ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
14 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/269/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фермерського господарства "АРТ-А"
на рішення Господарського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року
у справі № 923/269/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОРТ", м. Краматорськ, Донецька область,
до: Фермерського господарства "АРТ-А", с. Приморське, Скадовський район, Херсонська область,
про стягнення 159 311,00 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХОРТ" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства "АРТ-А" штрафів у загальній сумі 159311грн.
Позов обґрунтовано ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 614 Цивільного та ст.ст.173, 175, 193 Господарського кодексів України, з посиланням на порушення відповідачем зобов'язань за укладеним між ним та позивачем договором № 01/03 від 04.03.2019 поставки люцерни, а саме про нездійснення поставки товару позивачу у строки, які встановлено договором, через що, в силу закону та договору, у позивача виникло право на нарахування заявлених до стягнення штрафів, які не сплачено в добровільному порядку.
На підтвердження вказаних обставин, якими обґрунтовано позов, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею: - договір № 01/03 від 04.03.2019 поставки люцерни штучно висушеної врожаю 2019р; - платіжне доручення №413 від 05.03.2019 на сплату 50000грн. попередньої оплати товару; - письмову вимогу від 28.10.2019 №1/10-19 позивача до відповідача про повернення попередньої оплати товару та сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, з доказами надсилання цієї вимоги поштою відповідачу; - меморіальний ордер від 26.11.2019 №@2РL957537 на повернення відповідачем позивачеві попередньої оплати за товар.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій до 50000грн (суми попередньої оплати товару) заявлених до стягнення неустойки (штрафів).
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року у справі №923/269/20 (суддя Соловйов К.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з Фермерського господарства "АРТ-А" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОРТ" 159 311,00 грн штрафів та 2 389,67 грн компенсації витрат по сплаті судового збору.
Судове рішення обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару за укладеним між ними договором № 01/03 від 04.03.2019 поставки, відтак суд дійшов висновку про те, що застосування до відповідача передбачених цим договором штрафів у загальній сумі 159311грн є правомірним, й заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Поданими відповідачем доказами не підтверджено наявності передбачених законом обставин для зменшення (на будь-яку суму) заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, відповідач ФГ «Арт-А» звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить змінити рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 р. по справі № 923/269/20, зменшивши розмір штрафу (неустойки) за укладеним Договором № 01/03 поставки люцерни штучно висушеної врожаю 2019 р. від 04.03.2020 р. з 159 311,00 грн. до 50 000,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що з висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції відповідач не погоджується, вважає їх незаконними та необґрунтованими, зазначає, що надав письмові докази на підтвердження виняткових обставин, які прямо вплинули на неналежне виконання умов укладеного Договору № 01103 поставки люцерни штучно висушеної врожаю 2019 р. від 04.03.2019 р., в тому числі неможливості своєчасного повернення сплаченого позивачем авансу в сумі 50 000,00 грн.
Із наданого звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 р. вбачається, що ФГ «Арт-А» має у користуванні сільськогосподарські угіддя площею 97,44 га, із яких багаторічні трави 40 га.
У зв'язку з несприятливими кліматичними умовами, низьким обсягом опадів, для вирощування люцерни на сіно та зелену масу, врожай люцерни був нижче прогнозованого та неналежної якості (Довідка № 197 від 01.04.2020 р. виданою Приморською сільською радою Скадовського району). Зі слів керівника ФГ «Арт-А», то останній неодноразово попереджав представників ТОВ «Агрохорт» про вказані обставини, однак на жаль, письмову переписку з позивачем не проводив.
На підтвердження скрутного матеріального стану ФГ «Арт-А» посилається на податковий розрахунок сум доходу, нарахованих (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ФГ «Арт-А» за 4 квартал 2019 р., при цьому сума нарахованого доходу за звітний період склала 26400,00 грн.
Крім того, у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на даний час перебуває незакінчене виконавче провадження ВП № 38714122 щодо стягнення з ФГ «Арт-А» на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованості в сумі 1 023 628,86 грн. за Виконавчим листом № 2119/3546/12, виданим 13.05.2013 р. Скадовським районним судом Херсонської області. Борг за вищезгаданим судовим рішенням погашений повністю, однак виконавча служба до цього часу зволікає з вирішенням питання щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 3 8714122 та скасуванням всіх накладених обмежень та обтяжень, в тому числі зі зняттям арештів з банківських рахунків. Тобто наявні арешти на банківські рахунки унеможливили своєчасно повернути позивачу попередню оплату в сумі 50 000,00 грн. за Договором №01/03 поставки люцерни штучно висушеної врожаю 2019 р. від 04.03.2019 р.
Апелянт зауважує, що аванс в сумі 50 000,00 грн. відповідач повернув позивачу повністю в листопаді 2019 р., даний факт позивачем не оспорюється.
