Справа № 420/8687/20
14 вересня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
« 1.признать противоправным действия Главного Управления Пенсионного фонда Украины в Одесской области по отказу в перерасчёте и возобновлении выплаты пенсии по возрасту за период с 07.10.2009 г. по 02.04.2018 г., невыплате пенсии в установленном законом размере, начиная с 02.04.2018 г., прекращении выплаты пенсии с 01.03.2020 г.;
2. обязать Главное Управление Пенсионного фонда Украины в Одесской области провести перерасчёт и возобновить выплату истцу пожизненно пенсии по возрасту, за период с 07.10.2009 г. по 02.04.2018 г., путём назначения её заново, на равных с другими гражданами Украины условиях, в соответствии с нормами Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» от 09.07.2003 г. №1058-IV с учётом изменений в пенсионном законодательстве, как неработающему пенсионеру и ребёнку войны, на основании документов, находящихся в пенсионном деле, с применением при расчёте размера пенсии за период с 07.10.2009 г. по 02.04.2018 г. показателя средней заработной платы (дохода) в Украине, с которой уплачены страховые взносы, за 2017-2019 годы 7763,17 грн., не ниже минимальной пенсии в размере прожиточного минимума, установленного на момент фактического исполнения судебного решения, с выплатой всех повышений, надбавок и доплат, предусмотренных пенсионным законодательством Украины на момент возобновления и выплаты пенсии, проведением индексации и осовремениванием пенсии, в соответствии с пенсионной реформой Украины, компенсацией потери части дохода за задержку выплаты пенсии или её невыплаты в надлежащем размере, за период с 07.10.2009 г. по день фактического исполнения решения, с учётом ранее выплаченных сумм, одним платежом, на определённый истцом банковский счёт.
3. взыскать с Главного управления ПФУ в Одесской области в пользу истца 58059 грн. морального вреда, в режиме немедленного исполнения решения, одним платежом.
4. в соответствии с п.1 ч.2 ст.371 КАС Украины, допустить немедленное исполнение решения суда в полном объеме заявленных исковых требований, путем взыскания одним платежом всей суммы долга, начиная с 07.10.2009 г. года по день фактической выплаты».
Також позивачем було заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 ст. 171 КАС України).
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог, встановлених КАС України.
Так відповідно до п.п. 5 та 9 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
При цьому суд зазначає, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, що повинно сприяти ефективному захисту порушених прав та інтересів, у тому числі з огляду на виконання рішення суду.
Так позивач в адміністративному позові просить суд «обязать Главное Управление Пенсионного фонда Украины в Одесской области провести перерасчёт и возобновить выплату истцу пожизненно пенсии по возрасту, за период с 07.10.2009 г. по 02.04.2018 г., путём назначения её заново, на равных с другими гражданами Украины условиях, в соответствии с нормами Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» от 09.07.2003 г. № 1058-ГУ с учётом изменений в пенсионном законодательстве, как неработающему пенсионеру и ребёнку войны, на основании документов, находящихся в пенсионном деле, с применением при расчёте размера пенсии за период с 07.10.2009 г. по 02.04.2018 г. показателя средней заработной платы (дохода) в Украине, с которой уплачены страховые взносы, за 2017-2019 годы 7763,17 грн., не ниже минимальной пенсии в размере прожиточного минимума, установленного на момент фактического исполнения судебного решения, с выплатой всех повышений, надбавок и доплат, предусмотренных пенсионным законодательством Украины на момент возобновления и выплаты пенсии, проведением индексации и осовремениванием пенсии, в соответствии с пенсионной реформой Украины, компенсацией потери части дохода за задержку выплаты пенсии или её невыплаты в надлежащем размере, за период с 07.10.2009 г. по день фактического исполнения решения, с учётом ранее выплаченных сумм, одним платежом, на определённый истцом банковский счет».
Суд зазначає, що позовні вимоги позивача сформульовані нечітко, з порушенням правил будування речень, що повністю унеможливлює з'ясування судом змісту заявлених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Так позивач в адміністративному позові просить суд стягнути з Головного управління ПФУ в Одеській області на її користь моральну шкоду у розмірі 58059, 00 грн., водночас обґрунтованого розрахунку зазначеної суми до суду не надає.
Крім того, суд також зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Відповідно до ч.1 ст.15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
За статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 Закон України "Про засади державної мовної політики" від 03 липня 2012 року № 5029-VI, зі змінами, визнаний неконституційним, та він втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.
Таким чином, Закон України "Про засади державної мовної політики" на момент складання адміністративного позову, його подання та безпосередньо вирішення судом питання щодо відкриття провадження по справі, є нечинним. Отже чинне законодавство України не дозволяє подавати до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені мовою, яка не є державною.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 року у справі №10-рп/99 українська мова, як державна, є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
Згідно з ч.1 ст.1, ст.7 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
В порушення вищезазначеним нормам законодавства позовна заява ОСОБА_1 викладена не державною мовою, а російською.
Отже, відповідно до вказаних вимог закону, позовна заява має бути викладена державною (українською) мовою.
Така позиція суду з питання мови адміністративного судочинства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 06.07.16 року у справі №21-1092а16), правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.02.18 року у справі №826/24325/15 (К/9901/8018/18) та ухвалах від 18.01.18 року у справі №577/4156/17 (К9901/2272/18), від 21.02.18 року у справі №826/1833/16 (К/9901/20397/18).
