"02" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/994/20
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Курлович О.О.,
від відповідача - Байдерін О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича про виселення, -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича про виселення відповідача з нежитлового приміщення КУ "МКЛ № 11" на першому поверсі, загальною площею 18,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на відсутність правових підстав для зайняття відповідачем займаного нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди № 14/2013 від 01.08.2013 р.
Так, позивач вказує, що за вказаним договором від 01.08.2013 р. відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежиле приміщення КУ "МКЛ № 11" на першому поверсі, загальною площею 18,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5, терміном дії до 01 серпня 2014 року.
Відповідно до п. 1.2. Положення "Про департамент охорони здоров'я Одеської міської ради", затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.09.2019 р. № 3597-VІІ, Департамент охорони здоров'я Одеської міської ради є правонаступником управлінням охорони здоров'я Одеської міської ради.
Як зазначає позивач, за додатковою угодою № 3/14 від 01.04.2014 року Департаментом охорони здоров'я Одеської міської ради в особі директора департаменту Шпака І.В. передано, а КП "Одесфарм" в особі директора Нікогосян Л.Р. прийнято повноваження орендодавця та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за місяць.
В подальшому додатковою угодою № 21/14 від 01.08.2014 року продовжено термін дії договору до 01.08.2015 року, а також внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за місяць.
Згідно додаткового договору № 1 від 05.01.2018 року на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V "Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси" та на підставі акту приймання-передачі змінено назву орендодавця на Департамент комунальної власності Одеської міської ради та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати.
Крім того, додатковим договором № 2 від 03.09.2018 року термін дії договору оренди від 01.08.2013 року № 14/2013 було продовжено до 03.09.2019 року.
Водночас, за ствердженнями позивача, листом від 27 березня 2019 р. № 86вих КП "Одесфарм" повідомлено ФОП Лісковського С.В. про неможливість пролонгації договору оренди № 14/2013 від 01 серпня 2013 р. у зв'язку з виникненням обставин, які зумовлюють необхідність повернення нежитлового приміщення у розпорядження КУ "МКЛ № 11" з метою проведення ремонтних робіт для подальшого розміщення приймально-діагностичного відділення, який було вручено ФОП Лісковському С.В., про що свідчить підпис на листі.
Крім того, як вказує позивач, Комунальне підприємство "Одесфарм" як балансоутримувач спірного нежитлового приміщення КУ "МКЛ № 11" на першому поверсі, загальною площею 18,0 кв.м, звернулось до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради в листі від 08 травня 2019 року № 149 з проханням вжити необхідних заходів для звільнення ФОП Лісковським С.В. вказаного вище приміщення, у зв'язку з поверненням даного приміщення у розпорядження КУ "МКЛ № 11", так як заплановано будівельні роботи для розміщення в корпусі № 8 приймально-діагностичного відділення.
В свою чергу у зв'язку з вказаним зверненням КП "Одесфарм" Департамент, керуючись Положенням про департамент комунальної власності Одеської міської ради та частиною 3 статті 17, статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції чинній на момент дії договору оренди), п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України надіслав ФОП Лісковському С.В. повідомлення від 30 травня 2019 року № 01-13/2405 з посиланням на викладене питання у листі КП "Одесфарм", запропонувавши добровільно повернути співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі орендоване майно.
При цьому позивач додає, що 02.07.2019 р. КП "Одесфарм" повторно повідомлено ФОП Лісковського С.В. про неможливість пролонгації договору оренди № 14/2013 від 01 серпня 2013 р. у зв'язку з виникненням потреби у його використанні у КУ "МКЛ № 11", який було вручено ФОП Лісковському С.В., про що свідчить підпис на листі.
Враховуючи зазначене листування, позивач вважає, що ФОП Лісковський С.В. належним чином сповіщено про закінчення строку дії договору оренди 03 вересня 2019 р. та про відсутність наміру на його пролонгацію у зв'язку з існуванням необхідності його використання КУ "МКЛ № 11" як балансоутримувача майна.
Наразі позивач посилається на п. 4.8 договору оренди від 01.08.2013 року № 14/2013, яким встановлено обов'язок орендаря після закінчення строку дії договору оренди у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Як зазначає позивач, умовами договору оренди та положеннями 1 ст. 785, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок орендаря щодо повернення об'єкта оренди у випадку закінчення строку його дії.
Водночас, як вказує позивач, 09 вересня 2019 р. листом № 287 Комунальне підприємство "Одесфарм" повторно звернулося до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради з проханням вжити необхідних заходів щодо термінового звільнення нежитлового приміщення від ФОП Лісковського С.В. з передачею нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 18,0 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5, за актом приймання-передачі. Зазначений лист, на думку позивача свідчить про те, що ФОП Лісковським С.В. допущено порушення умов договору оренди та приписів норм законодавства у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди після закінчення строку дії такого договору.
Таким чином, за ствердженнями позивача, на момент подання позову відповідач у добровільному порядку не передав нежитлове приміщення КУ "МКЛ № 11" на першому поверсі, загальною площею 18,0 кв,м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2020 р. позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/994/20, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому призначено підготовче засідання.
Під час підготовчого засідання 25.06.2020 р. представник відповідача звернувся до суду із заявою про зупинення провадження по справі № 916/994/20 до вирішення Касаційним господарським судом Верховного суду питання про розгляд касаційної скарги ФОП Лісковського С.В, на постанову ПЗАГС від 04.06.2020 р. та ухвалу ГСОО від 10.02.2020 р. по справі № 916/3416/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Лісковського С.В. про виселення.
07.07.2020 р. відповідачем подано до господарського суду клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки відповідач вважає, що позовну заяву підписано особою, яка не має право її підписувати, оскільки в матеріалах справи відсутні докази необхідних повноважень.
Вказані клопотання відповідача судом розглянуті під час підготовчого засідання 06.08.2020 р., в результаті чого клопотання залишені без задоволення, про що зазначено в протоколі судового засідання від 06.08.2020 р.
