка не проживає за адресою: АДРЕСА_1 більше двох років, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 319, 321, 328, 379, 391,405 ЦК України ст.ст.4, 12,13, 23, 54, 76-83, 141, 258, 259,263, 264, 265, 268, 273, 279, 280 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення, шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні приватною власністю, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.09.2020 року.
Суддя: І. Я. Чорний