вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" вересня 2020 р. Справа№ 911/2316/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Михальської Ю.Б.
Дідиченко М.А.
секретар судового засідання Шевченко В.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Київської області
від 27.01.2020 (повний текст рішення складено 21.02.2020)
у справі № 911/2316/19 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
«Білицька перлина»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Київоблгаз»
про зобов'язання повернути майно та стягнення 119 550,64 грн.
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі - позивач, АТ «Укртрансгаз») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Білицька перлина» (далі - відповідач, ОСББ «Білицька перлина») про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в загальному обсязі 17,890 тис. куб.м та стягнення 119 550,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в загальному обсязі 17,890 тис. куб. м. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що в березні 2017 відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем, набув природний газ загальним обсягом 17,890 тис. куб. метрів., відтак зобов'язаний повернути позивачу вказане безпідставно набуте майно. При цьому, позивач стверджував, що у випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, останній на підставах, передбачених ч. 2 ст.1213 ЦК України, буде зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна, яка визначається на момент розгляду справи судом та на даний час складає 119 550,64 грн. (за вартістю природного газу станом на липень 2019).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України», третя особа на стороні позивача) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - АТ «Київоблгаз», третя особа на стороні відповідача).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що з НАК «Нафтогаз України» було укладено Договір на постачання природного газу від 21.10.2016 № 1802/1617-ТЕ-17, за умовами якого, зокрема, визначено планові обсяги постачання природного газу в період з 01.10.2016 по 31.03.2017 включно. На переконання відповідача, з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору відповідачем із газотранспортної системи погоджених у договорі з НАК «Нафтогаз України» обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання останнім своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. За твердженнями відповідача, неналежне виконання покладених на НАК «Нафтогаз України» обов'язків не може мати наслідком застосування до відповідача, як теплопостачальної організації, яка забезпечує населення тепловою енергією, будь-яких додаткових платежів (оплати вартості послуг за небаланс газу). За твердженнями відповідача, 01.01.2016 між AT «Київоблгаз» та ОСББ «Білицька перлина» укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання до умов Договору розподілу природного газу № 094211JCFDFT016, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач - прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість, а згідно. п. 2.1 укладеного між АТ «Укртрансгаз» та ОСББ «Білицька перлина» Договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами оператор (ПАТ «Укртрансгаз») надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених в цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановленому цим Договором вартість таких послуг. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про те, що між всіма учасниками ринку природного газу врегульовано всі необхідні умови на виконання приписів матеріального права.
У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив позивач зазначив, що наявність укладеного договору не може свідчити про здійснення поставки природного газу споживачу, оскільки доказом, який підтверджує факт поставки газу, є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції. Позивач зауважив, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача з моменту передачі природного газу після підписання актів приймання-передачі. Посилаючись на умови договору, укладеного між НАК «Нафтогаз України» та ОСББ «Білицька перлина», позивач, зокрема, зазначив, що обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу. Позивач вважає, що факт здійснення господарської операції підтверджується не укладенням договору, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу.
В наданих суду першої інстанції поясленнях НАК «Нафтогаз» підтримало позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що в березні 2017 у зв'язку з порушенням відповідачем умов п. 17 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, НАК «Нафтогаз України» не здійснював постачання природного газу відповідачу. При цьому, зазначило, що обов'язковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та виділення номінацій (підтвердженого обсягу газу на відповідний період). За твердженнями третьої особи на стороні позивача, для здійснення постачання природного газу відповідачу НАК «Нафтогаз України», як власник майна, повинна була передати права розпорядження таким газом, проте НАК «Нафтогаз України» не подавала оператору газотранспортної системи номінацій щодо відповідача у спірний період, тим самим не підтвердила постачання газу та не розпоряджалась своїм власним майном, акт приймання-передачі природного газу не підписано та тим самим факт передачі товару не відбувся. Крім цього, третя особа на стороні позивача стверджувала, що для транспортування природного газу відповідним споживачам НАК «Нафтогаз України» замовляє послугу транспортування лише в обсягах, передбачених відповідними договорами постачання природного газу, за відсутності заявки на транспортування у відповідний період в газотранспортній системі відсутній природний газ, власником якого є НАК «Нафтогаз України». При цьому, НАК «Нафтогаз України» не замовляло послуг у березні 2017 року, тобто в газотранспортній системі у спірний період фізично був відсутній газ НАК «Нафтогаз України», який міг би спожити відповідач.
