11 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1853/20
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 26.05.2020 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області), у якому просить:
- визнати відмову відповідача у призначенні йому пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - протиправною;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком по Списку №2, періоди роботи: з 21.04.1987 по 31.07.1990 - електрозварником у Добрянському ремонтно-транспортному підприємстві; з 31.07.1990 по 02.08.1996 - електрозварником у кооперативі «Універсал»; з 06.07.2000 по 13.04.2001 - електрогазозварником у Приватному підприємстві «Ліс»;
- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 03.04.2020.
Свої вимоги мотивує тим, що періоди його роботи за професією електрозварника та електрогазозварника, підтверджені записами у трудовій книжці, дають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 15.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 04.08.2020 вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У встановлений ухвалою суду строк представник відповідача надав до суду відзив, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що для підтвердження наявного пільгового стажу ОСОБА_1 до ГУПФУ в Чернігівській області не було надано жодних документів стосовно проведення атестації робочих місць у вищезазначені періоди. Відповідно вказані періоди роботи, при визначенні права ОСОБА_1 на пенсію, були зараховані до стажу позивача на загальних підставах.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 47).
Листом ГУПФУ в Чернігівській області від 16.04.2020 за №2500-0346-8/12334 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю у нього необхідного загального страхового стажу. Також роз'яснено порядок застосування статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії за віком починаючи з 01.01.2018 (а.с. 17).
Вважаючи, вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 9 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (стаття 10 Закону №1058-IV).
Також статтею 2 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (стаття 7 Закону №1788-ХІІ).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 4.1).
З аналізу наведених норм права вбачається, що особа має право на отримання різних видів пенсії, які можуть призначатися або у відповідності до Закону №1058-IV, або згідно Закону №1788-ХІІ. При цьому, громадянин сам обирає вид пенсії, яку бажає отримувати, подавши до органу, що призначає пенсію, відповідну заяву.
У поданому позові позивач просить суд зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи електрозварником та електрогазозварником. Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що відповідач відмовив у призначенні вказаного вище виду пенсії, посилаючись на відсутність атестації його робочого місця.
Разом з тим, дослідивши матеріали, справи суд встановив, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Так, 03.04.2020 позивач надав до ГУПФУ в Чернігівській області заяву про призначення пенсії за віком (а.с. 47). Відповідачем було проаналізовано надані ОСОБА_1 документи та листом від 16.04.2020 за №2500-0346-8/12334 повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 17). При цьому, судом досліджено зміст вказаного листа та встановлено, що у ньому відсутнє будь-яке посилання на відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу по Списку №2, як зазначає позивач у позові.
За наведених обставин, суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не звертався до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, тому, відповідно, відповідачем не досліджувалось питання можливості отримання позивачем вказаного виду пенсії та не було допущено порушення його прав.
У свою сергу, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист.
Таким чином, з наведеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд наголошує, що дослідження правомірності прийняття рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень повинно здійснюватися на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовуватись юридичною правильністю (правомірністю) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №826/16634/16, від 05.09.2018 у справі №826/8956/17 та від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, яка в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України повинна враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду його право, зокрема, на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідачем порушене не було, оскільки із відповідною заявою позивач до ГУПФУ в Чернігівській області не звертався. Згідно наданих суду доказів, листом від 16.04.2020 за №2500-0346-8/12334 ОСОБА_1 повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про підтвердження заявлених позивачем доводів та про порушення його конституційних прав, свобод та інтересів з боку відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 11 вересня 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Суддя С.В. Бородавкіна