20.07.2020 р. відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву (а.с. 129-141 т. 1), в якому відповідач заперечує проти позову. Так, відповідач вказує, що, починаючи з 2013 року по теперішній час, договірні відносини між сторонами поновлювались, в тому числі укладалися відповідні додаткові угоди в частині змін окремих положень договору № 14/2013, зокрема, орендодавцем приміщення був визначений саме департамент, з чим відповідач погоджується, балансоутримувачем нежитлового приміщення на даний час є КП "Одесфарм". Як зазначає відповідач, згідно з додатковим договором № 2 від 03.09.2018 р. термін дії договору № 14/2013 дійсно було продовжено на один рік: з 03.09.2018 р. до 03.09.2019 р. Наразі відповідач наголошує, що предметом позову є вимога про виселення відповідача з нежитлового приміщення, а підставами - позиція департаменту щодо закінчення строку дії договору № 14/2013, заснована на нормах ЦК України, положеннях самого договору № 14/2013, та нормах Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (№ 2269-ХІІ). Так, відповідач, посилаючись на ч. 4 ст. 284, ч. 2 ст. 291 ГК України, ст. 17, ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вказує, що в межах даного спору підлягають встановленню наступні ключові обставини: чи існувала (існує) необхідність використання орендованого майна власником у його потребах та чи є релевантним у даній судовій справі застосування ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" як підстави для задоволення вимог позивача. Водночас відповідач вважає, що положення ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути застосовані до відносин, спір щодо яких виник в рамках даної справи, та не можуть бути підставою для виселення відповідача. Так, відповідач зазначає, що до матеріалів справи позивачем не надано лист КУ "МКЛ № 11" за виx. № 01-83/484 від 25.03.2019 р., про який йде мова у листі КП "Одесфарм", натомість матеріали справи містять лист № 01-83/483 від 26.03.2019 р. за підписом головного лікаря КНП "МКЛ № 11", адресований саме КП "Одесфарм", який містить прохання про вирішення питання повернення у розпорядження КНП "МКЛ № 11" приміщень корпусу № 10 площею 56,8 кв.м, 39,9 кв.м, 30,2 кв.м, 32,1 кв.м.
Разом з тим, як вказує відповідач, відповідно до п. 1.1 договору № 14/2013 нежиле приміщення, яке передано в оренду, має загальну площу 18,0 кв.м та розташоване на 1-му поверсі поліклінічного корпусу, що також підтверджується актом приймання-передачі приміщення. Таким чином, із наведеного, відповідач вважає, що будівельні роботи планувались у приміщеннях із значно більшою площею, які до того ж розміщені в зовсім іншому корпусі КНП "МКЛ № 11", ніж нежитлове приміщення, з приводу якого існує даний спір. Отже, як вказує відповідач, ні лист КНП "МКЛ № 11", ні листи КП "Одесфарм" не містили інформації, що будівельні роботи проводитимуться саме у тому корпусі та приміщенні КНП "МКЛ № 11", яке є предметом оренди за договором № 14/2013, а тому відповідач небезпідставно вважав, що необхідності звільнювати приміщення та припиняти орендні відносини з цієї підставі немає. У цьому аспекті відповідач звертає увагу на постанову ВСУ від 20.04.2016 р. по справі № 3-266гс16, в якій суд зазначив, що причиною для відмови у продовженні договору оренди недостатньо назвати лише "використання майна для потреб власника", суди мають з'ясовувати дійсну причину припинення орендних відносин. Таким чином, відповідач вважає, що Департаментом не доведено наміру використовувати нежитлове приміщення власником для своїх потреб, а долучені до позовної заяви докази є неповними і суперечливими, такими, що не підтверджують ті обставини, на які посилається позивач, та доведеність яких обов'язково вимагається в силу положень ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Додатково відповідач звертає увагу суду, що підставою для виселення та відповідно для відмови від продовження орендних відносин, про що також зазначає й позивач, став лист КП "Одесфарм" № 149 від 08.05.2019 р., адресований Департаменту комунальної власності, змістом якого є вимога про вжиття заходів щодо повернення нежитлового приміщення з підстав необхідності проведення будівельних робіт у корпусі № 8, в якому останнє нібито розміщене. Між тим, як зауважує відповідач, КНП "МКЛ № 11", як вже зазначалось, повідомляло про необхідність повернення нежитлових приміщень саме в корпусі № 10, а в акті приймання-передачі до договору № 14/2013 та в п. 1.1. цього договору зазначається, що нежитлове приміщення розміщене у поліклінічному корпусі лікарні, а тому відповідач вважає, що зазначеним вище листом КП "Одесфарм" № 149 від 08.05.2019 р. невірно та помилково проінформовано Департамент про необхідність виселення відповідача і відповідне припинення подальших орендних відносин з останнім.
Щодо відсутності прав у балансоутримувача майна замість власника майна заявляти вимоги про звільнення орендованого майна та відмови від продовження дії орендних відносин відповідач зазначає наступне. Відповідно до положень договору № 14/2013 та додаткових угод до нього КП "Одесфарм" є балансоутримувачем нежитлового приміщення та матеріали судової справи містять листи КП "Одесфарм" від 27.03.2019 р. № 86вих та від 27.06.2019 р. № 213вих, якими повідомлялось відповідача про необхідність дострокового звільнення орендованого приміщення. При цьому відповідач зазначає, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов'язками є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар). За ствердженнями відповідача, договір № 14/2013 про передачу майна територіальної громади м. Одеси в оренду відповідачу є тристороннім, за умовами якого орендодавцем є Департамент комунальної власності Одеської міської ради, орендарем - відповідач, а третьою стороною зазначеного договору є балансоутримувач - КП "Одесфарм", на рахунки якого згідно із договором № 14/2013 відповідачем сплачується орендна плата та відшкодування витрат на комунальні послуги. Водночас відповідач зазначає, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд, тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Наведене, за ствердженнями відповідача, узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 р. у справі № 910/12224/17. Як зауважує відповідач, оскільки чинне законодавство не надає КП "Одесфарм" права виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно. Такий правовий висновок викладено у постанові ВС від 01.10.2019 р. по справі № 910/4446/19. Водночас, як вказує відповідач, матеріали справи містять лист Департаменту від 30.05.2019 р. за вих. № 01-13/2405, змістом якого є вимога звільнити приміщення у зв'язку з неможливістю продовження орендних відносин з підстав необхідності майна власнику для власних потреб. Додані до вказаного листа докази направлення останнього відповідачу відповідач вважає сумнівними в їх достовірності з огляду на те, що відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта", зокрема, з онлайн-трекінгу поштового відправлення № 6504515993797 (саме такий номер поштового відправлення долучено Департаментом як доказ надсилання листа № 01-13/2405 на адресу відповідача), вбачається, що вказане відправлення перебуває у точці видачі/доставки у поштовому відділенні за індексом 65045 (м. Одеса) від 27.02.2020 р. Наразі відповідач звертає увагу на те, що лист Департаменту, на який посилається позивач, датований 30.05.2019 р., що фактично свідчить, що докази відправлення департаментом листа від 30.05.2019 р. за вих. № 01-13/2405 взагалі не є належними та не підтверджують направлення такого листа на адресу відповідача. Поряд з цим на думку відповідача, оскільки балансоутримувач не має права заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути майно та про відмову від припинення орендних відносин, також відсутні належні докази направлення такого повідомлення з дотриманням умов та строків, визначених ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Департаментом на адресу відповідача, відповідно примусове виселення відповідача з визначених позивачем підстав є таким, що протирічить положенням діючого законодавства та умовам орендних відносин між сторонами.