АТ «Київобгаз» також надало письмові пояснення, в яких заперечило позовні вимоги, мотивуючи свою позицію тим, що НАК «Нафтогаз України» у відповідності до постанови КМУ від 01.10.2015 № 758 від 20.03.2016 № 234, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року», була зобов'язана постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії та, відповідно, видати належні номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям згідно договорів, які між ними укладено. Тому постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії є обов'язком НАК «Нафтогаз України», а не правом. Ненадання номінацій на наступний місяць щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняло НАК «Нафтогаз України» від обов'язків постачати природний газ. При цьому, третя особа на стороні відповідача зазначила, що наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме, Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами між АТ «Укртрансгаз» та ОСББ «Білицька перлина», а також Договору на постачання природного газу ОСББ «Білицька перлина» з НАК «Нафтогаз України», виключають можливість застосування у даних правовідносинах положень ст. 1212 ЦК України, що в свою чергу, є підставою для відмови в задоволені позову в повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, АТ «Укртрансгаз» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права. За твердженнями позивача, при ухваленні оскаржуваного рішення судом здійснено дослідження обставин, які не входять до предмету доказування у даній справі, оскільки з'ясування питання щодо виконання/невиконання третьою особою-1 умов договору постачання природного газу не входить до предмету доказування у справі про повернення безпідставно набутого майна. Висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій НАК «Нафтогаз України», на переконання позивача, є необґрунтованим, оскільки дані правовідносини між позивачем та відповідачем носять виключно характер кондиційного зобов'язання. Наявність лише укладеного договору, на думку позивача, не може свідчити про здійснення поставки природного газу споживачу, адже доказом, який підтверджує факт поставки газу є підписаний між сторонами акт приймання-передачі природного газу, який фіксує проведення господарської операції. Факт наявності у НАК «Нафтогаз» договорів зі споживачами - виробниками теплової енергії не має жодного значення з точки зору доведення факту здійснення поставки газу. Позивач вважає, що висновки першої інстанції з приводу відбору природного газу відповідачем нібито за Договором постачання природного газу не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Крім цього, позивач наполягає на помилковості висновків суду щодо альтернативності позовних вимог, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 1213 ЦК України власник вправі вимагати відшкодування вартості майна, яке неможливо повернути. Також позивач вважає, що здійснений відповідачем відбір природного газу з ресурсу позивача за відсутності у відповідача будь-яких договірних відносин з позивачем за спірний період та вказує на наявність умов, які є правовою підставою для застосування ст. 1212 ЦК України. Проте судом першої інстанції залишено по за увагою обставини справи в частині здійсненого відповідачем відбору природного газу з ресурсу позивача, внаслідок чого безпідставно та необґрунтовано відмовлено в задоволенні позову. Такі дії суду, на переконання позивача, є неправильним застосуванням вимог матеріального права, а саме ст. ст. 202, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, а також порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 76-79 ГПК України тощо.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, НАК «Нафтогаз України» також оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати в частині відмови у стягненні коштів та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 119 550, 64 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неправильного застосування норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. За твердженнями третьої особи на стороні позивача, місцевий господарський суд мав дослідити саме фактичні обставини справи - чий природній газ фактично спожив відповідач у спірний період, чи підтверджується документально належними доказами споживання газу у спірному обсязі та з ресурсу якого постачальника. Також третя особа на стороні позивача вважає, що суд першої інстанції здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК «Нафтогаз України», вийшов за межі доказування у даній справі. На переконання третьої особи на стороні відповідача, лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, а для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору, а відтак факт наявності у відповідача договору з НАК «Нафтогаз України» не має жодного значення з точки зору доведеності факту здійснення поставки газу. При цьому, третя особа на стороні позивача зазначила, що матеріали справи не містять підписаних між сторонами актів приймання-передачі природного газу, відтак факт передачі товару не відбувся. За твердженнями третьої особи на стороні позивача, посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» суд першої інстанції зазначив про неправомірність непостачання природного газу у спірні періоди, проте дане твердження є таким, що виходить за межі позовних вимог, а питання правомірності/неправомірності непостачання природного газу жодним чином не спростовує доводи НАК «Нафтогаз України» щодо відсутності факту поставки природного газу з боку апелянта. Крім цього, третя особа на стороні позивача стверджує, що кожен споживач отримує природній газ лише в обсязі, передбаченому підтвердженим постачальником обсягом. У газотранспортній системі відсутні обсяги природного газу, що не мають власника та цільового призначення тощо.
