вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/14039/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Дідиченко М.А.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засідання Шевченко В.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 13.01.2020 (повний текст складено 22.01.2020)
у справі № 910/14039/19 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Верхньодніпровський авторемонтний завод»
до Міністерства оборони України
про внесення змін до державного контракту на поставку (закупівлю)
продукції за оборонним замовленням № 403/1/19/75 від 26.09.2019
Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (далі - ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач) про внесення змін до Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за оборонним замовленням № 403/1/19/72 від 26.09.2019. В обґрунтування своїх вимог зазначило про зміну істотних обставин, якими сторони керувались в момент участі в процедурі закупівлі, за результатами якої сторонами укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/19/72 від 26.09.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/14039/19 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» відмовлено повністю
Не погоджуючись із згаданим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» оскаржило його в апеляційному порядку, подавши дві апеляційні скарги, ідентичні за датою та вихідним номером, які фактично є аналогічними за своїм змістом (в описовій, мотивувальній та прохальній частинах), просило його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. Доводи апелянта зводяться до того, що значне зменшення фактичного строку поставки продукції за контрактом є нічим іншим, як істотною зміною обставин, якими сторони керувалися в момент участі у процедурі закупівлі, поданні своєї тендерної пропозиції, адже технологічні процеси виготовлення продукції у визначеній кількості не дозволяють її виготовити та поставити на адресу відповідача у строки, менші ніж 60 календарних днів, а порушення строків виконання зобов'язань за Контрактом призведе до застосування до позивача штрафних санкції, оплата яких взагалі виключає будь-яку доцільність його укладення, стане причиною завдання збитків підприємству, яке надає роботу більш ніж 150 працівникам. З огляду на наведене, апелянт наполягав на наявності всіх умов, необхідних для внесення змін до Державного контракту на підставі ст. 652 ЦК України.
В судове засідання апеляційної інстанції 07.09.2020 з'явились представники сторін, представник позивача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено матеріалами справи, 26.09.2019 на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол № 75/387/6 від 11.09.2019) між ТОВ «Верхньодніпровський авторемонтний завод» (позивач, виконавець за договором) та Міністерством оборони України (відповідач, замовник за договором) укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/19/72 (далі - Контракт), за умовами якого виконавець зобов'язався поставити замовникові з дотриманням вимог закону продукцію, причепи, напівпричепи та пересувні контейнери (34220000-5) (напівпричеп-контейнеровоз під контейнер 40 футів), лот № 1 - причепи, напівпричепи та пересувні контейнери (34220000-5) (напівпричеп-контейнеровоз під контейнер 40 футів), а саме: Напівпричеп ВАРЗ-НПК 4012, що поставляється за річним планом закупівель Міністерства оборони України на 2019 рік, згідно з Додатком № 1 (далі - Специфікація), а замовник - прийняти через вантажоодержувача- Військову частину НОМЕР_1 , вул. Попова, 9, м. Старокостянтинів, Хмельницької області, 03100 таку продукцію та оплатити ії.
Якість, комплектність і експлуатаційна документація повинні відповідати технічній документації та нормативним документам, зазначеним у Специфікації. Продукція, що поставляється за Контрактом, повинна бути новою, виготовленою у 2018 або 2019 році та такою, що не була в експлуатації (п. 1.3 Контракту).
Відповідно до п. 2.1 Контракту вартість продукції з урахуванням податку на додану вартість складає 8 500 000,00 грн.
Положеннями п. 2.5 Контракту сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленої продукції протягом 30 банківських днів після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату продукції (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України).
До рахунка додаються: акт приймання-передачі; повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку за формою, встановленою наказом Міністерства оборони України від 31.12.2016 № 757 (зі змінами) (далі - повідомлення-підтвердження); видаткова накладна з печаткою вантажоодержувача та підписом посадової особи, яка отримала продукцію. На підставі зазначених документів не пізніше 5 денного терміну дати поставки продукції сторонами оформлюється Акт приймання-передачі продукції за Контрактом, який є підставою для проведення розрахунків (п. 2.7 Контракту).
За змістом п. 3.1 Контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем продукції за Контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.3 Контракту продукція поставляється виконавцем відповідно до умов DDP на склад замовника згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року та передається вантажоодержувачу за адресою, вказаною у пункті 1.1 розділу 1 Контракту. Вантажоодержувач здійснює приймання продукції відповідно до Інструкції з обліку військового майна у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 440 від 17.08.2017.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання вантажоодержувачем Акту приймання-передачі. Датою виконання умов Контракту є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі продукції за Контрактом (п. 3.6 Контракту).
Сторони погодили (п. 4.1 Контракту), що виконавець зобов'язаний поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного Специфікацією поставки, а також надати замовнику документи згідно з пунктом 2.7 Контракту.
Контракт на підставі п. 10.1 набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.
Зміни до Контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до Контракту. Питання щодо внесення змін до Контракту може вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 7 календарних днів до закінчення його строку (п. 10.3 Контракту).