До того ж відповідач вказує, що посилання позивача на положення ч. 3 ст. 17 вказаного Закону свідчать передусім про помилкове ототожнення Департаментом правового інституту пролонгації договору оренди (продовження договору на той же строк та на тих самих умовах), закріпленого ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та переважного права добросовісного орендаря, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий строк, що, як правило, здійснюється шляхом переукладення договору. Відтак, виходячи з системного аналізу змісту ст. 777 ЦК України та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідач вважає, що поняття переважного права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом, за винятком випадку необхідності орендованого майна для потреб його власника. При цьому, як зазначає відповідач, для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення сторонами домовленості щодо умов нового договору та рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду. Таким чином, на думку відповідача, в законі розрізняються поняття "продовження договору оренди" (на тих же умовах) та поняття "переважне право на укладення договору оренди" (новий договір оренди) з підстав свободи вибору орендодавця умов передання свого майна в оренду після спливу погодженого у договорі оренди строку такого договору (періоду, на який поширюються правовідносини оренди): на тих же умовах тій же особі чи на інших умовах, зокрема, щодо ціни, строку дії договору, або без наміру передавати майно в оренду будь-кому (тобто для використання для власних потреб/продажу/тощо). Так, відповідач вказує, що у цій справі предметом позову є зобов'язання звільнити орендоване майно із закінченням строку дії договору оренди, у зв'язку із необхідністю використання майна у потребах власника, що унеможливлює продовження строку дії договору оренди, а не спонукання департаменту укласти з відповідачем договір оренди на новий строк, у зв'язку з чим посилання Департаменту на ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є помилковим та не може бути підставою для задоволення позовних вимог позивача в даному спорі. Як вказує відповідач, така правова позиція викладена у постанові ВС від 20.02.2020 р. по справі № 916/1256/19, у постанові ВГСУ від 16.11.2010 р. по справі № 27/327/09-7/95/10.
Стосовно продовження дії договору № 14/2013 строком до 03.09.2020 р. з підстав його пролонгації у порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідач з посиланнями на вказане положення Закону та п. 1.2 додаткового договору № 2 вказує, що положеннями договору № 14/2013 не передбачено обов'язкового укладання письмової додаткової угоди для продовження терміну дії відповідного договору у випадку наявності підстав для його автоматичного продовження за правилами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та зі змісту вказаної статті вбачається, що законодавством не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору. Відтак, як стверджує відповідач, в даному випадку має значення лише те чи збіг встановлений законом місячний строк для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане автоматичне продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Наразі відповідач наголошує, що матеріали судової справи не містять заперечень департаменту щодо неможливості подальшого продовження договору № 14/2013 у зв'язку із закінченням строку його дії, оскільки наявні листи та повідомлення за змістом свідчать про необхідність звільнення нежитлового приміщення та відмову від продовження дії договору № 14/2013 з підстав необхідності використання власником його майна.
При цьому відповідач звертає увагу на постанови Верховного Суду від 12.06.2018 р. по справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 р. по справі № 904/7825/17 та від 29.05.2018 р. по справі № 923/854/17, по справі № 914/433/16 від 07.02.2018 р., по справі № 904/3415/18 від 09.04.2019 р., в яких зазначено, зокрема, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення нього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього. Таким чином, враховуючи відсутність доказів направлення Департаментом повідомлення саме на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку, за ствердженнями відповідача, договір № 14/2013 вважається продовженим до 03.09.2020 р. без обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Водночас, як зауважує відповідач, друга необхідна умова для застосування ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині встановлення факту автоматичного продовження (пролонгації) дії договору № 14/2013 до 03.09.2020 р., як вказано вище, це умова про те, що орендар продовжує користуватися орендованим майном. По-перше, як вказує відповідач, про продовження користування останнім орендованим майном свідчить текст позовної заяви департаменту з відповідним визнанням цього факту, а також відповідач стверджує про продовження користування орендованим майном. По-друге, як зауважує відповідач, з наданих до відзиву письмових доказів (виставлені балансоутримувачем майна (КП "Одесфарм") рахунки на оплату орендних платежів та комунальних послуг) вбачається факт продовження користування відповідачем орендованим майном та підтвердження даних фактів з боку балансоутримувача майна. Крім того, як додає відповідач, на підтвердження факту користування нежитловим приміщенням свідчать акти приймання-передачі наданих послуг з оренди та з користування комунальними послугами. При цьому відповідач надає платіжні доручення, згідно з якими останній належним чином виконує положення укладеного та чинного договору № 14/2013 - оплачує вартість оренди та комунальних послуг, згідно з отриманими рахунками. Крім того, за ствердженнями відповідача, останнім було направлено лист Департаменту (вх. № 01-14/5992 від 20.11.2019 р.) із пропозицією письмово погодити продовження строку дії договору № 14/2013 та внести відповідні до нього зміни із зазначенням про те, що заперечень щодо подальшого продовження договору оренди відповідачем отримано не було. Таким чином, з огляду на належне виконання обов'язків відповідачем за договором № 14/2013, на пролонгацію такого договору строком до 03.09.2020 р. та відсутність інших підстав, які б безумовно свідчили про розірвання орендних відносин, на думку відповідача, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на жодних належних доказах.
