14 вересня 2020 року справа № 580/2218/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, Соснівського районного відділу у місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Соснівського районного відділу у місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- зобов'язати відповідача 1 вести облік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за: прізвищем, іменем, по батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- визнати протиправною відмову відповідача 2 у видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням нею 16-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;
- зобов'язати відповідача 2 оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням нею 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача Дяченко Сергій Анатолійович (батько) зазначає, що органи міграційної служби протиправно відмовив її неповнолітній доньці ОСОБА_2 , у видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, вказуючи на можливість видати лише паспорт громадянина України у вигляді ID картки. Представник позивача наполягає на тому, що на сьогодні діють дві самостійні групи нормативно-правових актів стосовно видачі паспорта громадянина України, як у вигляді паспортної книжечки (Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ), так і у вигляді паспортної картки (Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI). Відтак, позбавлення ОСОБА_2 , як громадянина України, права вибору форми документа, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України, є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів останньої.
Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти позову відповідачами до суду 22.07.2020 та 22.07.2020 подано відзиви аналогічного змісту, відповідно до яких відповідачі не погоджуються з позовними вимогами та просять суд відмовити у їх задоволенні. Вказують, що права ОСОБА_2 не порушені рішеннями, діями або бездіяльністю органів міграційної служби, а заяви розглянуті у строки та в порядку, передбачені законодавством про звернення громадян. У своїх запереченнях відповідачі вказують на те, що позивачем та його законним представником не дотримано процедури для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки. Таким чином, твердження батька неповнолітньої про те, що органами міграційної служби було протиправно відмовлено в оформленні паспорта ОСОБА_2 у вигляді книжечки не відповідає дійсності. Відтак, відсутнє рішення суб'єкта владних повноважень, яке в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржено до суду.
29.07.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзиви від 20.07.2020 та 21.07.2020, у якій зазначено, що вказана у відзивах аргументація не стососується питань викладених у позовній заяві.
07.08.2020 відповідачем 1 подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
12.08.2020 відповідачем 2 подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
У період з 19.08.2020 по 11.09.2020 включно, суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О. перебував у відпустці, з огляду на що розгляд справи здійснюється у перший робочий день після відпустки - 14.09.2020.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Із матеріалів справи судом встановлено, що по досягненню ОСОБА_2 16-ти річного віку, її батько звернувся до відповідача 2 із заявою від 26.12.2019 щодо оформлення їй паспорту громадянина України у формі книжечки, в якій, зокрема, просив вести облік його дитини ОСОБА_2 згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (ред. - 2012 року), без використання номера УНЗР та просив на дану заяву надати відповідь письмово.
Листом від 22.01.2020 № 7111-133/7111.2.20 відповідач 2 повідомив позивача, що порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302. Вказаною Постановою № 302 затверджені, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорта. Наданою відповіддю відповідач 2 вказав на відсутність законних підстав для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
18.02.2020 позивач подав до відповідача 1 заяву щодо оформлення ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі книжечки, в якій, зокрема, просив вести облік його дитини згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (ред. - 2012 року), без використання номера УНЗР та просив на дану заяву надати відповідь письмово.
Листом від 24.02.2020 № 7101.6-1522/71.1-20 Управління ДМС України в Черкаській області повідомило позивача, що його заява розглянута в межах Закону України «Про звернення громадян» та вказало на те, що до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу вказаних паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили. Вказано, що розділом ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, передбачено перелік документів для оформлення паспорта вперше особою, яка досягла 16-річного віку. У вказаному листі зазначено, що за відсутності відповідного рішення суду в УДМС України в Черкаській області чи його територіальних підрозділів відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки та «ведення обліку» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (ред. -2012 року), без використання номера УНЗР.
У подальшому до Соснівського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Черкаській області за вх. № 151 від 18.02.2020 звернулась ОСОБА_2 із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ та просила на дану заяву надати відповідь письмово.
З матеріалів справи судом встановлено, що до вказаної заяви додано витяг з постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 № 806/3265/17.
Листом від 07.03.2020 № 7111-451/7111.1.20 відповідач 2 проінформував ОСОБА_2 про відсутність правових підстав для видачі їй паспорту громадянина України у формі книжечки, а судове рішення у справі № 806/3265/17 не є підставою для видачі вказаного паспорту, оскільки є індивідуальним актом та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи.
Не погодившись із позицією відповідачів оформленою листами від 22.01.2020, 24.02.2020, 07.03.2020 в оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст. ст. 22, 32 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Суд вказує, що Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа №2346/02, ECHR 2002 та п. 65 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Суд звертає увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону № 5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).
Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI зокрема, паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна»; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт»; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України».
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резусфактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;
- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Суд зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, позбавлення особи можливості отримання паспорта в традиційній формі - у вигляді паспортної книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій.
Отже, суд висновує, що ОСОБА_2 має право одержати паспорт громадянина України, форму якого затверджено Положенням про паспорт (зразка 1994 року).
Суд зазначає, що як положеннями Закону № 5492-VI, Постановою № 302, так і Положенням № 2503-ХІІ, передбачено чіткий порядок, суб'єктний склад та перелік документів для оформлення паспорта громадянина України.
Згідно з п. 13 Положення № 2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Відповідно до п.п. 1 п.7 Постанови № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 35 Постанови №302 визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.
Відповідно до п. 37 Постанови № 302 працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24-29, 32-33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, і п. 3 якого передбачено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи ДМС) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.
Таким чином, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразка, з долученням визначеного переліку документів.
З матеріалів справи судом встановлено, що до заяв від 26.12.2019 та 18.02.2020 позивачем як законним представником не надано необхідних документів для оформлення паспорту у формі книжечки ОСОБА_2 .
До заяви ОСОБА_2 від 18.02.2020 додано лише постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 № 806/3265/17.
Таким чином, суд звертає увагу позивачів, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із необхідними для цього документами, зокрема, для паспорта зразка 1994 року - двома фотокартками і свідоцтвом про народження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №821/1974/17, від 26.06.2019 у справі №0840/3992/18, від 19.07.2019 у справі №2340/2876/18, від 07.08.2019 у справі №520/11053/18, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд критично розцінює надану до матеріалів справи заяву ОСОБА_2 від 04.03.2020 (додаток 1), оскільки з її змісту не можливо встановити чи додані до неї фотокартки та свідоцтво про народження. Крім того, стороною позивача вказується на те, що від прийому вказаної заяви відповідач 2 відмовився, про що зроблено запис на папері (а.с. 25), однак даний запис суд не приймає до уваги, оскільки він не має дати складання, не містить інформації про місце складення, обставини та не посвідчений підписами свідків. Зі змісту вказаного запису слідує, що «Від прийому даного додатку керівник відмовився. Даний запис проведено у присутності мого законного представника - моєї матері ( ОСОБА_3 )». Суд звертає увагу, що про відмову в отриманні інших документів, зокрема, свідоцтва про народження, фотокарток - не зазначено.
Надану до матеріалів справи копію фіскального чеку від 04.03.2020 та копію трекінгу відправлень Укрпошти, суд не приймає до уваги, оскільки з їхнього змісту не можливо встановити інформацію про одержувача та перелік надісланих документів.
Отже, суд висновує, що позивач та його законний представник не зверталися до відповідачів із відповідною заявою та документів необхідних для оформлення паспорта у формі книжечки до відповідачів не надавали.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд висновує, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий збір належить відшкодувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, Соснівського районного відділу у місті Черкаси Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судовий збір належить відшкодувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький