65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2125/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.
за участю представників:
від позивача: адвокат Іскра С.Л. - ордер,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: не з'явився,
від третьої особи: Вакаренко І.В. - довіреність
розглядаючи справу №916/2125/20
за позовом: Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодощі» (вул. Канатна, буд. 17, м. Одеса, 65014)
до відповідачів: 1) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» (вул. Мала Арнаутська, № 107, м. Одеса, 65007);
2) Державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар'ї Юріївни (вул. Санаторна, № 2-А, с. Холодна Балка, Біляївський р-н, Одеська обл., 67660)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65011)
про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні майном
22.07.2020р. Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодощі» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» та Державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар'ї Юріївни, в якому просить суд:
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47054423 від 27.05.2019р. на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на нежитлове приміщення № 102, загальною площею 77,5 кв.м., основною площею 69,3 кв.м., допоміжна площа -8,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 107, за об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Церковний»;
- усунути перешкоди у користуванні майном Підприємству у вигляді ТОВ «Солодощі», шляхом виселення з нежилих приміщень № 810 та № 812, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 107, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» та будь-яких інших осіб, що там знаходяться.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Дослідивши матеріали справи в цілому, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Солодощі" до Державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар'ї Юріївни підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Положеннями ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.08.2019 року по справі № 914/804/18 дійшла висновку, що критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.
Натомість, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до пунктів 1, 8, 9 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Частиною першою статті 10 цього Закону передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (частина перша статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У силу приписів статті 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
У справі, що розглядається, правовідносини виникли між Підприємством у вигляді ТОВ «Солодощі» та державним реєстратором у зв'язку із прийняттям рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого зроблено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на нежитлове приміщення № 102, загальною площею 77,5 кв.м., основною площею 69,3 кв.м., допоміжна площа -8,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 107, за об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Церковний».
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб'єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).
Захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи в публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції.
Суд також звертає увагу на те, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного реєстратора та скасування його рішення не відповідають ефективним способам захисту прав та інтересів позивача, оскільки судове рішення про задоволення таких вимог не є підставою для внесення запису про право власності позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідач є обов'язковим учасником господарського процесу - його стороною. Основною ознакою сторін процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У справі, що розглядається, відповідачем має бути саме Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Церковний» як власник нежитлового приміщення № 102, загальною площею 77,5 кв.м., основною площею 69,3 кв.м., допоміжна площа -8,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, № 107.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державний реєстратор є неналежним відповідачем у цій справі та звертає увагу, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права (пункт 5.17 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18); пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18); пункт 28.3 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 813/1462/17 (провадження № 11-997апп18); постанова від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження 11-474апп19).
З огляду на те, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача (Державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар'ї Юріївни), то позовні вимоги в частині звернення позивача до державного реєстратора підлягають закриттю.
Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (частина перша статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, суд приходить до висновку, що державний реєстратор Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар'я Юріївна діяла як суб'єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права.
Суд зазначає, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Зважаючи на наведене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодощі» до Державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар'ї Юріївни про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні майном, у зв'язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Суд роз'яснює стороні, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 46, 76, 86, п.1 ч.1 ст.231, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд -
Провадження по справі №916/2125/20 за позовом Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Солодощі» до Державного реєстратора Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області Сурай Дар'ї Юріївни про скасування рішення державного реєстратора та усунення перешкод у користуванні майном - закрити.
Ухвала набирає законної сили 08.09.2020р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її винесення.
Повний текст ухвали складено 14.09.2020р.
Суддя О.В. Цісельський