Відтак, відповідач вважає, що договір був пролонгований строком на 1 рік, а саме до 03.09.2020 р. з огляду на невиконання департаментом умов ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки відповідач жодного разу не отримував заперечень щодо продовження дії договору оренди в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
У підготовчому засіданні господарського суду 20 липня 2020 року по справі № 916/994/20 було протокольно оголошено перерву до 06 серпня 2020 року о 15 год. 45 хв. згідно ч. 5 ст. 183 ГПК України.
03.08.2020 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив (а.с. 230-237 т. 1). Так, позивач додатково зазначає, що листами від 26.03.2019 року № 01-83/484 та від 26.03.2019 року № 01-83/483 КУ "МКЛ № 11" повідомила КП "Одесфарм" про заплановані будівельні роботи у корпусі № 8 та № 10, зазначивши про необхідність у приміщеннях, які зазначено у вказаних вище листах, тому останні мають бути повернуті у розпорядження КУ "МКЛ № 11". В свою чергу КП "Одесфарм" листом від 27.03.2019 року № 86вих повідомлено фізичну особу-підприємця Лісковського С.В. про неможливість продовження договірних відносин у зв'язку з виникненням обставин, які зумовлюють необхідність повернення нежитлового приміщення КУ "МКЛ № 11" на першому поверсі, загальною площею 18,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5, з метою проведення запланованих будівельних робіт, який було вручено фізичній особі-підприємцю Лісковському С.В., про що свідчить підпис на листі. Таким чином, Департамент, скориставшись своїм правом, встановленим ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент дії договору оренди) належним чином повідомив фізичну особу-підприємця Лісковського С.В. про припинення дії договору оренди від 01.08.2013 року № 17/2013 у зв'язку з наявністю наміру використання об'єкту оренди для власних потреб, а отже позивач вважає, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 03 вересня 2019 року.
Також позивач зауважує, що саме Департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 30.05.2019 року № 01-13/2405 повідомив фізичну особу-підприємця Лісковського С.В. про припинення договору оренди від 01.08.2013 року № 14/2013 та необхідність добровільно звільнити орендоване приміщення, підписавши з Департаментом акт прийому-передачі, а не балансоутримувач - КП "Одесфарм". Окремо відповідач звертає увагу суду, що вказаний відповідачем у відзиві номер поштового відправлення та надана роздруківка онлайн-трекінгу з офіційного сайту АТ «Укрпошта» не може вважатися належним та достовірним доказом, оскільки вказаний відповідачем номер поштового відправлення 6504515993797 не відповідає номеру поштового відправлення, направленого листа Департаментом комунальної власності Одеської міської ради від 30.05.2019 року № 01-13/2405, який зазначено на квитанції (6504515993798).
Стосовно невірного застосування ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на момент дії договору оренди) щодо предмету спору позивач вказує, що відповідач помилково посилається на правовий інститут пролонгації договору оренди державного чи комунального майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), закріплений ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору. Адже, у даному спорі чітко застосовується правовий інститут продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря, який передбачено ч. 3 ст. 17 цього Закону, реалізація якого в разі незгоди орендодавця може бути предметом спору в господарському суді. При цьому позивач зауважує, що за змістом ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими врегульовано порядок та підстави набуття переважного права, поняття такого права орендаря означає надання йому переваги орендодавцем у разі наявності пропозицій інших господарюючих суб'єктів, що містять умови, рівні з умовами особи, яка наділена переважним правом. В той же час, для набуття переважного права на укладення договору на новий термін недостатнім є належне виконання орендарем своїх обов'язків за попереднім договором оренди, оскільки іншими передумовами для реалізації такого права законодавство чітко визначає необхідність досягнення між сторонами домовленості щодо умов нового договору, рівність умов (пропозицій) особи, яка наділена переважним правом, з умовами (пропозиціями) іншого претендента на оренду, а також відсутність у власника наміру використовувати майно для власних потреб. Викладене, за ствердженнями позивача, відповідає правовій позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 29.05.2018 р. по справі № 923/854/17, від 03.04.2019 р. по справі № 911/928/18 та від 27.03.2019 р. по справі № 911/1285/18. Наразі позивач вказує, що Департаментом комунальної власності Одеської міської ради у встановлені ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки, тобто, за три місяці до закінчення терміну договору, повідомлено орендаря про те, що договір оренди продовжено не буде, оскільки балансоутримувач має намір використовувати майно для власних потреб.
12.08.2020 р. відповідачем подано до господарського суду заперечення на відповідь позивача на відзив по справі (а.с. 1-7 т. 2). Так, відповідач вважає, що позивач не надав належних та достовірних доказів, які б однозначно свідчили про наявність наміру власника використовувати належне йому майно у власних потребах з огляду на наступне. У наданому до позовної заяви листі КП "Одесфарм" № 86вих від 27.03.2019 р., адресованому ФОП Лісковському С.В., зазначено, що адміністрація КП "Одесфарм" як балансоутримувач повідомляє про неможливість пролонгації договору оренди № 14/2013 від 01.08.2013 р. у зв'язку з необхідністю повернення нежитлового приміщення загальною площею 18,0 кв.м, що розташоване за вказаною адресою у приміщенні КУ "МКЛ № 11" в корпусі № 8, а доказом, на який посилається у вказаному листі балансоутримувач, є лист КУ "МКЛ № 11" виx. № 01-83/484 від 26.03.2019 р. Також в листі КУ "МКЛ № 11" № 01-83/483 від 26.03.2019 р., направленому на адресу КП "Одесфарм", зазначається про необхідність повернення у розпорядження лікарні окремих нежитлових приміщень, які розташовані у корпусі № 10 приймально-діагностичного відділення та мають площу 56,8 кв.м, 39,9 кв.м, 30,2 кв.м та 32,1 кв.м. В листі КП "Одесфарм" № 213вих від 27.06.2019 р., направленому на адресу ФОП Лісковського С.В., балансоутримувачем зазначається про необхідність дострокового звільнення нежитлового приміщення загальною площею 18,0 кв.м, яке як зазначено в листі, знаходиться нібито в приймально-діагностичному відділенні корпусу № 8, у зв'язку з необхідністю проведення будівельних робіт у вже зазначеному корпусі № 8 приймально-діагностичного відділення, а доказом, на який посилається у вказаному листі балансоутримувач, є лист КУ "МКЛ № 11" виx. № 01-83/484 від 26.03.2019 р. Також в листі КП "Одесфарм" № 149 від 08.05.2019 р., адресованому Департаменту комунальної власності, зазначається про необхідність вирішення питання щодо повернення нежитлового приміщення загальною площею 18,0 кв.