ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 вересня 2020 року м. Київ № 640/25084/19
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового
повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 , код ЄДРПОУ 09322299) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві () 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 №0497581212 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 №0497581212. Відповідно до висновків, зазначених в Акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (із зміни; доповненнями), а саме: несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб (плата за землю), у зв'язку з чим контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомленн-рішення. Посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів), крім витрат безпосередньо пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Так, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 року №597 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 25 вересня 2014 року прийнято Рішення №97 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк».
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04 грудня 2014 року №138 призначено з 05 грудня 2014 року уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» Волощука І.Г.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 22 січня року 2015 №41 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 січня 2015 року № 15 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Експобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідачі проти позовних вимог заперечили, надали суду відзиви на позовну заяву, в якому просив відмовити у його задоволенні. У відзиві вказує, що за результатами проведеної камеральної перевірки позивача встановлено факт порушення Банком вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України у вигляді затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб. У зв'язку з цим до платника застосовано штрафну санкцію у розмірі 20% у сумі 40595,54 грн.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управлінням ДФС у м. Києві, на підставі пункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) по земельному податку з юридичних осіб, за результатами якої складено акт від 29.05.2019 року №001868/26-15-12-12/9322299.
За результатами перевірки встановлено, що АТ «Комерційний банк «Експобанк» несвоєчасно сплачено самостійно визначені податкові зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги пункту 287.3 статті 283 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акта перевірки та згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідачем винесено податковеповідомлення-рішення від 14.06.2019 року №0497581212, яким за затримку на 1211,1181,1150,1120,1096,1089,1065,1037, 1006,976,945,915,884 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 202977,70 грн зобов'язано ПАТ «КБ «Експобанк» сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 40595,54 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акциз накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акциз накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до ст.76 ПК України, Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
В силу п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Відповідно до п.п.14,1.156 п. 14.1 ст.14 Кодексу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
В силу п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.31.1 статті 31 Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавство. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасне.
Згідно з п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до п.285.1 ст.285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно з п.285.2 ст.285 ПК України, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно п.1.3 ст.1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Порядок здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку, а також наслідки запровадження тимчасової адміністрації передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ч.8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
У відповідності до ч.5 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до одного року, а системно важливих банків на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.
Відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Таким чином для розв'язання спірних правовідносин визначальним є саме період під час якого не виникає жодних додаткових зобов'язань, в тому числі й зобов'язань зі сплати штрафних та фінансових санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі №826/11017/16 (номер в ЄДРСР - 78327609).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 року №597 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 25 вересня 2014 року прийнято Рішення №97 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Експобанк».
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04 грудня 2014 року №138 призначено з 05 грудня 2014 року уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» Волощука І.Г.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 22 січня року 2015 №41 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 січня 2015 року № 15 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Експобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» Волощука Ігоря Григоровича.
Згідно з рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.03.2019 року №576 « Про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «КБ «Експобанк» та для делегування повноважень ліквідатора» продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ «КБ Експобанк» з 31.03.2019 року по 25.01.2020 включно.
З матеріалів справи вбачається, 26.01.2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 15 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Експобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
При цьому, камеральна перевірка АТ «КБ «Експобанк» було проведена відповідачем 29.05.2019 року, а грошове зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі нараховано 14.06.2019 року
Із зазначених вище обставин справи вбачається, що камеральна перевірка була проведена, а застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося після запровадження тимчасової адміністрації в банку та під час проведення ліквідаційної процедури.
При цьому, як вже зазначалося вище, пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
У зв'язку з цим суд зазначає, що нарахування та декларування податків і зборів банками в стані ліквідації здійснюється згідно з вимогами Податкового кодексу України, однак питання погашення податкових зобов'язань, стягнення податкового боргу або штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) під час ліквідації здійснюється виключно згідно із Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відтак, застосування відповідачем до Банку штрафних санкцій під час ліквідаційної процедури суперечить вимогам статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах справи містяться докази щодо понесення позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.
Отже, відшкодуванню підлягають витрати понесені позивачем за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 , код ЄДРПОУ 09322299) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2019 №0497581212 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24 , код ЄДРПОУ 09322299) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя Н.Г. Вєкуа