79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.09.2020 справа № 914/708/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Толочко І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури, м. Золочів, поданого в інтересах позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, м. Суми,
до відповідача Фізичної особи-підприємця Данилюка Івана Михайловича, с.Підгородне, Золочівский район, Львівська область,
про стягнення 13529,23грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні
За участю представників:
від прокуратури: - Леонтьєва Н.Т. - прокурор,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
в присутності особи, яка назвалась Фізичною особою-підприємцем Данилюком Іваном Михайловичем, однак документа, який посвідчує особу, суду не надала.
Суть спору: перший заступник керівника Золочівської місцевої прокуратури подав позов в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ, в особі Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, м. Суми, про стягнення з Фізичної особи-підприємця Данилюка Івана Михайловича, с.Підгородне, Золочівский район, Львівська, область плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 13529,23 грн.
Стислий виклад позиції прокурора та позивача.
Прокурор та позивач посилаються на те, що 26.06.2019 р. проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки SCANIA R124LA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу, та встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів осьового навантаження автомобіля. Зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням нормативно допустимої маси транспортного засобу на 11,02 тонн. На підставі зазначеного посадовими особами позивача нараховано відповідачу плату за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові або габаритні параметри якого перевищують нормативні. Відповідач вказану плату добровільно не сплатив. У позовній заяві прокуратура та позивач посилаються на норми Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі за текстом - Порядок № 879), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2011 (далі - Правила №30), п.22.5 Правил дорожнього руху, ст. ст. 6, 33, 48 Закону України «Про автомобільні дороги», ст. 11, 16, 22 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України, п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, п. 5 ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурор посилається на те, що позивач, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, не звернувся до суду за їх захистом. Вказане зумовило необхідність звернення прокуратури з позовом в інтересах держави.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 75-81) просить у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому відповідач посилається на норми ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33, 48 Закону України «Про автомобільні дороги».
Відповідач просить звернути увагу на ту обставину, що товарно-транспортна накладна № 3350 від 26.06.2019 р. виписана не на нього, а на перевізника ТОВ «Стрейт Вей», а також на те, що спосіб отримання такого доказу як товарно-транспортна накладна № 3350 від 26.06.2019 р. відрізняється від способів отримання решти доказів у справі. Товарно-транспортна накладна подана у ксерокопії документа, усі решта докази виготовлені шляхом фотографування. Звідки позивачем отримано товарно-транспортну накладну відповідачу не відомо.
У матеріалах справи немає доказів проведення точного габаритно-вагового контролю. Відповідач заперечує факт проведення позивачем такого контролю при проведенні перевірки.
Відповідач зазначає, що пунктом 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2017 № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки, подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.
Відповідач повідомляє, що перевірка транспортного засобу здійснювалася на а/д Кіпті-Бачівськ 208 км, що знаходиться в Сумській області, тому пройдена відстань 756 км визначена неправильно, оскільки у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки, подальший рух транспортного засобу, в силу наведеної вище правової норми, забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.
Стислий виклад відповідей на відзив прокуратури та позивача (а.с. 96-99, 103-110).
Прокуратура та позивач визнають, що 26.06.2019 р., під час здійснення рейдової перевірки, зважування транспортного засобу не здійснювалось, а проводився документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Можливість проведення документального габаритно-вагового контролю передбачена підпунктом 5-1 пункту 2, пунктом 6 Порядку № 879.
Згідно з наданою товарно-транспортної накладною № 3350, маса вантажу, який перевозився насипом, становила 51,020 т.
Заперечення відповідача щодо неправильного визначення протяжності маршруту при здійсненні розрахунку плати за проїзд спростовуються нормами п. 28 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками. Виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Протяжність маршруту відповідно до товарно-транспортної накладної № 3350 з пункту навантаження (м. Глухів, вул. Рильський шлях, буд. 1а) до пункту розвантаження (с. Пониковиця Бродівського району Львівської області) становить 756 км.
Відповідач постанови про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу від 20.08.2019 р. № 143221 не оспорював.
Як на правову підставу стягнення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу саме з відповідача, прокуратура та позивач посилаються на норми статті 1187 ЦК України.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30.03.2020 р. позовна заява у справі залишалась без руху. Ухвалою від 14.04.2020 р. відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання. Розгляд справи відкладався та провадження у справі зупинялось з підстав, наведених в ухвалах суду від 12.05.2020 р. та 15.06.2020 р. Провадження у справі поновлено ухвалою суду від 13.08.2020 р.
Ухвалою суду від 22.04.2020 р. виправлено описку в резолютивній частині ухвали суду від 14.04.2020 р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України з 12.03.2020 р. встановлено карантин, який продовжувався та триває і на даний час.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 р., який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 р., що набрав чинності 17.07.2020 р., п.4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України змінено та викладено в такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень останнього із згаданих законів визначено, що процесуальні строки, які були продовжені, в тому числі, відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з набранням чинності 17.07.2020 р. Законом України від 18.06.2020 р., суд, починаючи з 17.07.2020 р., при здійсненні судочинства, керується зміненою цим Законом редакцією п.4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, яка не передбачає автоматичного продовження на строк дії карантину процесуальних строків.