м, що розташоване за вказаною адресою у приміщенні КУ "МКЛ № 11", нібито у корпусі № 8 приймально-діагностичного відділення. Додатком до вказаного листа також є лист КУ "МКЛ № 11" виx. № 01-83/484 від 26.03.2019 р. В листі ДКВ ОМР № 01-13/2405 від 30.05.2019 р., адресованому ФОП Лісковському С.В., зазначається про необхідність звільнення орендованого нежитлового приміщення у зв'язку із проведенням будівельних робіт в корпусі № 8 приймально-діагностичного відділення. Натомість в листі КУ "МКЛ № 11" № 01-83/484 від 26.03.2019 р., адресованому КП "Одесфарм", зазначається про зовсім інші умови та підстави для звернення лікарні до балансоутримувача з метою співпраці у питанні щодо повернення окремих нежитлових приміщень у розпорядження лікарні. Так, відповідач зазначає, що змістом вказаного листа є повідомлення про те, що нежитлове приміщення, розташоване на території лікарні у корпусі № 8, загальною площею 20,7 кв.м, та нежитлове приміщення, розташоване на території лікарні у корпусі № 9 загальною площею 18,0 кв.м необхідне лікарні для монтажу ліфтів для маломобільних груп населення та переміщення пацієнтів. Таким чином, відповідач вважає, що даний лист № 01-83/484 від 26.03.2019 р., який вперше був долучений позивачем до матеріалів справи разом із відповіддю на відзив, не містить взагалі згадки про те, що нежитлове приміщення загальною площею 18,0 кв.м, яке орендується відповідачем, розташоване у корпусі № 8 приймально-діагностичного відділення (щоб суперечило укладеному договору оренди та акту приймання-передачі), у якому заплановані будівельні роботи у 2019 році, та на що посилається неодноразово у своїх листах КП "Одесфарм" та Департамент комунальної власності. Втім, як зауважує відповідач, йде мова про інше приміщення з ідентичною площею, яке розташоване у корпусі № 9. Також, як вказує відповідач, відсутні будь-які посилання на те, що будівельні роботи плануються у поліклінічному корпусі, в якому розміщене нежитлове приміщення, з приводу якого й виник даний спір. Крім того відповідач наголошує на тому, що згідно укладеного договору оренди нежилого приміщення № 14/2013 від 01.08.2013 р. та акту приймання-передачі, що є додатком до цього договору, спірне нежитлове приміщення розташоване на території КУ "МКЛ № 11" у поліклінічному корпусі. Водночас, як зауважує відповідач, у жодному з наданих листів не йде мова про заплановані будь-які будівельні роботи у поліклінічному корпусі лікарні, в якому розташоване спірне нежитлове приміщення. Таким чином, відповідач стверджує, що цілком обґрунтовано вважав, що законні підстави для припинення договірних орендних відносин відсутні, оскільки потреба власника існує в зовсім інших нежитлових приміщеннях, а будівельні роботи планувались та, імовірно, були проведені у приймально-діагностичному відділенні лікарні. При цьому відповідач заперечує проти того факту, що в поштовому відправленні № 6504515993797 (або ж № 6504515993798) дійсно містився лист Департаменту № 01-13/2405 від 30.05.2019 р., оскільки на теперішній час це неможливо встановити беззаперечно, адже відносно цього не має жодного підтвердження, а відповідач такий лист не отримував.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2020 р. у справі № 916/994/20 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 02 вересня 2020 р.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Розпорядженням Одеського міського голови від 18.07.2013 р. № 762-01р "Про передачу в оренду фізичній особі-підприємцю Лісковському С.В. приміщення нежитлового фонду, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5" передано в оренду фізичній особі-підприємцю Лісковському С.В. нежитлове приміщення першого поверху комунальної установи "Міська клінічна лікарня № 11" загальною площею 18,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5, під розміщення аптечного пункту терміном на 1 рік".
01 серпня 2013 року між Управлінням охорони здоров'я Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергіем Вікторовичем (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № 14/2013 (а.с. 12-13), згідно п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення КУ "МКЛ № 11", загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5, 1-ий поверх поліклінічного корпусу (далі за текстом - об'єкт оренди). Характеристика об'єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП „ОМБТІ та РОН". Вартість об'єкта оренди на підставі експертної оцінки становить 79100,00 грн.
Згідно п. 1.2 договору передача в оренду об'єкту, зазначеного у п. 1.1 цього договору, здійснюється на підставі розпорядження Одеського міського голови № 762-01р від 18.07.2013 р. "Про передачу в оренду фізичній особі-підприємцю Лісковському С.В. приміщення нежитлового фонду, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5".
Відповідно до п. 1.3. договору термін його дії встановлено з 01 серпня 2013 р. до 01 серпня 2014 р.
В п. 2.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради, розпорядження міського голови від 13.03.2013 р. № 220-01р.
Згідно п. 2.2. договору оренди за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 527,93 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
До орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги (п. 2.3 договору).
За умовами п. 2.4 договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші платежі на загальну суму 1128,79 грн. за цим договором щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Розмір орендної плати змінюється у випадку зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.5 договору).
Згідно п. 3.4 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежиле приміщення згідно з п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується сторонами та установою, в якій знаходиться об'єкт оренди.
Вказані у п. 1.1 договору приміщення орендодавцем передаються орендарю виключно для використання для розміщення аптечного пункту (п. 4.1 договору).
Положеннями п. 4.8 договору визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Відповідно до п. 4.11 договору у випадку припинення дії цього договору, у зв'язку із закінчення строку чи дострокового його розірвання, орендар, який негайно не повернув майно, сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати, з урахування щомісячного індексу інфляції, по день фактичного звільнення приміщення підписанням акта приймання-передачі.
За умовами п. 7.1 договору питання, не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.
За положеннями п. 7.6 договору заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірванні припинення, або продовження дії договору оренди на новий терміні надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.
Дія договору оренди припиняється, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 7.8 договору).
Відповідно до п. 7.10 договору вступ орендаря у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням акта приймання-передачі вказаних приміщень.
