"10" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/914/19
Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Мостепаненко Ю.І., судді: Лічман Л.В., Щавинська Ю.М.
при секретарі судового засідання - Тіщенко Д.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Іванцова З.А. (ордер ОД №683848, виданий 13.07.2020р.)
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
від прокуратури - Ейсмонт С.О., посвідчення №047783, видане від 04.09.2017р.
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/914/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАГУНА-РЕНІ» (65045, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 76, офіс 6, код ЄДРПОУ 31180219)
до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Дунай» (68800, Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 33268420) та товариства з обмеженою відповідальністю «Скарбниця Бессарабії» (68800, Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188Б код ЄДРПОУ 38794386)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів державного нотаріусу Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Евеліни Валеріївни
за участю прокурора Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3)
про визнання договору недійсним,
01.04.2019 р. ТОВ «Лагуна-Рені» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило суд визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу Ѕ майнового комплексу - нежитлової будівлі площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б, укладений 23.02.2019 р. між ТОВ «Скарбниця Бессарабії» та ТОВ «Термінал Дунай», посвідчений державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Е.В. за реєстровим №209.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов вищезазначеного договору відповідачі погодили, що в термін не пізніше 31.12.2023 р. ТОВ «Скарбниця Бессарабії» продасть, а ТОВ «Термінал Дунай» купить Ѕ частину майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б, разом з тим, станом на день укладання оскаржуваного договору ТОВ «Скарбниця Бессарабії» не було власником майнового комплексу та не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладання оскаржуваного договору, що є порушенням положень ст. 203 ЦК України, що підтверджується рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2017р. у справі № 916/24/18, згідно якого, серед іншого, визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна ТОВ «Лагуна Рені» від 21.12.2016р. Таким чином, станом на день укладення попереднього договору - 23.02.2019р., власником майнового комплексу було ТОВ «Лагуна-Рені». Позивач також вказує, що п. 1.1. оспорюваного договору суперечить вимогам ч. 1 ст. 182 ГК України та оспорюваний договір було посвідчено нотаріально, в той час, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано обтяження, що є безумовною підставою для неможливості проведення будь-яких нотаріальних дій, направлених на фактичне відчуження майна. Вважаючи себе власником майна, щодо якого відповідачами укладено попередній договір купівлі-продажу, позивач просить суд визнати його недійсним.
На підставі витягу з протоколу авторозподілу судової справи від 01.04.2019р., позовну заяву ТОВ «Лагуна-Рені» передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Рога Н.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2019 р. (суддя Рога Н.В.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/914/19 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Евелину Валеріївну. підготовче засідання призначено на 25.04.2019р.
24.04.2019р. до суду від ТОВ «Скарбниця Бессарабії» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№8186/19), в якому товариство, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило, що жоден законодавчий акт не зобов'язує ані сторін попереднього договору, ані нотаріуса, який його посвідчує, здійснювати будь-які дії в Державному реєстрі речових прав, в тому числі перевіряти наявність записів про арешти та обтяження, оскільки попередній договір не є підставою для переходу права власності на нерухоме майно, а лише засвідчує намір сторін в майбутньому укласти договір купівлі-продажу. До того ж, попередній договір не підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, у відзиві ТОВ «Скарбниця Бессарабії» просило суд залишити без розгляду позовну заяву ТОВ «Лагуна-Рені» в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки вона підписана від імені ТОВ «Лагуна-Рені» особою, яка не мала права її підписувати.
24.04.2019 р. та 25.04.2019р. до суду від ТОВ «Скарбниця Бессарабії» та ТОВ «Лагуна-Рені» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№8218/19, вх.№8255/19)
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 р. підготовче засідання у справі відкладено на 16.05.2019 р.
13.05.2019 р. від позивача надійшло клопотання (вх.№9220/19) про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду у справі №916/641/18 від 17.04.2019 р., якою постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2018 р. у справі № 916/641/18 скасовано, позов ТОВ «Лагуна-Рені» до ТОВ «Скарбниця Бессарабії» задоволено, визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні від 20.01.2017 р., видане ТОВ «Скарбниця Бессарабії» державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за №30.
Позивач також зазначив, що факт визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні від 20.01.2017 р. серії НВО 547502, виданого ТОВ «Скарбниця Бессарабії», додатково свідчить про відсутність у останнього права на укладення будь-яких договорів щодо майна, належного ТОВ «Лагуна-Рені», а, отже, і про недійсність укладеного попереднього договору купівлі-продажу майнового комплексу від 23.02.2019 р.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 16.05.2019 р.:
- продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів;
- відкладено підготовче засідання на 07.06.2019 р.