Заперечуючи проти апеляційної скарги позивача, відповідач подав на неї відзив, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору відповідачем із газотранспортної системи погоджених у договорі з НАК «Нафтогаз України» обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання останнім своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Подання НАК «Нафтогаз» номінацій є однією з гарантій безперебійного та безперешкодного постачання природного газу в опалювальний сезон. При цьому, зазначив, що формальна відсутність номінацій не є свідченням того, що з спожитий підприємствами ТКЕ природний га є не поставленим з ресурсу НАК «Нафтогаз України». На переконання відповідача, наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме, Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами між АТ «Укртрансгаз» та ОСББ «Білицька перлина», а також Договору на постачання природного газу ОСББ «Білицька перлина» з НАК «Нафтогаз України», виключають можливість застосування у даних правовідносинах ст. 1212 ЦК України, що в свою чергу, є підставою для відмови у задоволені позову в повному обсязі. Також відповідачем зазначено про заявлення позивачем двох взаємовиключних вимог, що також свідчить про безпідставність та необґрунтованість даного позову.
В судове засідання апеляційної інстанції 07.09.2020 з'явились представники учасників справи, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник третьої особи на стороні позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні коштів та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 119 550, 64 грн.
Представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача в даному судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційних скарг, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 21.10.2016 між НАК «Нафтогаз України» (третя особа на стороні позивача, постачальник за договором) та ОСББ «Білицька перлина» (відповідач, споживач за договором) укладено Договір № 1802/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - Договір № 1802/1617-ТЕ-17), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Договору № 1802/1617-ТЕ-17 природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України).
За умовами п. 2.1 Договору № 1802/1617-ТЕ-17 постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 150 тис. куб. метрів, в тому числі за місяцями, зокрема у березні 2017 року - 25 тис. куб. метрів.
Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 Договору (п. 2.2 Договору № 1802/1617-ТЕ-17).
Положеннями п. 3.2 Договору № 1802/1617-ТЕ-17 сторони погодили, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 Договору на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділу 13 договору.
Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (п. 4.1 Договору № 1802/1617-ТЕ-17).
Договір № 1802/1617-ТЕ-17 згідно п. 12.1 набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
31.01.2017 між НАК «Нафтогаз України» ( третя особа на стороні позивача, продавець за договором) та ПАТ «Укртрансгаз» (позивач, покупець за договором) укладено Договір № 1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу (далі - Договір № 1701001564-ВТВ), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у січні-квітні 2017 року газ в загальному обсязі 1600000 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: у січні - 610 000 тис. куб. м; у лютому - 490 000 тис. куб. м; у березні - 310 000 тис. куб. м; у квітні - 190 000 тис. куб. м.
На виконання умов Договору № 1701001564-ВТВ від 31.01.2017 НАК «Нафтогаз України» передала, а ПАТ «Укртрансгаз» прийняло у березні 2017 року імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування, обсягом 143355,000 тис. куб. м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу, підписаним 31.03.2017 між НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз».
Крім цього, матеріалами справи встановлено, що 01.01.2016 ОСББ «Білицька перлина» підписано заяву-приєднання № 094211JCFDFT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
31.03.2017 між ПАТ «Київоблгаз» (третя особа на стороні відповідача, газорозподільне/газотранспортне підприємство за договором) та ОСББ «Білицька перлина» ( відповідач, замовник за договором) складено та підписано акт наданих послуг з транспортування газу № 1201200372 про те, що з 01 по 31 березня 2017 року замовником прийнято, а газорозподільним/газотранспортним підприємство протранспортовано замовнику природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094211JCFDFT016 в обсязі 17890 куб. м.
Відбір природного газу відповідачем в зазначеному обсязі підтверджено звітом про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київоблгаз» за березень 2017 року.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив про безпідставне споживання відповідачем в березні 2017 із газотранспортної системи природного газу в загальній кількості 17,890 тис. куб. м, який належав йому, відтак просив повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 17,890 тис. куб. м, а у випадку встановлення відсутності у відповідача такого майна - стягнути з останнього 119 550,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 17,890 тис. куб. м.
