14 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3646/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
10 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі-відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21.05.2020 №12838-СГ; зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язано орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову у наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. Позивач вважає спірний наказ №12838-СГ від 21.05.2020 протиправним, оскільки останній не містить жодного законодавчого обґрунтування. Також, позивач наголошує, що зазначена відповідачем у оскаржуваному наказі причина відмови не відповідає дійсності, оскільки разом із заявою у додатку надавалося викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
22.07.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.22-25/, у якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Наголошував на тому, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизована, що б надало можливість Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області встановити місце розташування саме цієї земельної ділянки, перевірити відповідність місця розташування цієї земельної ділянки вимогам законів України. Відповідач звертав увагу на те, що із графічного матеріалу, що був поданий позивачем неможливо встановити, де саме знаходиться бажана земельна ділянка, оскільки відсутні будь-які умовні позначення, які б свідчили про бажане місце розташування земельної ділянки, а пошук земельних ділянок не належить до повноважень управління Також відповідач наголосив на тому, що графічні матеріали, додані позивачем до заяви не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки містять графічні матеріали земельної ділянки, до складу якої входять окремі земельні ділянки, а не конкретно визначена земельна ділянка, яку позивач прагне отримати у власність. На думку відповідача, не зазначення місця розташування земельної ділянки є порушенням порядку звернення та підставою для відмови в наданні дозволу у зв'язку з фактичною відсутністю, тобто невизначеністю. Крім того, на думку відповідача, повноваження ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційними, а тому адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серія НОМЕР_1 , виданим 14.12.1995 Карлівським РВ УМВС України в Полтавській області /а.с.10/.
21.04.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 15.04.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів (вх.№Х-10050/0/25-20 від 21.04.2020) /а.с.27/.
До заяви позивачем додано, зокрема, викопіювання з місцем розташування земельної ділянки /а.с. 28/.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №12838-СГ від 21.05.2020 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: громадянкою не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с.26/.
ОСОБА_1 , вважаючи наказ №12838-СГ від 21.05.2020 протиправним, звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі-ЗК України).
За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
За приписами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.
Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011№3613-VІ (далі-Закон від 07.07.2011 №3613-VІ) кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.
Частиною 1 статті 15 Закону від 07.07.2011 № 3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Згідно частини 1 статті 35 Закону від 07.07.2011 №3613-VІ кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).
Частиною п'ятою зазначеної статті встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок № 1051), відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).
Пунктами 46-48 Порядку № 1051 визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).
Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.
Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 Положення №1051 здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.
Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
Відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.
При цьому, суд враховує, що частиною 1 статті 36 Закону від 07.07.2011 №№3613-VІ визначено, що на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються картографічна основа, індексні кадастрові карти (плани) та всі відомості Державного земельного кадастру, передбачені статтями 12-15 цього Закону, в тому числі у векторному вигляді, без права їх зміни (редагування).
За змістом частини 6 статті 36 Закону від 07.07.2011 №3613-VI для безоплатного доступу до оприлюднених даних Державного земельного кадастру в мережі Інтернет створюються та забезпечується функціонування таких електронних сервісів: сервіси пошуку даних; сервіси перегляду (візуалізації) даних; аналітичні сервіси; сервіси для вивантаження даних; інтерфейси прикладного програмування для доступу до даних без права їх редагування.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Як встановлено судом, позивач є громадянкою України, а тому має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту, приєднала до неї, зокрема, графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорту та ідентифікаційного коду.
Позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір.
Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області виник обов'язок розглянути подане позивачем клопотання у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.
Зі змісту спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області судом встановлено, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав на невідповідність поданого клопотання вимогам частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, а саме, громадянином не зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. У відзиві на позов відповідач вказав, що із графічного матеріалу, приєднаного позивачем до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не можливо встановити, де саме розташована бажана земельна ділянка.
Надаючи оцінку викладеним в спірному наказі мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.
Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Покладені в обґрунтування спірного наказу доводи відповідача про те, що приєднані до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічні матеріали виключають можливість встановити точне місце розташування обраної позивачем для відведення земельної ділянки спростовуються матеріалами справи, не відповідають фактичним обставинам та не підтверджується належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами.
З долученої до адміністративної справи копії графічних матеріалів /а.с.28/, які приєднувалися до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, судом встановлено можливість ідентифікації обраної заявником земельної ділянки.
Стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.
Додані позивачем до заяви графічні матеріали (викопіювання), на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб'єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, та містить прив'язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту (Голобородьківська сільська рада Карлівського району Полтавської області), площу бажаної земельної ділянки.
Такий висновок відповідає висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 09.01.2020 у справі №812/1264/17.
Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не навів обґрунтованих та передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.
Отже, відмова відповідача, оформлена наказом №12838-СГ від 21.05.2020, не ґрунтується на вимогах закону, відтак останній підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (ЄДРПОУ 39767930) надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 , суд зазначає про таке.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3 ) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 73 згаданого Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.05.2020 №12838-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" перевірявся судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем у спірному наказі не надавалася оцінка поданої позивачем заяви із доданими документами на предмет наявності підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, натомість констатовано невідповідність документів вимогам частини 6 статті 118 ЗК України.
Оскільки суд не вправі виходити за межі предмету доказування у цій справі та досліджувати чи є ці мотиви вичерпними та чи існують інші підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2020 (вх.№Х-10050/0/25-20 від 21.04.2020) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.
Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2019 у справі №806/2540/17 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (ЄДРПОУ 39767930) надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Водночас з метою ефективного захисту прав позивача, суд відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 квітня 2020 року (вх.№Х-10050/0/25-20 від 21 квітня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.
Отже, адміністративний позов належить задовольнити частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу).
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією №94795 від 10.07.2020 /а.с.9/.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, однак беручи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за можливе покласти на відповідача судові витрати повністю.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення на її користь судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
Із матеріалів справи слідує, що правнича допомога надана позивачу адвокатом Кумечком І.В. на підставі ордеру серії ПТ №149186 від 16.06.2020 /а.с. 15/.
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частинами першою та дев'ятою статті 139 згаданого Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 25.05.2020 /а.с. 12/ та додатки до вказаного договору №1 від 25.05.2020 "Перелік послуг, що зобов'язується надати адвокат" та №2 від 25.05.2020 "Попередній розрахунок вартості послуг" /а.с. 13-14/.
Так, відповідно до пунктів 1 та 13 договору про надання правової допомоги від 21.05.2020, укладеного між громадянкою ОСОБА_1 та адвокатом Кумечком І.В. , адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання клієнту юридичної допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів у будь-яких справах участь в яких приймає клієнт, а клієнт зобов'язується оплатити вартість такої допомоги та вартість витрат, необхідних для надання адвокатом своїх обов'язків за цим договором. Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом за актом виконання робіт та квитанціями про сплату послуг.
Суду не надано акти виконаних робіт (наданих послуг), а також документи про оплату гонорару адвокату (квитанцію, платіжне доручення тощо). А надані позивачем додатки №1 від 25.05.2020 "Перелік послуг, що зобов'язується надати адвокат" та №2 від 25.05.2020 "Попередній розрахунок вартості послуг" до договору про надання правової допомоги від 25.05.2020 свідчать лише про намір сторін надати /отримати юридичні послуги та їх оплатити, а не про фактичне надання/отримання юридичних послуг та їх оплату.
З огляду на викладене, позивачем не доведено фактичне понесення та розмір витрат на правничу допомогу адвоката Кумечка І.В., у зв'язку з чим сума судових витрат на правничу допомогу розподілу між сторонами не підлягає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 21 травня 2020 року №12838-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) від 15 квітня 2020 року (вх.№Х-10050/0/25-20 від 21 квітня 2020 року) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя М.В. Довгопол