22.05.2019 р. від позивача надійшло клопотання про зміну місцезнаходження юридичної особи (вх.№10209/19)
04.06.2019 р. від ТОВ «Термінал Дунай» надійшов відзив на позовну заяву(вх.№11142/19), в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що за попереднім договором купівлі-продажу не здійснюється перехід права власності від продавця до покупця, а лише узгоджується вчинення сторонами певних дій в майбутньому щодо укладення основного договору. Перехід права власності на предмет попереднього договору має місце лише після укладення між сторонами основного договору при досягненні між сторонами угоди щодо всіх істотних умов та при відсутності факторів, які відповідно до норм чинного законодавства про нотаріат, є перешкодою для укладання такого договору, зокрема наявність арешту чи заборони на відчуження майна. Обов'язок нотаріуса перевіряти належність майна та відсутність будь-яких заборон на майно виникає у випадках посвідчення угоди щодо відчуження та застави майна згідно вимог ст. 55 Закону України «Про нотаріат», крім випадків, встановлених ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Разом з тим, відповідач вказує, що позивач помилково ототожнює правову природу основного договору та попереднього договору, а також необґрунтовано робить висновок щодо тотожності процедури посвідчення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та договору купівлі-продажу, укладенню якого передує перевірка належності майна продавцю та відсутність арештів та заборон на відчуження майна. Оскільки попередній договір не є договором, за яким відбувається перехід права власності на майно, до нього застосовуються лише загальні правила вчинення нотаріальних дій та згідно вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме: встановлюється особа, яка з'явилась на вчинення нотаріальної дії, перевіряється дієздатність та правоздатність сторін та їх представників, перевіряються повноваження представників юридичних осіб. При виконанні названих вище умов, за наявності факту сплати державного мита в повному обсязі та підтвердження волевиявлення сторін на укладання договору, у нотаріуса відсутні підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у посвідченні попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Окрім цього, відповідач вказує на необгрунтованість посилань позивача на порушення відповідачами вимог ст. 182 ГК України, з огляду на те, що ст. 635 ЦК України не встановлено жодного обмеження щодо строку укладання основного договору.
07.06.2019 р. до суду від позивача надійшло клопотання (вх.№11388/19) про перенесення судового засідання.
Також, 07.06.2019 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№11396/19), в якій останній зазначив про необгрунтованість посилань відповідача на те, що позовна заява підписана особою, яка не мала права її підписувати. По суті спору позивач зазначив, що необґрунтованими є доводи відповідача про те, що при нотаріальному посвідченні попереднього договору купівлі-продажу, нотаріус не зобов'язаний перевіряти наявність записів про арешти чи обтяження, оскільки, з урахуванням того, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у формі та порядку, встановленому для укладання договору про купівлю-продаж нерухомого майна, відповідно до п. 2.1 Глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус перед нотаріальним посвідченням попереднього договору купівлі-продажу зобов'язаний був перевірити відомості щодо обтяжень, арештів, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
07.06.2019 р. до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів(вх.№2-2705/19), в якому він просив суд витребувати з Головного територіального управління юстиції в Одеській області матеріали перевірки державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Е.В., складені за результатами скарги ТОВ «Лагуна-Рені» (вих. №1-4 від 03.05.2019 р.) на неправомірні дії державного нотаріуса.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2019 р. підготовче засідання відкладено на 21.06.2019 р.
21.06.2019 р. від позивача надійшло клопотання (вх. №12473/19) про долучення доказів, а саме постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі №510/456/17, якою рішення Ренійського районного суду Одеської області від 01.12.2017 р. та постанову апеляційного суду Одеської області від 22.05.2018 р. скасовано, провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лагуна-Рені», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Компанія Бівен Інвестментс ЛТД, Ренійської районної державної адміністрації Одеської області про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії - закрито.
21.06.2019 р. від позивача надійшло клопотання (вх.№12469/19) про долучення до матеріалів справи доказів щодо належного реєстраційного агента Компанії Бівен Інвестментс ЛТД
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2019 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 24.06.2019 р.