За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено приписами ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просив захистити його право шляхом примусового повернення безпідставно набутого відповідачем майна, яким є природний газ, та відшкодувати його вартість на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За приписами глав 82, 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
За висновками Верховного Суду (постанова від 17.04.2019 у справі №757/16163/17), ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Отже, кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Оскільки сам факт споживання газу не заперечується відповідачем, суд першочергово повинен встановити наявність або відсутність підстав для такого споживання.
Правові засади функціонування ринку природного газу визначено положеннями Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. п. 17, 18, 27, 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; оператор газосховища - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників); споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб'єктів природних монополій, та, зокрема, за принципом забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема, шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов'язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов'язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов'язки не можуть покладатися на споживачів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Підставою для постачання природного газу споживачу відповідно до п. 1 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) є : наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях. Підтверджені обсяги природного газу визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу (абз. 1-3 п. 9 розділу II Правил постачання природного газу).
За змістом абз. 2 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Як вище згадувалось, 21.10.2016 між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «Білицька перлина» (споживач) було укладено договір № 1802/1617-ТЕ-17 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Вказаним Договором сторонами погоджено наступні обсяги постачання та споживання природного газу, зокрема, у березні 2017 року - 25 тис. куб. м.
Положеннями п. 3.2 цього Договору сторони визначили, що споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем, постачальник може користуватися плановими обсягами згідно п.і 2.1 Договору на відповідний місяць.
Обсяг поставки підтверджується постачальником шляхом надання оператору ГТС номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
За твердженнями відповідача, саме на підставі Договору постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України», в межах погоджених з постачальником обсягів, ним і було відібрано природний газ у спірному періоді.
При цьому, в листах № 26-2425/1.2-17 від 03.03.2017 та № 26-6948/1.2-17 від 29.09.2017, адресованих ОСББ «Білицька перлина», НАК «Нафтогаз України» посилалася на те, що у зв'язку з невиконанням умов п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 підприємству не підтверджено планові обсяги (номінації) природного газу на березень 2017. Таким чином, НАК «Нафтогаз України» стверджувала, що не здійснювала постачання природного газу ОСББ «Білицька перлина» у вказаному періоді.
Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, яка діяла до 01.04.2017, затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).
Відповідно до згаданого Положення, на НАК «Нафтогаз України» покладено обов'язки продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
З 01.04.2017 до 01.11.2018 діяла постанова Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», в силу якої на НАК «Нафтогаз України» також покладався обов'язок продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).
Відтак, в силу п. 17 Положення № 758 від 01.10.2015 та п. 12 Положення № 187 від 22.03.2017 обов'язок постачання природного газу НАК «Нафтогаз України» виробникам теплової енергії здійснюється за певних умов, зокрема, за умов укладення договору та відсутності заборгованості за використаний природний газ.
05.10.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», відповідно до якого для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) зобов'язано видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації (п. 1).
Передбачено операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу як джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (п. 2).
Положеннями ст. 10 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції відповідно до ст. 117 Конституції України видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Отже, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», яке є обов'язковим до виконання, на НАК «Нафтогаз України» та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону. Хоча у вказаному розпорядженні міститься вказівка про обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом,що закінчується із початком опалювального сезону, адже встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону. Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 925/358/18.
Невидача номінацій НАК «Нафтогаз України» є неправомірною та унеможливлює безперешкодне отримання споживачами відповідно до укладених договорів постачання необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання АТ «Київоблгаз» послуг з розподілу природного разу в зв'язку з відсутністю підтверджених обсягів природного газу.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17.
Таким чином, враховуючи умови Договору постачання природного газу та встановлення судом факту спожиття відповідачем у спірний період природного газу в обсязі, який не перевищує обумовлений Договором, місцевий суд дійшов висновку, що подання чи неподання номінацій НАК «Нафтогаз України» жодним чином не свідчить про безпідставне спожиття відповідного газу.
З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що ОСББ «Білицька перлина» в спірному періоді спожито природний газ на підставі укладеного з НАК «Нафтогаз України» Договору постачання природного газу, що в повній мірі спростовує твердження позивача (апелянта) про відсутність у відповідача постачальника та будь-яких підстав для відбору природного газу в цьому періоді.