Перераховані факти, на думку відповідача, є виключними обставинами для зменшення розміру неустойки.
Крім того, апелянт зазначає, що позивач зі свого боку не надав жодних доказів на підтвердження понесення ним збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару за укладеним договором поставки. В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги доводи відповідача та відмовив останньому в реалізації права щодо зменшення розміру неустойки.
Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано, безпідставно та незаконно ухвалив оскаржуване рішення. Підставами для зміни оскаржуваного Рішення Господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 р. є не з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "АРТ-А" на рішення Господарського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року у справі № 923/269/20. Вирішено розглянути апеляційну скаргу Фермерського господарства "АРТ-А" на рішення Господарського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року у справі №923/269/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
20.07.2020 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Агрохорт», в якому просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 27.05.2020 р., а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що аванс був повернутий 26.11.2019 року, тільки після видачі судом першої інстанції судового наказу, тобто, повернення авансу відбулось не добровільно, а за рішенням суду.
Незважаючи на те, що врожай люцерни і був нижче прогнозованого, але можливість виконати договірні зобов'язання хоча б частково у Відповідача була. Однак Відповідач так і не приступив до виконання своїх договірних зобов'язань.
У скарзі Відповідач зазначає, що ним повністю погашено борг у сумі 1023628,86 грн. за виконавчим провадженням ВП №38714122. Враховуючи даний факт, посилання на розрахунок сум доходу, нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку ФГ «АРТ-А» за 4 квартал 2019 року та наявність незакінченого виконавчого провадження не можуть бути підтвердженням скрутного матеріального стану ФГ «АРТ-А», тому що дані обставини ніяким чином не відображають фактичний матеріальний стан Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, Позивач вважає, що наведені у апеляційній скарзі Відповідача обставини не можуть бути визнані виключними обставинами та бути підставою для зміни рішення суду і зменшення розміру штрафу.
Таким чином, ТОВ «АГРОХОРТ» вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року у справі № 923/269/20 є обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм процесуального та матеріального права та таким, що не підлягає зміні.
Клопотання, додаткові пояснення, заперечення до суду не надходили. Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХОРТ" (надалі - позивач), як покупець, та Фермерське господарство "АРТ-А" (надалі - відповідач), як постачальник, уклали 04.03.2019 між собою договір №01/03 поставки, на умовах якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача люцерну штучно висушену в тюках, якістю згідно ДСТУ4685:2006 (Корма трав'яні штучно висушені) врожаю 2019 року (надалі - товар), з земельних ділянок відповідача сільськогосподарського призначення, загальною посівною площею не менше сімдесяти п'яти гектарів, зокрема, перший укіс - не пізніше 15-25-го травня у кількості не менше 150 тн сухої речовини, Толеранс (+30%,-30%), другий укіс - не пізніше 10-20-го червня у кількості не менше 100 тн сухої речовини, Толеранс (+30%,-30%), третій укіс - не пізніше 05-20-го липня та четвертий укіс - не пізніше 01-20-го серпня, обидва, у кількості - по факту укосу, згідно базису поставки DAP - склад покупця, м. Скадовськ, Херсонська область (Інкотермс 2010), за ціною товару на момент укладання договору 2686,22грн/тн (з урахуванням податку на додану вартість), а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.
Основними умовами вказаного договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- зобов'язання постачальника з поставки товару не залежить від величини зібраного на посівній площі урожаю та може бути виконане постачальником за рахунок інших полів постачальника (за пунктом 2.4. договору);
- поставка товару вважається здійсненою з підписанням акта передавання-прийняття товару, у кількості та у терміни відповідно до умов договору (за п.2.5.);
- покупець протягом десяти робочих днів з моменту набрання чинності договором перераховує постачальнику 50000грн попередньої оплати за товар, а остаточний розрахунок здійснюється після здійснення постачальником фактичної поставки товару у кількості та у терміни відповідно до умов договору (за п.4.2. та п.4.4.);
- при невиконанні (неналежному виконанні) зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно договору та/або законодавства України (за п.6.1.);
- за прострочення поставки товару понад 10-ть календарних днів з постачальника стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) % вартості недопоставленого товару (за п.6.2.);
- якщо одержавши суму попередньої оплати товару постачальник не передав товар у встановлений строк, то постачальник зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів після настання встановленого договором строку поставки товару, повернути покупцю попередню оплату за товар та, додатково, сплатити покупцю штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) % від суми попередньої оплати товару (за п.6.4.);
- сторони звільняються (повністю або частково) від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань унаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор), настання яких підтверджуються документом, виданим Торгово-промисловою палатою; сторона договору, виконанню зобов'язань якої з договору, перешкоджають обставини непереборної сили або стихійне лихо (форс-мажор), повинна протягом п'яти календарних днів повідомити іншу сторону договору про настання обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань України, але у цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додаткова угода до договору, поряд з цим, неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання обставин непереборної сили позбавляє сторону договору права посилатися на дані обставини (за п.7.1.-п.7.4.).