У разі, якщо скаржник не володіє українською мовою, слід зазначити, що соціально незахищеним верствам населення Законом України «Про безоплатну правову допомогу» гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися по правову допомогу до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд роз'яснює, що позивачу необхідно подати адміністративний позов у примірниках для суду та відповідача у відповідності до ст.15 КАС України, ч.1 ст.10 Конституції України та ст.14 Закону України «Про засади державної мовної політики», викладеного на українській мові.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач судовий збір за звернення до суду з даним позовом не сплатила, заявила клопотання про звільнення її від його сплати. Заявляючи дане клопотання ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, у неї з 1 кварталу по 4 квартал 2019 року відсутній дохід.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - ЗУ №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 8 ЗУ №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан фізичної особи. У той же час позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би доводив зазначений нею майновий стан та неможливість сплати судового збору під час подачі позову.
Крім того суд зазначає, що прийняття рішення щодо звільнення сторони від сплати судового збору чи відстрочення його сплати є правом суду. Невмотивоване звільнення від сплати судового збору, на думку суду, може утворювати умови для дискримінаційного становища інших суб'єктів звернення до суду.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Креуз проти Польщі», заява № 28249/95) виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Так, на підтвердження свого скрутного майнового стану позивачем було надано до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у неї з 1 кварталу по 4 квартал 2019 року.
Проте, згідно відомостей з адміністративного позову вбачається, що позивач тривалий час проживає не в України, а в іншій державі - Ізраїлі.
Таким чином, сам по собі факт не отримання доходів на території України, враховуючи вказані обставини у позові, не позбавляє позивача права та можливості отримання інших доходів, з яких може бути сплачений судовий збір, зокрема на території постійного місця проживання станом на сьогоднішній день, тобто в Ізраїлі.
Разом з тим, будь-яких інших документів на підтвердження того, що позивач знаходиться в скрутному матеріальному становищі через неотримання доходів в країні постійного проживання (перебування), або з інших причин, до адміністративного позову не додано.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку та відновленні виплати пенсії за віком за період з 07.10.2009 року по 02.04.2018 року. При цьому до суду для захисту своїх прав та інтересів позивач звернулась лише 08.09.2020 року, тобто з пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду.
Як будо зазначено ОСОБА_1 в адміністративному позові, раніше вона вже зверталась із зазначеною вимогою до суду. Разом з тим, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.08.2018 року по справі №815/2507/18 зазначені позовні вимоги були залишенні без розгляду з причини пропуску нею строку звернення до суду.
З даного приводу суд зазнає наступне.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частини 1 та 2 ст. 123 КАС України).
Суд зазначає, що звернення позивача до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою в межах адміністративної справи №815/2507/18, та прийняття судом процесуальних рішень у цій справі, зокрема, залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, не свідчить про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з аналогічними позовними вимогами в адміністративній справі №420/8687/20. Будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду та доказів на обґрунтування їх поважності позивачем до позовної заяви не надано.
Крім того суд зазначає, що позивачем, всупереч положенням частини 1 та 2 ст. 123 КАС України не було надано до суду окремої заяви про поновлення її строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того судом встановлено, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 подано до суду та підписано її представником за довіреністю Брітан Еллою Григорівною.
На обґрунтування повноважень цього представника до адміністративного позову надано ксерокопію довіреності, складену у місті Рішон Ле-Ціон, Держави Ізраїль та копію апостилю, вчиненого на окремому аркуші.
Частиною 1 ст. 59 КАС України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Частиною 4 цієї статті встановлено, що довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності.
Згідно з статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостилю.
Легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» та вступила в силу в Україні в 2003році.
Згідно із статтею 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:
a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів пункту «d» частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Крім того, відповідно до п.13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 року №237/803/151/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
У разі проставлення апостиля на окремому від документа аркуші документ і аркуш з апостилем скріплюються шляхом прошивання ниткою (стрічкою) білого або червоного кольору в спосіб, який унеможливлює їх роз'єднання без пошкодження аркуша, та засвідчуються підписом і печаткою посадової особи компетентного органу. Кількість скріплених аркушів підтверджується підписом посадової особи, яка проставляє апостиль.
На аркуші з апостилем проставляється печатка компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.
Разом з тим, додана до адміністративного позову копія довіреності на підтвердження повноважень Брітан Елли Григорівни діяти від імені ОСОБА_1 містить фотокопію апостилю на окремому аркуші, у той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.
Крім того з доданої до позовної заяви окремої копії апостилю та безпосередньо з її змісту неможливо встановити документ, на якому він був проставлений або якого він стосується.
Отже, позивачу слід надати до суду належним чином посвідчену довіреність на право Брітан Еллою Григорівною підписувати та подавати до адміністративного суду адміністративний позов від імені ОСОБА_1 , та здійснювати представництво її прав та інтересів в суді.
Згідно частини 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду належним чином оформленого, обґрунтованого та вмотивованого адміністративного позову, викладеного державною мовою, із чітким визначенням позовних вимог, наданням заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №420/8687/20 з доказами поважності причин пропуску цього строку, доказів відсутності у позивача доходів за попередній календарний рік у місці її постійного проживання (перебування) та доказів скрутного матеріального становища, а також належним чином посвідчену довіреність на представництво Брітан Еллою Григорівною інтересів позивача в суді.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч. ч. 2 та 3 ст. 169).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28 листопада 2013 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають: місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення у визначений судом строк недоліків, позов буде повернуто відповідно до приписів ч. 4 п. 1 ст. 169 КАС України.
Ухвалу суду окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.