Разом з цим, положеннями ст. 20 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу. Суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з транспортування природного газу, є оператором газотранспортної системи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених ч.1 ст. 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.
За текстом позовної заяви АТ «Укртрансгаз» (позивач) стверджував. що виступає оператором газотранспортної системи й це не заперечувалось учасниками справи, а отже, в силу приписів ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню, оскільки у суду немає сумніву щодо достовірності цієї обставини.
За змістом п. 1 глави 1 розділу X Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оператор газотранспортної системи має право припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, несанкціонованого відбору природного газу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками.
Положеннями п. 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), надано визначення наступним термінам:
- місячна номінація - це заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності);
- несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу;
- підтверджений обсяг природного газу - обсяг (об'єм) природного газу споживача (у тому числі прямого споживача), погоджений оператором газотранспортної системи на відповідний розрахунковий період із ресурсу постачальника споживача, що включений до підтвердженої номінації цього постачальника.
За змістом п. 13 розділу II Правил постачання природного газу постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу, зокрема, в разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування
Відповідно до п. 14 розділу II Правил постачання природного газу за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об'єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року № 338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за № 703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу. Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази надіслання відповідачу постачальником чи оператором газотранспортної системи повідомлення про необхідність припинення газоспоживання за спірний період. Відсутність в матеріалах справи цих доказів, як і доказів на підтвердження вжиття постачальником або оператором ГРМ/ГТС на замовлення постачальника заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, свідчить про недоведеність позивачем споживання відповідачем природного газу у спірний період з порушенням вимог чинного законодавства - без достатньої правової підстави.
За таких обставин, враховуючи наявність договірних правовідносин між ОСББ «Білицька перлина» та НАК «Нафтогаз України», які виникли в силу Договору постачання природного газу № 1802/1617-ТЕ-17 від 21.10.2016, за умовами якого сторонами погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, приймаючи до уваги встановлення судом факту невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем як передачі природного газу з газотранспортної системи відповідачу, так і безпідставність отримання цього газу останнім, а також те, що власником цього газу є позивач, що зумовлює неможливість задоволення заявлених позовних вимог та зобов'язання відповідача повернути позивачу майно (природний газ) на підставі ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 ЦК України.
З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідача 119 550,64 грн. вартості безпідставно набутого майна - природного газу в загальному обсязі 17,890 тис. куб. м., слід зазначити, що така вимога ґрунтується на тих самих підставах, що й вимога про зобов'язання повернути природний газ, заявлена з метою стягнення вартості газу в разі відсутності його у відповідача. Тобто заявлені в позові вимоги мають альтернативний характер, тоді як в силу приписів чинного процесуального законодавства суд здійснює розгляд справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених вимог, а висновок про задоволення позову чи відмову у його задоволенні не може залежати від настання певних обставин справи.
Проте положеннями цивільного законодавства не надано права особі, яка вважає себе власником майна, вимагати одночасного повернення майна та відшкодування його вартості, з огляду на неправомірне застосування подвійної відповідальності за одне порушення.
Оскільки позивачем обставин безпідставного набуття відповідачем майна не доведено, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позову про стягнення 119 550,64 грн.
Твердження НАК «Нафтогаз України» про вихід місцевим господарським судом за межі доказування у даній справі не заслуговують на увагу, адже ґрунтуються на тому, що дослідження питання виконання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» умов Договору поставки природного газу та підстав наявності/відсутності підтвердженого обсягу газу у відповідача не є предметом доказування/дослідження даного спору, оскільки в рамках даного спору не заявлено вимог про визнання неправомірними дій ПАТ «НАК «Нафтогаз України» чи визнання права на споживання газу у спірний період, відповідач таких вимог до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не заявляв.
За змістом оскаржуваного рішення, судом не надавалось оцінки правомірності дій ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а лише з урахуванням приписів нормативних актів та правових позицій Верховного Суду встановлено, що в спірних правовідносинах не було несанкціонованого відбору відповідачем природного газу з газотранспортної системи.
Доводи апелянтів з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянтів за текстом їх апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 911/2316/19 - без змін.
Матеріали справи № 911/2316/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.09.2020
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Ю.Б. Михальська
М.А. Дідиченко