65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2030/20
За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Коін» (65074, м. Одеса, вул. 2-й провулок Сурікова, буд. 2А, офіс 102, код ЄДРПОУ 40276718)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Луцюк Р.П.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Акціонерне товариство (далі - АТ) «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Керуюча компанія Коін» про стягнення 38 804 грн. 06 коп., з яких: пеня у розмірі 26 810 грн. 93 коп., 3% річних у розмірі 6 664 грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 028 грн. 21 коп. та збитки у розмірі 300 грн. 16 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Позивач - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 25 серпня 2020р.
Відповідач - ТОВ «Керуюча компанія Коін», заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 14 серпня 2020р. та просить зменшити пеню до 5 000грн.
Позивач зазначає, що 18.12.2018р. між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» як Постачальником, та ТОВ «Керуюча компанія Коін» як Споживачем, укладено Договір №712401/18-ТЕ-23 постачання природного газу.
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 20.03.2019р. №1), позивач передає відповідачу в період з 01.10.2018р. по 31.03.2019р. замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 54,037 куб.м., в тому числі по місяцях, перелік яких із зазначенням обсягу (об'єму) наведено в п. 2.1 Договору.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору останній передав у власність ТОВ «Керуюча компанія Коін» природний газ на загальну суму 394 520,73 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за газ здійснюється ТОВ «Керуюча компанія Коін» виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Однак, за даними позивача, ТОВ «Керуюча компанія Коін» здійснювало оплату за переданий газ несвоєчасно, чим було порушено умови Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору, що на думку позивача, свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Позивач зазначає, що відповідно до п.8.2 Договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 Договору, він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За розрахунком позивача, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу ТОВ «Керуюча компанія Коін» перед позивачем за Договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання умов Договору складає 26 810 грн. 93 коп.
АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» також зазначає, що оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищенаведеного, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 5 028 грн. 21 коп., які також просить стягнути з відповідача.
Крім того, із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 6 664 грн. 76 коп., які просить стягнути на свою користь.
Позивач також зазначає, що відповідно до п. 11.2 Договору, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13,5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні Постачальника, яке направляється не електронну адресу Споживача, зазначену в п. 12 Договору та розміщується на офіційному сайті позивача.
Згідно до Додаткової угоди №2 від 20.03.2019р. сторони погодили, що з 01.03.2019р. у правовідносинах між позивачем та відповідачем за Договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 Договору, та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 Договору.
Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019р., передбачено, зокрема, наступне: п. 3.13 Договору передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 1 від 20.03.2019 р.) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 13,000 тис.куб.м.
Актом приймання-передачі від 31.03.2019р. сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 11,688 тис.куб.м.
Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 1,312 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, йому були завдані збитки у розмірі 300 грн. 16 коп., які підлягають стягненню з відповідача.
В обґрунтування позову позивач посилається на положення ст. ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України та просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 26 810 грн. 93 коп., інфляційних втрат у розмірі 5 028 грн. 21 коп., 3%річних у розмірі 6 664 грн. 76 коп. та збитки у розмірі 300 грн. 16 коп.
Крім того, позивач вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, адже, відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Позивач вважає, що здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики, як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, адже погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов'язань, а також погодився з умовами Договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Також, відповідач повинен самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи Договір на поставку природного газу відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені.
Крім того, позивач зауважив, що у відповідності до ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань. Згідно ж ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. В свою чергу ч.2 ст.218 Господарського кодексу України зазначає, що єдиною підставою звільнення від господарсько-правової відповідальності дія непереборної сили, тобто надзвичайні та невідворотні обставини, що унеможливили належне виконання зобов'язання. Не є підставами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника потрібних коштів.
На підставі вищенаведеного позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача, тому, просить стягнути на свою користь пеню у розмірі 26 810 грн. 93 коп.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині розміру нарахованої пені, посилаючись на наявність підстав для його зменшення.