24.06.2019 р. від позивача надійшло клопотання (№12556/19) про долучення до матеріалів справи доказів щодо належного реєстраційного агента Компанії Бівен Інвестментс ЛТД.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019 р. позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019р. повернуто апеляційні скарги ОСОБА_2 та Бівен Інвестментс ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2019р. у справі №916/914/19.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019р. відкрито апеляційне провадження по справі №916/914/19 за апеляційною скаргою ТОВ "Лагуна-Рені" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2019.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019р. по даній справі зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лагуна-Рені" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.19р. по справі №916/914/19 до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, матеріали справи №916/914/19 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Постановами Верховного Суду від 13.09.2019р. по даній справі ухвали Південно-західного-апеляційного господарського суду від 08.07.2019 скасовано, справу №916/914/19 передано до суду апеляційної інстанції на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019р. апеляційні скарги ОСОБА_2 та Бівен Інвестментс ЛТД на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2019р. по справі №916/914/19 призначено до спільного розгляду з апеляційною скаргою ТОВ "Лагуна-Рені" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.19р. на: 11.11.2019.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019р. по справі 916/914/19 ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.06.2019р. по справі №916/914/19 скасовано, справу №916/914/19 передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.
25.11.2019р. до Господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи №916/914/19.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019р., справу № 916/914/19 було розподілено для розгляду судді Бездолі Д.О.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2019р. (суддя Бездоля Д.О.) заявлено самовідвід від розгляду справи №916/914/19.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019р., справу №916/914/19 передано на розгляд судді Мостепаненко Ю.І.
Ухвалою від 02.12.2019 р. суддею Мостепаненко Ю.І. справу №916/914/19 прийнято до свого провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2019 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2019 р. зупинено провадження у справі до перегляду Верховним Судом постанови Південно-Західного апеляційного суду від 11.11.2019 р. в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 06.02.2020р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі № 916/914/19 залишено без змін.
20.02.2020р. до Господарського суду Одеської області надійшли матеріалами справи №916/914/19, з огляду на що ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2020 р. провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 02.04.2020 р.
01.04.2020 р. від позивача надійшло клопотання (вх.№8272/20) про відкладення судового засідання у зв'язку із встановленням на території України карантину, а також запровадження надзвичайної ситуації.
02.04.2020р. до суду від ТОВ «Скарбниця Бессарабії» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№8351/20) у справі у зв'язку із запровадженням карантину.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.04.2020р. строк підготовчого провадження у справі продовжено до 20.05.2020 р. та відкладено підготовче засідання на 04.05.2020 р.
04.05.2020 р. від позивача та ТОВ «Скарбниця Бессарабії» надійшли клопотання (вх.№10961/20, №11028/20) про відкладення судового засідання за межі строку дії карантину, у зв'язку із продовженням строку карантину на території України до 11.05.2020 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2020 р. відкладено підготовче засідання у справі на 18.05.2020 р.
15.05.2020 р. від ТОВ «Скарбниця Бессарабії» надійшло клопотання (вх.№12198/20) про приєднання документів до матеріалів справи, а саме: копії рішення Господарського суду Одеської області від 03.09.2019 р. та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 р. у справі №916/2800/19.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.05.2020 р. справу призначено до колегіального розгляду
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.05.2020р. справу №916/914/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Щавинська Ю.М., суддя Желєзна С.П.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2020 р. зазначеною колегією суддів справу №916/914/19 прийнято до колегіального розгляду, розгляд справи розпочато спочатку з призначенням підготовчого засідання на 18.06.2020 р.
17.06.2020 р. від ТОВ «Скарбниця Бессарабії» надійшло клопотання (вх.№15642/20) про приєднання до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 03.06.2020 р. у справі №916/2800/18.
На задоволення клопотання представника позивача протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2020 р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.07.2020 р., про що ТОВ «Термінал Дунай» та державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Е.В. повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України.
В судовому засіданні 13.07.2020 р. представник позивача просив суд залишити без розгляду клопотання про витребування доказів від 07.06.2019 р. та надав нове клопотання (вх.№18323/20), в якому просив суд витребувати із Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали перевірки державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Е.В., складені за результатами розгляду скарги ТОВ «Лагуна-Рені» вих. №1-4 від 03.30.2019 р. на неправомірні дії державного нотаріуса.