Відповідно до п. 10.4 Контракту додаткові угоди до Контракту укладаються у письмовій формі та підписуються сторонами або уповноваженими на те їх представникам і є його невід'ємною частиною.
Додатком № 1 до Контракту сторонами узгоджено Специфікацію поставки, відповідно до якої, зокрема, виконавець має поставити товар у термін до 30.10.2019.
26.09.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту, відповідно до якої сторонами викладено п. 2.1, п. 2.2 Контракту та Специфікацію у новій редакції.
Відповідно до п. 2.1 Контракту (в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.09.2019) вартість продукції з урахуванням податку на додану вартість складає 8 499 999,98 грн.
Додатком № 1 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.09.2019) до Контракту сторонами узгоджено Специфікацію поставки, згідно якої, зокрема, виконавець має поставити товар у термін до 30.10.2019.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки в силу приписів ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України «Про публічні закупівлі» та Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».
За приписами п. 20 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Положеннями п.4 ч.4 ст.36 вказаного Закону визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено матеріалами справи, до укладення контракту в зв'язку із настанням, на переконання позивача, істотної зміни обставин листом вих. № 826/09 від 17.09.2019 останній звернувся до відповідача з проханням продовжити строк постачання предмета закупівлі до 20.11.2019.
У відповідь на цього листа відповідач листом № 403/217/4757 від 16.10.2019 зазначив, що перенесення поставки продукції можливо здійснити за рішенням Господарського суду міста Києва.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що враховуючи значну тривалість строку проведення тендеру та те, що тендерна пропозиція готувалась ще в червні 2019, позивач при ії підготовці розраховував, що на виготовлення та постачання продукції з моменту підписання Контракту у нього буде щонайменше 60 календарних днів, хоча значна тривалість проведення тендеру внесла свої корективи й у позивача залишилось лише 30 календарних днів для виготовлення та поставки продукції, відтак позивач вважав за можливе внести зміни до Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за оборонним замовленням № 403/1/19/72 від 26.09.2019, а саме до Додатку 1 Специфікація поставки шляхом внесення змін щодо термінів поставки із зазначенням терміну поставки до 29.11.2019.
Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами на підставі ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, які визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст господарського договору на підставі ст.180 ГК України становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Порядок зміни господарського договору врегульовано ст.188 ГК України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється всього того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положеннями ст.652 ЦК України врегульовано зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. За приписами даної норми у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору в зв'язку з істотною зміною обставин допускається судом у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.ч. 2, 4 ст. 652 ЦК України).
Зі змісту цієї норми вбачається, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виявитися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають в ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Таким чином, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України умов при істотній зміні обставин.
При зверненні з вимогами про зміну договору на підставі ст. 652 ЦК України на позивача згідно ст. 74 ГПК України покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, укладаючи 26.09.2019 Контракт, позивач був обізнаний, що поставка продукції має бути здійснена у строк до 30.10.2019, тобто у строк менший ніж 60 днів, на які розрахував позивач.
При цьому, до укладення сторонами Контракту позивач звертався до відповідача із проханням продовжити строк постачання предмета закупівлі до 20.11.2019 (лист вих. № 826/09 від 17.09.2019).
Відтак, укладаючи Контракт позивач знав про необхідність виготовлення та поставки продукції саме у строк до 30.10.2019 та жодних доказів зміни істотних обставин після укладення Контракту не надав, як і не навів обставин щодо таких змін.
Водночас, як встановлено матеріалами справи, позивач поставив відповідачу обумовлену Контрактом продукцію, що підтверджується Актом приймання-передачі продукції № 1 від 02.12.2019, підписаним сторонами 29.11.2019, повідомленням-підтвердженням № 4152 від 26.11.2019, та Актами приймання-передачі транспортних засобів № 507882, № 507885, № 507888, № 507889, № 507890, № 507891, № 507895.
При цьому, з Актів приймання-передачі транспортних засобів № 507882, № 507885, № 507888, № 507889, № 507890, № 507891, № 507895 вбачається, що три напівпричіпа виготовлено 22.10.2019 та чотири напівпричіпа - 01.11.2019.
З огляду на наведене, обставин щодо неможливості поставки продукції, зокрема, трьох напівпричепів - 23.10.2019 та чотирьох напівпричепів - 02.11.2019, з урахуванням дат їх виготовлення, матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За змістом ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Оскільки юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, то укладаючи Контракт зі строком поставки до 30.10.2019, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з поставки товару та відповідно об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказаний строк.
При цьому, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження одночасної наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути змінений за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 25.09.2018 у справі №910/2659/18, від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.
За таких обставин, апеляційний суд визнав обґрунтованими висновки місцевого суду про відсутність правових підстав для внесення змін до Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за оборонним замовленням № 403/1/19/72 від 26.09.2019, відтак про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
За рішенням від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньодніпровський авторемонтний завод» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 у справі № 910/14039/19 - без змін.
Матеріали справи № 910/14039/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.09.2020
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді М.А. Дідиченко
Ю.Б. Михальська