Зокрема, відповідач зазначає, що ТОВ «Керуюча компанія «Коін» на виконання умов Договору про постачання природного газу в період з жовтня 2018р. по березень 2019р. було сплачено 394 520 грн. 73 коп. відповідно до: платіжного доручення №205 від 20.02.2019р. 50 000 грн.; платіжного доручення №466 від 30.10.2019р. 44 000 грн.; платіжного доручення №468. від 31.10.2019р. 116 000 грн; згідно платіжного доручення №498 від 20.11.2019р. 184 520 грн. 73 коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає, що оплату за отриманий газ ТОВ «Керуюча компанія «Коін» здійснювало несвоєчасно та у різні періоди часу, в порушення п.5.1. Договору.
Водночас, відповідач зазначає, що згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідач вказує на те, що стягнення пені у розмірі 26 810 грн. 93 коп. покладе на ТОВ «Керуюча компанія «Коін» надмірний тягар, оскільки Товариство позбавлене права нараховувати штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань населенню, адже правова норма, яка передбачатиме стягнення з населення пені у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги введена в дію лише з 01.05.2019р. (ст. 26 та п. 1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). При цьому, несвоєчасне проведення оплати за отриманий природний газ з боку ТОВ «Керуюча компанія «Коін» безпосередньо пов'язане з неповним та несвоєчасним здійсненням населенням оплати за послуги з управління багатоквартирними будинками, у тому числі й послуги з теплопостачання багатоквартирного будинку.
При цьому, як зазначає відповідач, ТОВ «Керуюча компанія «Коін» є лише транзитною ланкою, якою отримуються грошові кошти від співвласників багатоквартирних будинків за теплопостачання, а також здійснюється їх переказ на користь АТ «НАК «Нафтогаз України», адже ТОВ «Керуюча компанія «Коін» є управителем багатоквартирних будинків у Київському, Малиновському районі м. Одеси на підставі договорів про надання послуг з управління, укладених з мешканцями вказаних будинків.
Також, ТОВ «Керуюча компанія «Коін» зазначає, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки, його основною діяльністю є надання послуг з управління багатоквартирними будинками співвласникам цих будинків (прибирання прибудинкової території та сходових клітин, технічне обслуговування ліфтів, внутрішньобудинкових систем, мереж електропостачання, поточний ремонт конструктивних елементів, систем гарячого і холодного водопостачання та водовідведення, інших інженерних мереж, а отже і основними фінансовими надходженнями підприємства є оплата співвласниками цих багатоквартирних будинків вартості послуг з управління.
При цьому, дебіторська заборгованість населення за послуги з теплопостачання перед ТОВ «Керуюча компанія «Коін» станом на 01.08.2020р. становить 1 635 706 грн. 87 коп., а загальна дебіторська заборгованість за надання послуги з управління будинками - 5 217 204 грн. 42 коп. Незважаючи на наявність заборгованості населення перед ТОВ «Керуюча компанія «Коін», заборгованість ТОВ «Керуюча компанія «Коін» перед AT «НАК «Нафтогаз Україна» відсутня, що свідчить про добросовісність поведінки відповідача, оскільки не зважаючи на те, що відповідач несе власні збитки, які не має законних підстав компенсувати за рахунок населення, відповідачем вживаються заходи до виконання зобов'язання у більшому ступені, ніж населенням виконуються зобов'язання з оплати за природний газ.
Крім того, відповідач вважає, що пеня є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.
На підставі вищенаведеного відповідач просить зменшити розмір пені з 26 810 грн. 93 коп. до 5 000 грн.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що 18.12.2018р. між АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та ТОВ «Керуюча компанія Коін» (Споживач) укладено Договір №712401/18-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
У відповідності до п.11.1 Договору Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника і діє в частині постачання природного газу з 01.12.2018р. до 30.04.2019р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру.
Відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 20.03.2019р. №1), Постачальник передає Споживачу в період з 01.10.2018р. по 31.03.2019р. замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 54,037 куб.м., в тому числі по місяцях: грудень 2018р. - 5,6020 тис.куб.м.; січень 2019р. - 18,523 тис.куб.м.; лютий 2019р. - 16,912 тис.куб.м.; березень - 13,00 тис.куб.м.
