"14" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2031/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2031/20
за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» /01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720/
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу «Академія» /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, № 4, код ЄДРПОУ 26471337/
про стягнення 3 692, 82 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Позивач, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Академія» інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені та збитків за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 3 692, 82 грн. та стягнення судових витрат в сумі 2 102,00 грн.
Підставою для подання позову позивач визначив неналежне виконання укладеного між сторонами договору № 703301/19-ТЕ-23 постачання природного газу від 25.01.2019 року.
Позивач вказує, що 25.01.2019 року між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Житлово-будівельним кооперативом «Академія» укладено договір № 703301/19-ТЕ-23 постачання природного газу, на виконання умов якого позивачем передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 72 154,84 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Так, позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк, визначений договором, чим порушив умови п. 5.1 договору.
Тому, як вказує позивач, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 2 957,17 грн.
Також, позивачем відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 498,39 грн. та інфляційні втрати в розмірі 67,50 грн.
Крім того, позивачем нараховано розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 Договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 розділу VI Правил, що складає 169,76 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020р. позовна заява вх.№2099/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2020р. прийнято позовну заяву (вх.№2099/20) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/2031/20 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Про відкриття провадження у справі позивач повідомлений належним чином 24.07.2020р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвали суду від 16.07.2020р. (вх. № 32443/20 від 31.07.2020р.)
Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.07.2020, була надіслана на адресу відповідача: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, № 4, проте вказана ухвала суду вручена представнику відповідача не була та повернута на адресу суду поштовим відділенням із відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно п. 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 із змінами внесеними постановою від 27.12.2019 №1149 (далі - Правила), рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Пунктом 99-2 Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Виходячи зі змісту наведених вище норм Правил, рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", які не вручені адресату (фізичним особам) під час доставки з причин відсутності адресата, не пізніше трьох робочих днів підлягають поверненню на адресу суду з відповідною відміткою про відсутність особи за адресою.
Крім того, як свідчить наявне в матеріалах справи клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, останній обізнаний про розгляд справи № 916/2031/20 та ознайомлений з матеріалами справи 19.08.2020 року.
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
14.09.2020 року судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
Між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ЖБК «Академія» 25.01.2019 року укладено договір постачання природного газу №703301/19-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Постачальник передає споживачу з 01.11.2019р. по 30.04.2019р. (включно) замовлений споживачем обсяг природного газу в кількості 11,5 тис.куб. метрів. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. (п.3.8. договору №703301/19-ТЕ-23 від 25.01.2019р.).
Згідно п.4.2. договору ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок па додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482,61 грн.
Відповідно до п.5.1. договору №703301/19-ТЕ-23 від 25.01.2019р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8) п.6.2 договору, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору.
Відповідно до підп.4) п.6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.п.7.1., 7.2. договору №703301/19-ТЕ-23 від 25.01.2019р.).
Згідно п.9.3. договору №703301-ТЕ-23 від 25.01.2019р. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Відповідно до розділу 11 договору №703301-ТЕ-23 від 25.01.2019р., договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу з 01.11.2019р. по 30.04.2019р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору №703301-ТЕ-23 від 25.01.2019р., позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 31.01.2019р., 28.02.2019р., 31.03.2019р.
Акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств.
На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку ЖБК «Академія» за період з 01.01.2019р. по 29.02.2020р.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка набрала чинності 20.03.2019 р., було змінено тип ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Як вбачається з розрахунку позивача, відповідач оплатив поставлений природний газ у повному обсязі, але з прострочкою.
Відповідачем даний факт не спростовано.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат пені та збитків судом враховується, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого природного газу згідно договору №703301-ТЕ-23 від 25.01.2019р.
Отже, судом встановлена обставина невчасного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати переданого позивачем у спірний період з січня 2019 року по квітень 2019 року включно природного газу. У зв'язку із тим, що ця бездіяльність відповідача суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних, інфляційні втрати та збитки відповідно до договору.
Розрахунки заявлених позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та збитків, які долучені позивачем до позовної заяви, судом перевірені, встановлено їх вірність та відповідність нормам законодавства України. При цьому відповідачем вказані розрахунки не заперечені.
Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», заявлені до Житлово-будівельного кооперативу «Академія», підлягають задоволенню в повному обсязі.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, позивач відзначив судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2102,00 грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок задоволення його вимог за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити - повністю.
2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Академія» (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, № 4, код ЄДРПОУ 26471337) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню в сумі 2 957 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 17 коп., 3% річних в сумі 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 39 коп., інфляційні втрати в сумі 67 (шістдесят сім) грн. 50 коп., збитки в сумі 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 14 вересня 2020 р.
Суддя О.В. Цісельський