Окрім цього, в судовому засіданні 13.07.2020р. представником позивача надано суду клопотання (вх.№18322/20) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Прокуратуру Одеської області. В обгрунтування клопотання, зазначено, що вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 р. у справі №520/1470/18 засуджено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та застосовано спеціальну конфіскацію до цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходяться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м. за адресою: м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б ; складових частин нежитлової будівлі (прохідна-літ. В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літ. Д); навісної - лід. Д, альтанки - літ. Б, вагової - літ. Г, естакади - І, АЗС - ІІ, сховища - ІІІ, дренажної ємкості - ІV, огорожі - номер 1-7, 28, V, нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м., розташованої за адресою: м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б , шляхом їх звернення на користь держави. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020 р. у справі №520/1470/18 залишено без задоволення апеляційні скарги ТОВ «Лагуна-Рені» та ТОВ «Скарбниця Бессарабії», вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 р. залишено без змін, з огляду на що вирок набрав законної сили 16.06.2020 р. З огляду на зазначене, позивач вважає, що рішення у справі № 916/914/19 стосуватиметься законних інтересів держави.
Разом з тим, щодо конфіскованого майна не визначено суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого б відносилось здійснення правомочностей права власності щодо такого майна, у зв'язку з чим вважає за необхідне долучити до участі в справі в якості третьої особи Прокуратуру Одеської області, оскільки укладення спірного договору може зробити неможливим конфіскацію майна на користь держави.
До зазначеного клопотання позивачем додано копії вироку Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 р., ували Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020 р. у справі №520/1470/18 та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 215959290, сформованого 13.07.2020р.
В судовому засіданні 13.07.2020р., судом протокольними ухвалами:
- залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів від 07.06.2019р. та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, надане в судовому засіданнні 13.07.2020р., в обгрунтування такої відмови, суд виходив із того, що заявлені позивачем до витребування докази не містять доказового значення для вирішення справи по суті, оскільки предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним попереднього договору, а не оскарження дій нотаріуса.
- відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі третьої особи, в зв'язку з необгрунтованістю позивачем, яким чином рішення у даній справі вплине саме на права та обов'язки Прокуратури Одеської області щодо позивача. Разом з тим, судом роз'яснено представнику позивача норми ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" , ст. 53 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2020 р. строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.08.2020 р.
30.07.2020р. до суду надійшла заява заступника прокурора Одеської області (вх. №20182/20) про вступ у справу. Обґрунтовуючи зазначену заяву, заступник прокурора зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Окрім цього, ч. 3 ст. 53 ГПК України передбачено право прокурора вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.
Оскільки у справі №916/914/19 вирішується спір про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підлягає спеціальній конфіскації у власність держави на підставі вироку суду Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 р., що набрав законної сили 16.06.2020р. згідно ухвали Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020 р. у справі №520/1470/18, заступник прокурора вважає, що спірний договір порушує майнові інтереси держави. Також, зазначає, що допуск прокурора до суду є виправданим відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку із відсутністю суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого відносять захист інтересів держави стосовно майна, що підлягає спеціальній конфіскації.
03.08.2020р. до суду від позивача надійшли пояснення (вх.№20544/20) про врахування при розгляді справи №916/914/19 висновків Верховного Суду по справі №916/2800/18, де судом встановлено нікчемність укладеного між відповідачами попереднього договору від 16.08.2017р.. Зокрема, зазначено, що преамбула оспорюваного попереднього договору у справі, що розглядається, містить посилання на договір, нікчемність якого встановлена в судовому порядку. Таким чином, врегулювання оспорюваним попереднім договором від 23.02.2019р. правовідносин, яких в дійсності не існує, у зв'язку з нікчемністю правочину, спрямованого на їх виникнення, свідчить про невідповідність такого договору вимогам ЦК України та додатково свідчить про необхідність визнання його недійсним.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2020р. заяву прокурора задоволено, допущено до участі у справі прокурора Одеської області.
Окрім цього, ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2020р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 18.08.2020р.
Розпорядженням керівника апарату суду від 18.08.2020р. №218 призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/914/19 для внесення змін до колегії суддів у зв'язку із перебуванням члена колегії - судді Желєзної С.П. у відпустці, та з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи. В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд колегії в складі: головуючого судді - Мостепаненко Ю.І., суддів: Щавинська Ю.М., Лічман Л.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2020р. справу № 916/914/19 зазначеною колегією суддів прийнято до колегіального розгляду зі стадії розгляду справи по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на раніше визначену дату та час - 18.08.2020р.