На виконання п.4.2. зазначеного договору від 04.03.2019 № 01/03 позивач платіжним дорученням № 413 від 05.03.2019 сплатив відповідачеві попередню оплату за товар у встановленому договором розмірі, а саме 50000грн.
Проте, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, у встановлені договором строки відповідач не здійснив, ані повністю, ані частково, поставки позивачу передбачених договором обсягів товару.
У зв'язку з цим позивач надіслав 28.10.2019 відповідачу письмову вимогу від 28.10.2019 №1/10-19 про повернення попередньої оплати товару та сплату штрафних санкцій, зокрема, штрафів у розмірі 20% вартості недопоставленого обсягу товару згідно з п.6.2. договору та у розмірі 50% від суми попередньої оплати згідно з п. 6.4. договору.
З копії меморіального ордеру №@PL957537 від 26.11.2019 року, надано позивачем до відзиву на апеляційну скаргу, вбачається, що відповідачем було повернуто ТОВ «Агрохорт» аванс у розмірі 50 000 грн. (а.с.109).
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено ст. 655, ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Зміст доводів та вимог апеляційної скарги зводиться до необґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення стягуваної суми штрафу, з огляду на таке, колегія суддів переглядає оскаржуване судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як встановлено місцевим судом та не заперечується сторонами в межах апеляційного провадження, у встановлені договором строки відповідач не здійснив поставки позивачу передбачених договором обсягів товару - люцерни штучно висушеної.
Змістом пунктів 6.2 та 6.4 договору передбачено, що за прострочення поставки товару понад 10-ть календарних днів з постачальника стягується штраф у розмірі 20 (двадцять) % вартості недопоставленого товару; якщо одержавши суму попередньої оплати товару постачальник не передав товар у встановлений строк, то постачальник зобов'язаний протягом 10-ти календарних днів після настання встановленого договором строку поставки товару, повернути покупцю попередню оплату за товар та, додатково, сплатити покупцю штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) % від суми попередньої оплати товару.
Позивач зазначав, що відповідач прострочив поставку товару на строк більше 10 календарних днів в обсязі 250 тн вартістю 671 555 грн., за що нараховано штраф 20% - 134 311 грн. Також відповідач попередню оплату повернув лише 26.11.2019 року, тоді як строк виконання зобов'язання по поверненню авансу сплив 04.06.2019 року, штраф у розмірі 50% складає 25 000 грн.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про арифметично вірний та такий, що відповідає нормам законодавства України, розрахунок штрафів у розмірі 134 311 грн. та 25 000 грн.
Разом з тим, згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках: - коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України); - якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).
Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.
Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.
Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Судова колегія приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачу будь-яких збитків, пов'язаних із простроченням поставки відповідачем товару; позивачем було сплачено аванс у розмірі 50 000 грн., який було повернуто відповідачем позивачу 26.11.2019 року.
В свою чергу відповідно до Довідки Приморської сільської ради Скадовського району Херсонської області №197 від 01.04.2020 року вбачається, що у 2019 році на території Приморської сільської ради були несприятливі кліматичні умови для вирощування люцерни на сіно та зелену масу. У зв'язку з низьким обсягом опадів, врожай люцерни був нижче прогнозованого та неналежної якості.
Також в підтвердження скрутного матеріального стану ФГ «Арт-А» матеріали справи містять податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ФГ «Арт-А» за 4 квартал 2019 р., з якого вбачається, що сума нарахованого доходу відповідача за звітний період склала 26400,00 грн.
З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, зважаючи на те, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, судова колегія доходить висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого штрафу на 50% - до 79 656,00 грн.
Судовою колегією відхиляються посилання позивача на відсутність виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, адже підстави зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер, при цьому, часткове задоволення судовою колегією клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій як раз вказує на врахування майнових інтересів позивача.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013.
Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія суддів не вбачає порушення інтересів стягувача у даному випадку, та вважає що, зменшивши штрафні санкції на 50%, судом буде дотримано збалансованість інтересів сторін, враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, та баланс інтересів сторін.
За таких обставин, рішення Господарського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року у справі №923/269/20 підлягає зміні в частині розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277 ч.4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "АРТ-А" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 27 травня 2020 року у справі №923/269/20 змінити в частині розміру штрафу, виклавши резолютивну частині рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фермерського господарства "АРТ-А" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОРТ" 79 656,00 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. штрафу та 2 389,67 (дві тисячі триста вісімдесят дев'ять грн. 67 коп.) грн. судових витрат.»
Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська