28 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3290/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
23 червня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-4495-50 від 11 листопада 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2010 року підприємницьку діяльність позивач не здійснює, доходів від неї не отримує та є працівником за наймом, тому спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, оскільки спричиняє подвійну сплату ЄСВ.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
21 липня 2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на правомірність оскаржуваної вимоги з огляду на наявність у позивача заборгованості зі сплати ЄСВ.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статей 257-258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 червня 2010 року (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25880000000025979).
ГУ ДПС у Полтавській області сформовано вимогу №Ф-4495-50 від 11 листопада 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн.
Не погодившись із спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
У розумінні підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, самозайнята особа зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та від 05 грудня 2019 року у справі №260/358/19.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону №2464-VI.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, підприємницької діяльності як самозайнятою особою та отримання від такої діяльності доходу.
При цьому, слід зазначити, що факт державної реєстрації фізичної особи у якості самозайнятої особи не є підставою та доказом здійснення підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Як вже зазначено судом ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 23 червня 2010 року (номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25880000000025979).
Наданою позивачем до суду випискою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 підтверджено факт сплати ЄСВ страхувальниками - роботодавцями позивача, протягом 2011-2020 роки за застраховану особу ОСОБА_1 : ТОВ "СЛ Дистрибьюшн" (код ЄДРПОУ 34727688), ТОВ "Альтаір-КР" (код ЄДОПОУ 36041476), ТОВ "Арда-Трейдинг" (код ЄДОПОУ 37029549), ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ).
При цьому, будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснював підприємницьку діяльність та отримував дохід від такої діяльності поза межами трудових відносин із вищевказаними роботодавцями відповідачем до суду не надано.
Враховуючи те, що позивач, як самозайнята особа, поза межами трудової діяльності доходів від підприємницької діяльності у спірний період не отримував, суд приходить до висновку, що визначена в оскаржуваній вимозі ГУ ДПС у Полтавській області №Ф-4495-50 від 11 листопада 2019 року сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 26539,26 грн фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.
За приписами частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Дотримуючись принципу верховенства права, суд застосовує висновки, висловлені Європейським судом з прав людини у справі "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності своїх дій щодо нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_1 .
Таким чином, вимога Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-4495-50 від 11 листопада 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат зі сплати судового збору на відповідача.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 840,80 грн, стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська,4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області №Ф-4495-50 від 11 листопада 2019 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 26539,26 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська,4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Клочко