Протокольними ухвалами суду від 18.08.2020р. та від 02.09.2020р. оголошено перерви в розгляді справи по суті до 02.09.2020р. та 10.09.2020р., про що ТОВ «Термінал Дунай» та державного нотаріуса Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Е.В. повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України.
10.09.2020р. в судовому засіданні представником позивача надано суду клопотання (вх. № 24079/20) про зупинення провадження у справі до винесення рішення у справі №520/1470/18, що розглядається в порядку кримінального судочинства. В обгрунтування клопотання зазначено, що 31.08.2020р. Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою з доповненнями ТОВ «Лагуна-Рені» на вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018р. та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2020р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, з огляду на відсутність об'єктивної неможливості розгляду даної справи до перегляду Верховним Судом справи №520/1470/18, враховуючи те, що вирок Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018р. у зазначеній справі набрав законної сили 16.06.2020р., при цьому, позивачем не надано суду доказів зупинення виконання вироку суду. Разом з тим, зупинення провадження у справі на стадії розгляду по суті допускається лише з підстав, встановлених п. 1-3 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК України, які не зазначені позивачем в якості обгрунтувань такої заяви.
В судовому засіданні 10.09.2020 р.:
- представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити;
- представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідіння повідомлені належним чином.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
В судовому засіданні 10.09.2020р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
Відповідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна реєстру прав власності на нерухоме майно № 215959290 від 13.07.2020р (т. 6 а.с. 145-152)., наданої позивачем, вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САА № 067819, яке видано Ренійською районною державною адміністрацією 19.05.2003, до реєстру прав власності на нерухоме майно були внесені відомості щодо реєстрації колективної власності за ТОВ „Лагуна-Рені" на нежитлову будівлю загальною площею 562,50 кв.м., розташовану за адресою Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б.
21.12.2016 р. відбулися електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ «Лагуна-Рені», а саме майнового комплексу нежитлової будівлі площею 562,5 кв. м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот № 183175), за результатами яких переможцем визначено ТОВ «Скарбниця Бессарабії» (протокол № 221791 від 21.12.2016).
29.12.2016 р. затверджений акт державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016 р., згідно з яким нерухоме майно придбано ТОВ «Скарбниця Бессарабії» за 7247000 грн.
20.01.2017 р. ТОВ «Скарбниця Бессарабії» отримало свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, яким, на підставі акта державного виконавця про реалізацію нерухомого майна від 29.12.2016р., посвідчено, що ТОВ «Скарбниця Бессарабії» належить право власності на майно, яке складається з майнового комплексу нежитлової будівлі, загальною площею 562,50 кв.м., що розташований на земельній ділянки площею 16276 кв.м. та знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188 Б.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017р. у справі №916/24/17 визнано недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна ТОВ "Лагуна - Рені", а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016; визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №221791 від 21.12.2016, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ "Лагуна - Рені", а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016; визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого мана від 29.12.2016, складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ "Лагуна - Рені", а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017р. у справі №916/24/17 рішення господарського суду від 07.06.2017р. скасовано, в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 05.12.2017р. у справі № 916/24/17 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2017р. у справі №916/24/17 господарського суду Одеської області скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі №916/24/17 залишено в силі.
16.08.2017р. між ТОВ „Скарбниця Бессарабії" (продавець) та ТОВ „Термінал Дунай" (покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу (далі - попередній договір), згідно п. 1.1 якого сторони узгодили, що в термін, не пізніше, ніж 31.12.2017 року продавець продасть, а покупець купить Ѕ частину майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б (об'єкт).
У грудні 2018 року ТОВ „Лагуна-Рені" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Термінал Дунай" та ТОВ „Скарбниця Бессарабії" про визнання недійсним укладеного 16.08.2017р. між відповідачами попереднього договору купівлі-продажу Ѕ майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.09.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019р. та постановою Верховного суду від 03.06.2020р. у справі № 916/2800/18 в позові відмовлено в повному обсязі.