Пунктом 7.14 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у трьох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору та ЛПУ.
Згідно розділу 8 договору до договору оренди додається розрахунок розпорядження міського голови від 18.07.2013 р. № 762-01р.; акт приймання-передачі; розрахункова калькуляція орендної плати, інших платежів та комунальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідною комісією у складі головного лікаря та головного бухгалтера КУ "МКЛ № 11" та фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергіем Вікторовичем (орендарем) був складений акт прийому-передачі приміщень (а.с. 17), відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду площею 18,0 кв.м, розташованого за адресою: 65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5, КУ "МКЛ № 11". Вказаний акт приймання-передачі затверджено начальником управління охорони здоров'я Одеської міської ради.
01 квітня 2014 року між Департаментом охорони здоров'я Одеської міської ради, Комунальним підприємством "Одесфарм" та фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергіем Вікторовичем (орендар) була укладена додаткова угода № 3/14 до договору оренди № 14/2013 від 01.08.2013 р., згідно якої сторонами змінено орендодавця, а саме на Комунальне підприємство "Одесфарм". В п. 3 додаткової угоди погоджено, що розмір площі, що орендується орендарем, залишається незмінною і складає 18 кв.м.
01 серпня 2014 року між Комунальним підприємством "Одесфарм" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергіем Вікторовичем (орендар) була укладена додаткова угода № 21/14 до договору оренди № 14/2013 від 01.08.2013 р., в п. 1 якої сторони домовились продовжити термін дії договору оренди нежилого приміщення 14/2013 від 01.08.2013 р. на один рік - з 01 серпня 2014 року по 01 серпня 2015 року. Згідно п. 2 додаткової угоди розмір площі, що орендується орендарем залишається незмінною і складає 18 кв.м. Крім того, п. 3 даної додаткової угоди змінено розмір орендної плати.
В подальшому 05 січня 2018 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергіем Вікторовичем (орендар) був укладений додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2013 р. № 14/2013, згідно п. 1 якого сторонами в преамбулі та розділі "Місцезнаходження сторін" договору оренди була змінена назва орендодавця на "Департамент комунальної власності Одеської міської ради" згідно рішення Одеської міської ради від 26.04.2017 року № 1962-VII "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської рад від 27.06.2006 року № 56-V "Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси", та на підставі акту приймання - передачі приміщення від 05 січня 2018 р. Вказаний додатковий договір № 1 було погоджено Комунальним підприємством "Одесфарм" як балансоутримувачем.
03 вересня 2018 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Лісковським Сергіем Вікторовичем (орендар) був укладений додатковий договір № 2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2013 р. № 14/2013, згідно п. 1 якого сторони за взаємною згодою домовились внести зміни до вказаного договору оренди доповнивши п. 1.2 пункт 1.2 розділу 1 "Предмет договору" наступним: "1.2. Продовжити термін дії цього договору на один рік з 03 вересня 2018 року до 03 вересня 2019 року".
Як стверджує позивач, з огляду на існування у нього наміру використовувати спірне майно для власних потреб Департаментом було направлено орендарю повідомлення від 30.05.2019 р. № 01-13/2405 з посиланнями на ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про те, що договір припиняє свою дію 03.09.2019 р. та просив звільнити нежитлове приміщення КУ "МКЛ № 11" на першому поверсі, загальною площею 18,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5, підписавши з Департаментом акт приймання-передачі. Таким чином, за ствердженнями позивача, відповідач був повідомлений належним чином про необхідність передати Департаменту приміщення після закінчення строку дії, а саме 03.09.2019 р. Однак, вказане приміщення відповідач не повернув позивачу, у зв'язку з чим останній звернувся до суду із даним позовом про виселення відповідача з орендованого приміщення.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 4 ст. 284 ГК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.
В п. 7.8 договору оренди передбачено, що дія договору оренди припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 названого вище Закону та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Як встановлено судом, згідно додаткового договору № 2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2013 р. № 14/2013 строк дії вказаного договору був встановлений до 03 вересня 2019 року.
В свою чергу відповідач стверджує, що позивач як сторона за договором, яка бажала відмовитися від договору, зобов'язаний був попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення терміну, на який було укладено договір (до 03.09.2019 р.), тобто не пізніше 03.10.2019 р. Однак, за ствердженнями відповідача, позивачем не дотримано порядок повідомлення відповідача про закінчення терміну дії договору, оскільки відсутні докази направлення Департаментом на дату закінчення строку договору оренди і протягом одного місяця після закінчення цього строку повідомлення, тому відповідач вважає договір № 14/2013 продовженим до 03.09.2020 р. без обов'язкового укладання нового договору або внесення до нього змін, оскільки відповідач продовжує користуватися орендованим приміщенням, отримувати рахунки на оплату орендних платежів та комунальних послуг, а також здійснювати їх оплату.
Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до частин 1 та 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Норма частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Тому, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 р. у справі № 904/1207/19, від 29.05.2018 р. у справі № 923/854/17, від 05.06.2018 р. у справі № 904/7825/17, від 12.06.2018 р. у справі № 910/15387/17 та від 03.04.2019 р. у справі № 911/928/18.
Так, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, господарський суд зазначає, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 01.08.2013 р. з урахуванням додаткового договору № 2 від 03.09.2018 р. до нього закінчувався 03.09.2019 р., а тому відповідно до ч. 2 ст. 17 вказаного Закону орендодавець мав право заперечити стосовно поновлення договору оренди, і таке обґрунтоване заперечення проти продовження строку дії договору він мав заявити до закінчення строку дії договору оренди або протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди, тобто до 03.10.2019 р.
При цьому господарський суд зазначає, що матеріали справи не місять доказів направлення орендодавцем - Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до закінчення строку дії договору оренди або протягом одного місяця після закінчення строку його дії, тобто до 03.10.2019 р., заяви орендарю - фізичній особі-підприємцю Лісковському Сергію Вікторовичу про припинення з 04.09.2019 р. дії договору у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.