Згідно п.2.2 Договору Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 Договору, повністю покривають потреби Споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п. 1.2 цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги зазначені в п. 2.1 Договору і несе відповідальність за правильність їх визначення.
У відповідності до п.3.8 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно п.4.2 Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235 грн. 51 коп., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482 грн. 61 коп.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору за період з грудня 2018р. по березень 2019р. АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було надано, а ТОВ «Керуюча компанія Коін» прийнято газ на загальну суму 394 520 грн. 73 коп., з яких: 41 917 грн. 60 коп. у грудні 2018 р. за 5,602 тис. куб. м. використаного газу відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2018р., 138 600 грн. 42 коп. в січні 2019р. за 18,523 тис. куб. м. використаного газу відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2019р., 126 545 грн. 94 коп. в лютому 2019р. за 16,912 тис. куб. м. використаного газу відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2019р., 87 456 грн. 77 коп. за 11,688 тис. куб. м. використаного газу відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019р.
Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно до ст.193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати використаного природного газу виконав в повному обсязі, однак з порушенням встановленого Договором строку, що підтверджується довідкою позивача щодо операцій по ТОВ «Керуюча компанія Коін» та проти чого відповідач не заперечує.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.п. 5.1, 5.6 Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив, що позивачем вірно визначено суму пені за період з грудня 2018р. по березень 2019р. у розмірі 26 810 грн. 93 коп.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, доданий позивачем до позовної заяви, згідно якого 3% річних становлять 6 664 грн. 76 коп., інфляційні втрати - 5 028 грн. 21 коп., суд встановив, що він є вірним, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню, як такі, що обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
У відповідності до п. 11.2 Договору, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13,5.7, абз.5 підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. 3 підп. 2) п.6.4 цього Договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні Постачальника, яке направляється на електронну адресу Споживача, зазначену в п. 12 Договору та розміщується на офіційному сайті Постачальника.
У Додатковій угоді №2 від 20.03.2019р. сторони погодили, що з 01.03.2019р. у правовідносинах між ними за Договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз.5 підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз.3 підп.2) п.6.4 Договору, та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп.3.9.2 п.3.9, абз.4 підп.5) п.6.2, абз.2 підп.2) п.6.4 Договору.
Пунктом 3.13 Договору, зокрема, передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п.3.13.1. Договору).
Судом встановлено, що відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 1 від 20.03.2019р.) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 13,000 тис.куб.м. Відповідно до акту приймання-передачі від 31.03.2019р. ТОВ «Керуюча компанія Коін» у березні 2019р. було спожито природного газу в обсязі 11,688 тис.куб.м. Отже, відповідач спожив природний газ в обсязі, меншому на 1,312 тис.куб.м, ніж було узгоджено сторонами Договору.
Перевіривши розрахунок збитків, наданий позивачем до позову, суд встановив, що він є вірним, тому збитки у розмірі 300 грн. 16 коп. підлягають стягненню на користь позивача.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає, що при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб'єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Слід зауважити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують саме стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання. Але, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка, як вже зазначалося вище, має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, але не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, з урахуванням того, що ТОВ «Керуюча компанія Коін» повністю погашено заборгованість, а її виникнення значною мірою пов'язане з своєчасною та повною оплатою мешканцями багатоквартирних будинків послуг, які надає відповідач, до складу яких входить надання послуг з теплопостачання будинку, на думку суду, наявні підстави для зменшення розміру пені до 5 000 грн.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем крім стягнення пені, заявлено також вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які судом задоволено у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», заявленої до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Коін».
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. зазначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі вищенаведеного витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Коін» про стягнення 38 804 грн. 06 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Коін» (65074, м. Одеса, вул. 2-й провулок Сурікова, буд. 2А, офіс 102, код ЄДРПОУ 40276718) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 5 000грн., 3% річних у розмірі 6 664 грн. 76 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 028 грн. 21 коп., збитки у розмірі 300 грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті 14 вересня 2020 р.
Суддя Н.В. Рога