Окрім цього, вироком Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2018р. у справі №520/1470/18, районним судом, серед іншого, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, ч. 9 ст. 100 КПК України, застосовано спеціальну конфіскацію цілісного майнового комплексу по наливу, схову та зливу зрідженого вуглеводородного газу у Ренійському морському торгівельному порту та устаткування для зливу/наливу автобензовозів на плавзасоби, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 16276,00 кв.м., за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б; складових частин: нежитлової будівлі (прохідна - літера В); нежитлової будівлі (насосно-компресорне відділення - літера Д); навісної - літера Д; альтанки - літера Б; вагової - літера Г; естакади - І; АЗС - ІІ; сховища - ІІІ; дренажної ємкості-IV; огорожи - номер 1-7,28; споруди - номер 8 - 27, V; нежитлової будівлі загальною площею 562,50 кв.м., розташованої за адресою: Одеська обл., Ренійський р-н, м. Рені, вул. Дунайська, 188-Б, шляхом їх звернення на користь держави.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 16.06.2020р. у справі №520/1470/18 вказаний вирок залишено без змін, при цьому, ухвалою апеляційного суду встановлено, що: як станом на час ухвалення вироку, так і на теперишній час, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про права власності на вказане майно відсутні, у зв'язку з чим були всі підстави згідно ч.9 ст.100 КПК України для застосування спеціальної конфіскації до вказаного майна; в матеріалах справи відсутні будь-які документи про встановлене за ТОВ «Лагуна-Рені» та ТОВ «СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ» право власності на вказане нерухоме майно, до якого застосовано спеціальну конфіскацію.
У квітні 2018 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, а також ТОВ «Лагуна-Рені» звернулись до господарського суду із позовами до Ренійської районної державної нотаріальної контори та ТОВ «Скарбниця Бессарабії» про визнання недійсним, незаконним та скасування виданого ТОВ Скарбниця Бессарабії» свідоцтва про придбання майна з аукціону від 20.01.2017 р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2018 р. у справі № 916/641/18, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 р., прокурору та ТОВ "Лагуна-Рені" у задоволенні позовів відмовлено.
Постановою Верховного суду від 17.04.2019р. у справі № 916/641/18 скасовано рішення господарського суду від 01.08.2018р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2018р., позов ТОВ „Лагуна-Рені" до ТОВ „Скарбниця Бессарабії" задоволено, визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні від 20.01.2017р., видане ТОВ „Скарбниця Бессарабії" державним нотаріусом Ренійської нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за № 30.
23.02.2019 р. між ТОВ «Скарбниця Бессарабії» та ТОВ «Термінал Дунай» укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений державним нотаріусом Ренійської районної державної нотаріальної контори Букатич Е.В., зареєстрований в реєстрі за №209.
Згідно преамбули договору, сторони, керуючись ст. 635 ЦК України, уклали попередній договір та в порядку ч. 3 ст. 631 ЦК України встановили, що умови попереднього договору застосовуються, в тому числі до відносин між ними, які виникли до його укладення, і закріплені в попередньому договорі купівлі-продажу від 16.08.2017 року, враховуючи додаткову угоду до нього від 30.12.2017 р.
Згідно п. 1.1 договору, сторони узгодили, що в термін не пізніше ніж 31.12.2023 р., продавець продасть, а покупець купить Ѕ частину майнового комплексу - нежитлової будівлі площею 562,5 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188б.
Згідно п. 1.2 договору, об'єкт належить продавцю на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні від 20.01.2017 р., виданого Ренійською районною державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за №30.
Згідно п. 3.2, 3.3 договору, сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору відповідно до вимог чинного законодавства України. Сторона, яка порушила передбачені законодавством або цим договором обов'язки, зобов'язана усунути ці порушення та відшкодувати заподіяну шкоду.
Враховуючи наявність такого договору, ТОВ „Лагуна-Рені", вважаючи себе власником майнового комплексу - нежитлової будівлі площею 562,5 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188б, звернулося з відповідним позовом до суду з метою захисту своїх прав шляхом визнання укладеного між відповідачами попереднього договору купівлі-продажу недійсним, як такого, що укладений щодо належного позивачу майна, наслідком чого є порушення його прав, зокрема, з підстав того, що на момент укладання договору ТОВ «Скарбниця Бессарабії» не було власником відповідного майна, та п. 1.1. оспорюваного договору сторонами встановлено строк укладення основного договору до 31.12.2023 р., що суперечить вимогам ч. 1 ст. 182 ГК України. При цьому, позивач зазначає, що на момент укладання оспорюваного договору у державному реєстрі були зареєстровані певні обтяження щодо майна, з огляду на що державний нотаріус не мав права вчиняти нотаріальні дії щодо посвідчення договору.
