про відмову у видачі судового наказу
"14" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2628/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Волков Р.В.,
розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу (вх.№ 2722/20 від 09.09.2020)
Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська)
про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрілець (65000, м. Одеса, вул. Скісна, буд. 1) 5173,95 грн.
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника 5173,95 грн.
В обґрунтування заяви посилається на неналежне виконання Договору оренди.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника.
Суд, дослідивши відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, встановив, що у заяві невірно вказано код ЄДРПОУ боржника, за пошуком по ідентифікаціному коду 210115661 у реєстрі відсутні відомості.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу. З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч.1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків, а також не позбавляє заявника права звернутися до суду із відповідною позовною заявою.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
При цьому грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Керуючись ч.1 ст.152, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви (вх.№2722/20 від 09.09.2020) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про видачу судового наказу відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена у 10-денний строк з дня її постановлення з урахуванням положень п.4 розділу Х ГПК України.
Суддя Р.В. Волков