Мотивувальна частина рішення.
Враховуючи зміст позову, відзиву, відповідей на відзив та наведені у них правові норми, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування того факту, що відповідач є власником транспортного засобу, який перевищив нормативи вагових параметрів, що плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування обчислено вірно.
Вичерпний перелік доказів, якими прокурор та позивач підтверджують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зазначено прокуратурою та позивачем в додатках до позовної заяви, відповідей на відзив та у поданих ними заявах і клопотаннях у справі. Відповідачем до відзиву долучено лише доказ надіслання копії відзиву позивачу (а.с. 80-81).
Суд визнає встановленими, з огляду на вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.
Відповідач є власником н/причепа-самоскида-Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 27). Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 1.10. Правил дорожнього руху, причіп та напівпричіп є транспортними засобами.
Власником автомобіля марки SCANIA R124LA з державним номерним знаком (реєстраційним номером) НОМЕР_4 є Данилюк Михайло Іванович , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 27).
Суд встановив, що відповідач на законних підставах експлуатував у період з 28.08.2018 р. до 27.08.2019 р. автомобіль марки SCANIA R124LA з державним номерним знаком (реєстраційним номером) НОМЕР_4 (володів автомобілем). Такий висновок суду підтверджується Полісом № АМ/6036975 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 29). Згаданий Поліс свідчить про укладення 27.08.2018 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.Бі.Ай-КООП» та відповідачем Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу SCANIA R124LA з державним номерним знаком (реєстраційним номером) НОМЕР_4 . Згідно з умовами цього договору (пункти 2, 6, 7), Фізична особа-підприємець Данилюк І.М. є страхувальником, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність у випадку настання страхового випадку. Страховим випадком за Полісом № АМ/6036975 є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу (транспортний засіб марки SCANIA R124LA, номерний знак НОМЕР_4 ) і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).
У матеріалах справи немає та відповідачем суду не подано докази, які б спростовували висновок суду про експлуатацію відповідачем згаданого вище транспортного засобу на законних підставах. Вказана обставина відповідачем не заперечена.
Під час проведення контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових обмежень, а саме: повна фактична маса транспортного засобу склала 51,020 тонни при нормативно допустимій, відповідно до вимог п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, п. 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р., - 40 тонн.
Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, яка діяла на 26.06.2019 р., у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень є зокрема дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Водієм транспортного засобу ОСОБА_2 такого дозволу перевіряючим не надано. Не надано такого дозволу й відповідачем суду.
Наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 3350 від 26.06.2019 р. (а.с. 30) підтверджується та обставина, що автомобілем SCANIA R124LA, державний номерний знак НОМЕР_4 , з причіпом/напівпричіпом з державним номерним знаком НОМЕР_2 водієм ОСОБА_2 перевозився вантаж (побічний продукт кукурудзи) маса нето 34,88 тн, маса брутто - 51,020 тонн.
Посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Сумській області діяли на підставі затвердженого 21.06.2019 р. графіка проведення рейдових перевірок управління (а.с. 22), направлення на рейдову перевірку № 005391 від 24.06.2019 р. (а.с. 23).
Перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу, який перевозив вантаж відповідача, на 11,02 тонни підтверджується: Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.06.2019 № 0008871 Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.06.2019 № 0017485, Актом № 162197 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.06.2019 р. (а.с. 18, 19, 21).
Перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу працівниками встановлено шляхом проведення документального вагового контролю, який відповідно до норм пунктів 2, 3, 51, 6 та 16 Порядку № 879, є різновидом габаритно-вагового контролю, оскільки габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Документальний габаритно-ваговий контроль - це визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Загальна маса вантажу та маса автомобіля з вантажем зазначені у товарно-транспортній накладній № 3350 від 26.06.2019 р., яку мав при собі водій транспортного засобу ОСОБА_2 .
Наведеними вище обставинами спростовуються доводи відповідача про те, що визначення працівниками позивача перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів відбулось у не встановлений законом спосіб.
Заперечення відповідача щодо того, що вищезгадані автомобіль та причіп не здійснювали перевезення 26.06.2019 р. вантажу, вказаного у товарно-транспортній накладній № 3350 від 26.06.2019 р., і автомобіль та причіп зазначені там випадково, є голослівними. Відповідач на підтвердження цих доводів не надав суду жодного доказу. Доказами, поданими прокуратурою та позивачем, такі доводи відповідача спростовуються, оскільки про перевищення вагових параметрів автомобілем SCANIA R124LA, державний номерний знак НОМЕР_4 , з причіпом/напівпричіпом з державним номерним знаком НОМЕР_2 , яким керував 26.06.2019 р. водій ОСОБА_2 , йдеться у вищезгаданих Акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.06.2019 № 0008871, Довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.06.2019 № 0017485, Акті № 162197 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.06.2019 р.
З огляду на виявлений факт перевезення вантажу відповідачем з перевищенням встановлених вагових обмежень, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, відповідно до відомостей акта від 26.06.2019 р. № 0008871, цього ж дня складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за №1-50-8871 (а.с. 20). Плата відповідно до цього розрахунку склала 453,6 євро. При здійсненні розрахунку працівники позивача виходили з того, що пройдена транспортним засобом відстань з м. Глухів до с. Пониковиця Львівської області складає 756 км.