Наразі суд вважає безпідставними посилання позивача на повідомлення від 30.05.2019 р. № 01-13/2405, оскільки у вказаному повідомленні мова йде про інші підстави, а саме повернення приміщення у зв'язку з наміром власника використовувати його для власних потреб згідно ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Так, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, яка діяла на момент звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради із повідомленням № 01-13/2405 від 30.05.2019 р.) після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Між тим, з наданого до позову листа КП "Одесфарм" № 86вих від 27.03.2019 р., адресованого ФОП Лісковському С.В., вбачається, що адміністрація КП "Одесфарм" як балансоутримувач повідомляє про неможливість пролонгації договору оренди № 14/2013 від 01.08.2013 р. у зв'язку з необхідністю повернення нежитлового приміщення, загальною площею 18,0 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5, у приміщенні КУ "МКЛ № 11" в корпусі № 8. При цьому доказом, на який посилається у вказаному листі балансоутримувач, є лист КУ "МКЛ № 11" за вих. № 01-83/484 від 26.03.2019 р.
Наразі в листі КУ "МКЛ № 11" № 01-83/483 від 26.03.2019 р., копію якого додано до позову, зазначається про необхідність повернення у розпорядження лікарні окремих нежитлових приміщень, які розташовані у корпусі № 10 приймально-діагностичного відділення та мають площу 56,8 кв.м, 39,9 кв.м, 30,2 кв.м та 32,1 кв.м.
При цьому у листі КП "Одесфарм" № 213вих від 27.06.2019 р., направленому на адресу ФОП Лісковського С.В., балансоутримувачем зазначається про необхідність дострокового звільнення нежитлового приміщення загальною площею 18,0 кв.м, яке як зазначено в листі, знаходиться в приймально-діагностичному відділенні корпусу № 8, у зв'язку з необхідністю проведення будівельних робіт у вже зазначеному корпусі № 8 приймально-діагностичного відділення, а доказом, на який посилається у вказаному листі балансоутримувач, є лист КУ "МКЛ № 11" виx. № 01-83/484 від 26.03.2019 р.
Водночас, у листі КП "Одесфарм" № 149 від 08.05.2019 р., адресованому Департаменту комунальної власності, зазначається про необхідність вирішення питання щодо повернення нежитлового приміщення загальною площею 18,0 кв.м, що розташоване у приміщенні КУ "МКЛ № 11" у корпусі № 8 приймально-діагностичного відділення, додатком до вказаного листа також є лист КУ "МКЛ № 11" вих. № 01-83/484 від 26.03.2019 р.
Крім того, у листі КУ "МКЛ № 11" № 01-83/484 від 26.03.2019 р., адресованому КП "Одесфарм", повідомлено про те, що нежитлове приміщення, розташоване на території лікарні у корпусі № 8 загальною площею 20,7 кв.м. та нежитлове приміщення, розташоване на території лікарні у корпусі № 9 загальною площею 18,0 кв.м, необхідні лікарні для монтажу ліфтів для маломобільних груп населення та переміщення пацієнтів.
При цьому господарським судом не приймається до розгляду вказаний лист КУ "МКЛ № 11" № 01-83/484 від 26.03.2019 р., адресований КП "Одесфарм", оскільки вказаний доказ поданий не у визначений ГПК України строк, так як мав бути поданий позивачем разом із позовною заявою, а у випадку неможливості його подання про це повинно було бути зазначено в позовній заяві.
Разом з тим, відповідно до п. 1.1 спірного договору № 14/2013 нежиле приміщення, яке передано в оренду, має загальну площу 18,0 кв.м та розташоване на 1-му поверсі поліклінічного корпусу, а не приймально-діагностичного відділення, що підтверджується також актом приймання-передачі приміщення. Таким чином, з наведеного вбачається, що будівельні роботи планувались у приміщеннях, які розташовані в іншому корпусі КНП КУ "МКЛ № 11", ніж спірне нежитлове приміщення.
Отже, суд вважає безпідставними посилання позивача на вказані вище листи КНП "МКЛ № 11" і КП "Одесфарм", оскільки останні не містять інформації про те, що будівельні роботи проводитимуться саме у тому корпусі та приміщенні КНП "МКЛ № 11", яке є предметом оренди за спірним договором № 14/2013.
Крім того, з наданих Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до матеріалів справи копій листів не вбачається наміру використання спірного нежилого приміщення, загальною площею 18,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 5, 1-ий поверх поліклінічного корпусу, саме його власником.
До того ж судом не приймають до уваги надані позивачем листи балансоутримувача КП "Одесфарм" від 27.03.2019 р. та від 27.06.2019 р. на адресу відповідача щодо звільнення останнім орендованого приміщення та про неможливість пролонгації спірного договору з 02.09.2019 р.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів. Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
У цьому випадку балансоутримувач, а не орендодавець надіслав заяву про виселення, повідомивши відповідачеві про необхідність звільнення спірного нежитлового приміщення та повернення балансоутримувачеві вказаного приміщення.
Оскільки чинне законодавство не надає балансоутримувачу права виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, відповідно, балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно, як і повідомляти відповідачеві про відсутність наміру продовжити договір. Отже, балансоутримувач не має права замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря.
Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18 та від 01.10.2019 р. № 910/4446/19. Також відповідну правову позицію стосовно прав орендодавця і балансоутримувача згідно з договором оренди комунального майна викладено у постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 р. у справі № 910/9480/16, від 07.06.2017 р. у справі № 910/9482/16.
Таким чином, оскільки Комунальне підприємство "Одесфарм" є балансоутримувачем, а не власником спірного майна, а тому Підприємство не наділено повноваженнями звертатися до орендаря із вимогами про повернення орендованого майна та про припинення орендних відносин.
Наразі судом критично оцінюються посилання позивача як на підставу для вимоги про виселення відповідача на лист КП "Одесфарм" № 149 від 08.05.2019 р., адресований Департаменту комунальної власності, змістом якого є вимога про вжиття заходів щодо повернення нежитлового приміщення з підстав необхідності проведення будівельних робіт у корпусі № 8. Адже, як вже зазначалось, КНП "МКЛ № 11" повідомляло про необхідність повернення нежитлових приміщень саме в корпусі № 10, а в акті приймання-передачі до договору № 14/2013 та в п. 1.1. цього договору зазначається, що нежитлове приміщення розміщене у поліклінічному корпусі лікарні.