Під час розгляду справи позивачем, також, звернуто увагу суду на додаткову підставу визнання попереднього договору від 23.02.2019р. недійсним - зазначення в преамбулі договору посилання на попередній договір купівлі-продажу від 16.08.2017р., який є нікчемним, що встановлено судами в рамках справи № 916/2800/18
Враховуючи встановлені судом обставини, вирішуючи питання щодо наявності порушеного права позивача та ефективності обраного ним способу захисту, суд виходить з наступного.
За положеннями статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
Згідно ч. 1-3 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Окрім цього, за приписами ст. 182 ГК України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.
Правовий аналіз норм ст. 182 ГК України та ст. 635 ЦК України свідчить про те, що суть попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов'язуються в майбутньому укласти основний договір. При цьому, попередній договір визначає умови, на яких сторони зобов'язуються в певний строк укласти основний договір, тобто, за попереднім договором виникає лише двостороннє зобов'язання сторін укласти основний договір у майбутньому, позаяк, укладенням попереднього договору лише обумовлюються наступні дії його сторін, а не відбувається фактичне вибуття із власності продавця предмету продажу, а покупець не набуває право власності на це майно з укладенням попереднього договору.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Предметом даного судового розгляду є вимога позивача визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу частини майнового комплексу - нежитлової будівлі, укладений між відповідачами, підставою цих вимог визначено порушення цим договором права власності позивача та його невідповідність законодавству.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).
Орієнтовний перелік способів захисту прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).
Із змісту ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України вбачається, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
При цьому, захист права власності можливий у спосіб, встановлений, зокрема, статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України, а саме витребування майна із чужого незаконного володіння та витребування майна від добросовісного набувача.
Також, за приписами статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд із прав людини, ухвалюючи рішення в справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але і право отримати «вирішення» спору судом (рішення в справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним попереднього договору, не будучи стороною цього договору, зобов'язаний довести яким чином такий договір порушує його охоронювані законом права та інтереси, а суд, в залежності від встановлених обставин, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Виходячи з правової природи попереднього договору, вимога про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу майна сама по собі не може вважатись ефективним способом захисту порушеного права третьої особи, адже в результаті задоволення такої вимоги право такої особи захищене чи поновлене не буде, оскільки саме по собі укладення попереднього договору, який не є підставою для переходу права власності, не спричиняє та не передбачає спричинення негативних наслідків для третіх осіб з огляду на порядок укладення основного договору купівлі-продажу, який виключає можливість розпорядження майном без відповідних на те правових підстав.
При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Таким чином, невірно обраний позивачем спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд зазначає, що належним способом захисту права й інтересу особи, яка вважає себе власником майна, є саме вимога про витребування майна або ж вимога про визнання права власності.
За таких обставин суд зазначає, що визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу не відповідає передбаченим цивільним законодавствам способам захисту права власності та не забезпечує ефективний захист прав власника, в зв'язку з чим у задоволенні вимог ТОВ «Лагуна-Рені» слід відмовити. Оскільки за результатами розгляду справи судом не буде виконано основну мету господарського судочинства-ефективного захисту прав чи інтересів особи, що звернулась до суду.
Разом з тим, встановлення юридичних фактів не відноситься до юрисдикції господарських судів та є таким, що суперечить загальному принципу здійснення судочинства.
Враховуючи викладене, суд не вважає за доцільне надавати правову оцінку спірному договору та обставинам належності ТОВ «Лагуна-Рені» на праві власності майнового комплексу, що визначений як предмет попереднього договору купівлі-продажу, оскільки зазначені обставини можуть бути предметом дослідження суду в рамках іншого судового процесу та лише при існуванні між сторонами відповідного спору про право.
Слід також зазначити, що відмова суду в задоволенні вимог особи не свідчить про порушення її права на ефективний засіб юридичного захисту, передбаченого статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до критеріїв, визначених Європейським судом з прав людини, зміст цього права полягає лише в доступності особі на національному рівні засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод (пункт 109 рішення у справі «Зінченко проти України» (заява № 63763/11; пункт 113 рішення у справі «Мельник проти України (заява № 72286/01); пункт 91 рішення у справі «Ухань проти України» заява № 30628/02). Проте належна реалізація права за ст. 13 Конвенції не гарантує задоволення заяви, клопотання або скарги по суті, які задовольняються лише в разі підтвердження підстав для цього в межах установленої законом процедури.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 14 вересня 2020 р.
Головуючий - Ю.І. Мостепаненко
Суддя Ю.М. Щавинська
Суддя Л.В. Лічман