Правильність розрахунку №1-50-8871 та факт здійснення перевезень вантажу відповідачем підтверджується товарно-транспортною накладною № 3350 від 26.06.2019 р. (а.с. 30), загальновідомою протяжністю автомобільного шляху за маршрутом, вказаним у товарно-транспортній накладній: м. Глухів Сумської області - село Пониковиця Львівської області, відповідно до відомостей набору додатків, які засновані на безкоштовному картографічному сервісі і технології, що надається компанією Google (шлях електронного дослупу: https://www.google.com.ua/maps), офіційним курсом Національного банку України станом на 26.06.2019 р., відповідно до якого вартість 100 євро складала 2982,6337 грн.
Посилання відповідача у відзиві на п. 21 Порядку № 879 спростовуються нормами пунктів 30 та 301 цього ж Порядку. Відповідно до яких, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру. Цими нормами Порядку № 879 передбачено, що при визначенні плати за проїзд у формулі такого визначення має враховуватись відстань перевезення у кілометрах. Відстань перевезення становить 756 км.
Відповідачем суду не подано доказів припинення 26.06.2019 р. його транспортним засобом руху на 208 кілометрі автомобільної дороги Кіпті-Бачівськ, або приведення перевізником у відповідність до вимог законодавства вагових параметрів його транспортного засобу. Наведене дає підстави для висновку про те, що транспортний засіб після проведення габаритно-вагового контролю продовжив свій рух за вказаним у товарно-транспортній накладній маршрутом без зміни вагових параметрів. Порушення водієм транспортного засобу вимог пункту 21 Порядку № 879 та продовження руху за маршрутом з перевищенням нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру не звільняє власника транспортного засобу від обов'язку внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, за пройдену автомобілем частину маршруту або за частину, яку перевізник мав намір проїхати .
Згідно з нормами п. 31-1 Порядку, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані докази добровільної сплати відповідачем зазначеної вище плати.
Відповідач повідомлявся позивачем про необхідність сплати 13530,89 грн. (453,6 євро) плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового транспортного засобу листом № 33331/35/24-19 від 29.07.2019 р. (а.с. 25), який отримано відповідачем 08.08.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26).
На підставі наведених вище доказів та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі виникли правовідносини щодо своєчасної сплати плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Позивач з серпня 2019 не вчиняв дій, спрямованих на стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу з н/причіпом, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Листом від 21.11.2010 р. (а.с.14) позивач просив прокуратуру Львівської області розглянути можливість представництва інтересів держави в особі Уктрансбезпеки з цього питання в порядку цивільного та/або господарського судочинства.
За таких обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті. З питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у її постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.
Враховуючи наявність у матеріалах справи перелічених вище доказів, у їх сукупності, обгрунтованість наявними у матеріалах справи доказами, наведених у позовній заяві аргументів прокурора та позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено право держави в особі позивача на 13529,23 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу з н/причіпом, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Суд не бере до уваги решта заперечень відповідача щодо того, що у товарно-транспортній накладній перевізником визначено ТОВ «Стрейт Вей», щодо самої товарно-транспортної накладної № 3350, а також ту обставину, що власниками автомобіля та н/причіпа є різні особи, з огляду на таке.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Спірні відносини виникли між сторонами у справі з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави). Такі висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 06 червня 2018 р. у справі № 820/1203/17.
Відповідно до приписів ч.ч. 1 та 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Відповідно до вимог ч. 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідачем суду не надано доказів, а поданими прокурором та позивачем доказами не підтверджується факт підробки товарно-транспортної накладної № 3350 від 26.06.2019 р., зазначення у цій накладній відомостей, які не відповідають дійсності тощо.
Норми права, які застосовано судом, та мотиви їх застосування.
Суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушено права та інтереси держави в особі позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, з огляду на наведені вище та такі норми права.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
За приписами п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення № 103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до п.п. 4 п. 2, п. 4 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Відповідно до п. 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 22.5. розділу 22 "Перевезення вантажу" Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п"яти відсотків.
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Згідно з п.п. 26-28, 31-1 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.
Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 247-252, 327 ГПК України, господарський суд -
1. Позов першого заступника керівника Золочівської місцевої прокуратури (80700, м. Золочів, вул.Пушкіна,7), поданий в інтересах позивача: Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Управління Укртрансбезпеки у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Шишкарівська, 9 (4-й поверх) до Фізичної особи-підприємця Данилюка Івана Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данилюка Івана Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) в дохід Державного бюджету України 13529,23грн. (Управління Державного казначейства у Сумській області, р/р 31213216018002 в ГУ ДКСУ у Сумській області, код ЄДРПОУ 37970593, МФО 899998, призначення платежу 22160100 плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данилюка Івана Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Прокуратури Львівської області (79000, м. Львів, проспект Шевченка 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 2102 грн. судового збору.
2. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.09.2020 р.
Суддя О.Ю. Бортник