Більш того судом з'ясовано, що після дати закінчення строку дії договору оренди (03.09.2019 р.) балансоутримувачем майна - Комунальним підприємством "Одесфарм" виставлялися відповідачу як орендарю рахунки на оплату орендної плати та комунальних платежів, а саме № СФ-0000713 від 10.07.2020 р., № СФ-0000606 від 10.06.2020 р., № СФ-0000652 від 23.06.2020 р., № СФ-0000545 від 25.05.2020 р., № СФ-0000499 від 12.05.2020 р., № СФ-0000432 від 22.04.2020 р., № СФ-0000382 від 13.04.2020 р., № СФ-00003 14 від 3 1.03.2020 р., № СФ-0000262 від 11.03.2020 р., № СФ-0000194 від 25.02.2020 р., № СФ-0000143 від 11.02.2020 р., № СФ-0000078 від 24.01.2020 р., № СФ-0000020 від 13.01.2020 р., № СФ-0001565 від 18.12.2019 р., № СФ-0001506 від 11.12.2019 р., № СФ-0001466 від 26.1 1.2019 р., № СФ-0001375 від 11.11.2019 р., № СФ-0001302 від 23.10.2019 р., № СФ-0001188 від 10.10.2019 р., № СФ-0001062 від 23.09.2019 р., № СФ-0001009 від 10.09.2019 р.
В свою чергу відповідачем здійснювалась оплата вказаних рахунків відповідно до платіжних доручень № 2265 від 24.06.2020 р. № 2261 від 10.06.2020 р., № 2257 від 27.05.2020 р., № 2255 від 12.05.2020 р., № 2250 від 23.04.2020 р. № 2248 від 15.04.2020 р. № 2237 від 25.03.2020 р., № 2228 від 10.03.2020 р., № 2223 від 27.02.2020 р., № 2210 від 13.02.2020 р., № 2199 від 27.01.2020 р., № 2193 від 20.01.2020 р., № 2202 від 30.01.2020 р., № 2168 від 11.12.2019 р., № 2149 від 26.11.2019 р., № 2130 від 13.11.2019 р., № 2120 від 29.10.2019 р., № 2118 від 24.10.2019 р., № 2108 від 16.10.2019 р., № 2084 від 27.09.2019 р., № 2074 від 13.09.2019 р.
Сплачені відповідачем були прийняті та не повертались відповідачу.
Також КП "Одесфарм" та ФОП Лісковський С.В. підписували акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме № ОУ-0000865 від 30.06.2020 р., № ОУ-0000803 від 31.05.2020 р., № ОУ-0000756 від 31.05.2020 р., № ОУ-0000643 від 30.04.2020 р., № ОУ-0000694 від 30.04.2020 р., № ОУ-0000522 від 31.03.2020 р., № ОУ-0000574 від 31.03.2020 р., № ОУ-0000285 від 29.02.2020 р., № ОУ-0000344 від 29.02.2020 р., № ОУ-0000020 від 31.01.2020 р., № ОУ-0000078 від 31.01.2020 р., № ОУ-1493 від 31.12.2019 р., № ОУ-1552 від 31.12.2019 р., № ОУ-1315 від 30.11.2019 р., № ОУ-1224 від 30.11.2019 р., № ОУ-0952 від 31.10.2019 р., № ОУ-1005 від 31.10.2019 р., № ОУ-0733 від 30.09.2019 р., № ОУ-0680 від 30.09.2019 р. Наразі господарський суд зауважує, що заперечень з боку орендодавця - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради щодо виставлення таких рахунків, здійснення їх оплат та підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) між балансоутримувачем майна та орендарем після 03.09.2019 р. матеріали справи не містять. Зважаючи на викладене вище, господарський суд доходить висновку, що такі дії орендодавця, балансоутримувача та орендаря свідчать про волевиявлення сторін на продовження дії договору.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Наразі положеннями договору № 14/2013 не передбачено обов'язкового укладання письмової додаткової угоди для продовження терміну дії відповідного договору у випадку наявності підстав для його автоматичного продовження за правилами ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому у даному випадку має значення лише те чи збіг встановлений законом місячний строк для заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення терміну дії такого договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане автоматичне продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Отже, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: відсутнє письмове повідомлення однієї із сторін договору про припинення або зміну умов договору, також оренда продовжує користування орендованим майном. Вказана сукупність фактів є достатнім вважати автоматично продовженим договір оренди на вказаній підставі. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 914/3324/16.
Наразі наявні в матеріалах справи докази справи не містять заперечень Департаменту щодо неможливості подальшого продовження договору № 14/2013 у зв'язку із закінченням строку його дії, оскільки наявні листи та повідомлення за змістом свідчать про необхідність звільнення нежитлового приміщення та відмову від продовження дії договору № 14/2013 з підстав необхідності використання власником його майна.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів направлення Департаментом повідомлення саме на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку, суд погоджується з доводами відповідача про те, що договір № 14/2013 вважається продовженим до 03.09.2020 р. без обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
До того ж, як встановлено судом, орендар продовжує користуватися орендованим майном, що не спростовано позивачем та підтверджується виставленими балансоутримувачем майна (КП "Одесфарм") рахунки на оплату орендних платежів та комунальних послуг), а також сплатою їх відповідачем. Тим більш відповідачем був направлений Департаменту лист (а.с. 203 т. 1) із пропозицією письмово погодити продовження строку дії договору № 14/2013 та внести відповідні до нього зміни із зазначенням про те, що заперечень щодо подальшого продовження договору оренди відповідачем отримано не було. Вказаний лист отримано позивачем (вх. № 01-14/5992 від 20.11.2019 р.
Таким чином, виходячи з приписів ч. 1 ст. 763, ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та враховуючи, що відповідач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору оренди, і відсутність заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, господарський суд доходить висновку, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2013 р. № 14/2013, укладений між сторонами, не припинив свою дію, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, зважаючи на що підстави для виселення фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича із нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 18,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5 (КУ "МКЛ № 11", поліклінічний корпус) відсутні.
Також, враховуючи подальше належне виконання обов'язків відповідачем за договором № 14/2013 та відсутність інших підстав, які б безумовно свідчили про розірвання орендних відносин, суд вважає, що спірний договір був пролонгований строком на той самий строк - 1 рік, а саме до 03.09.2020 р.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про виселення відповідача з орендованого приміщення є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до фізичної особи-підприємця Лісковського Сергія Вікторовича про виселення відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 14 вересня 2020 р.
Суддя В.С. Петров