79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"09" вересня 2020 р. Справа № 870/45/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
секретар судового засідання Харів М.Ю.,
явка учасників справи:
від заявників: не з'явилися;
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися;
розглянув заяву осіб, які не брали участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 15.04.2020
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» від 03.03.2020 у третейській справі №73/2019, третейський суддя Кудінов В.В.,
м. Тернопіль
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка», м. Пологи, Запорізької області
до відповідача селянського (фермерського) господарства «Риск», с. Турівка, Згурівський район, Київської області
про стягнення 4 142 341,85 грн.
21.04.2020 до Західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 15.04.2020, осіб, які не брали участі в третейській справі за №73/2019 в разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
У заяві ці особи просять скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоцації «Правова Ліга» від 03.03.2020, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» до відповідача селянського (фермерського) господарства «Риск» задоволено частково та стягнено з Селянського (фермерського) господарства «Риск» на користь ТОВ «Полетехніка» 3 133 515,50 грн., з яких: 2 147 580, 72 грн. - основного боргу; 157 261,67 грн. - пені; 711 536,05 грн. - штрафу; 84 943,78 грн. - суму товарного кредиту; 32 093,28 грн. -третейські витрати.
В частині стягнення 1 014 472,38 грн - основного боргу, провадження у справі припинено. Відмовлено в частині стягнення 26 447,25 грн. - пені.
Вказана заява обгрунтована тим, що третейський суд вирішив питання про права та обов'язки поручителя ОСОБА_1 . Відповідно до договору поруки від 23.07.2018, укладеного між ТОВ «Бізон-Імпорт» (зміна найменування на ТОВ «Полетехніка») та ОСОБА_1 , (за погодженням із дружиною ОСОБА_2 ), де останній відповідає за виконання боржником основного договору (договору поставки №ШМ-047/2018 від 23.07.2018) та у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання за основним договором, заявник зобов'язаний його виконати.
На думку заявника, його участь як поручителя, а також ОСОБА_2 , як його дружини та особи, яка погоджувала договір поруки, за виконання основного зобов'язання боржником перед кредитором, у справі про стягнення заборгованості за договором поставки №ШМ-047/2018 від 23.07.2018, є обов'язковою, оскільки таке рішення може вплинути на права та обов'язки поручителя у разі виконання зобов'язання (повністю або частково) боржником. Вввжає, що третейським судом не повно та не об'єктивно розглянуто справу без участі поручителя та ОСОБА_2 .
У відзиві на заяву про скасування рішення третейського суду позивач заперечує доводи заявника, оскільки предметом спору є різні самостійні договірні відносини між кредитором і поручителем за договором поруки на підставі одного договору поставки №ШМ-047/2018 від 23.07.2018, що не змінює суті окремих договірних відносин між сторонами.
Зазначає, що підстави, передбачені ст. 51 Закону України «Про третейські суди» для скасування рішення, відсутні. Просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 04.06.2020) у справі №870/45/20 прийнято до розгляду заяву осіб, які не брали участі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 15.04.2020 про скасування рішення третейського суду та призначено її розгляд на 15.07.2020.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 розгляд справи відкладено на 03.08.2020 та ухвалою суду від 03.08.2020 розгляд справи відкладено на 09.09.2020.
07.09.2019 до апеляційного господарського суду від заявників надійшло клопотання про відкладення розгляду справи враховуючи обставини, що ускладнюють прибуття представника в судове засідання, задля дотримання постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19".
Розглянувши подане суду клопотання, апеляційний господарський суд відмовляє в його задоволенні враховуючи строк розгляду заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду визначений ч. 1 ст. 349 ГПК України та те, що розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема за клопотанням заявників. Також, суд зазначає, що явка учасників справи у судові засідання була визнана необов'язковою, сторони мали можливість надати усі необхідні пояснення та аргументи щодо суті заявлених вимог.
Розглянувши матеріали третейської справи, заяву відповідача, Західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 346 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Відповідно до статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1)справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2)рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3)третейську угоду визнано судом недійсною; 4)склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5)третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні положення викладені у статті 51 Закону України «Про третейські суди».
Перелік підстав, з яких може бути оскаржено та скасовано рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягають.
Заявник вказує на те, що рішення третейського суду слід скасувати на підставі п. 5 ч. 2 ст. 350 ГПК України, оскільки третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Згідно з положеннями частини 1 статті 346 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди" особи, які не брали участі у справі, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду лише в тому випадку, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки. Тому в разі звернення із відповідною заявою особи, яка не брала участь у третейській справі, суду слід перш за все з'ясувати наявність чи відсутність вирішення третейським судом питання про права, інтереси, обов'язки зазначеної особи. Встановлення наявності вирішення третейським судом наведених питань є необхідною передумовою для розгляду заяви зазначеної особи по суті заявлених нею вимог та визначених підстав для скасування рішення третейського суду.
Як встановлено рішенням третейського суду 23.07.2018, що з відповідача стягнуто суму боргу за невиконання зобов'язання за укладеним між сторонами договору поставки №ШМ-047/2018 від 23.07.2018 між ТОВ «Бізон-Імпорт» (продавець) та селянським (фермерським) господарством «Риск» (покупець), за умовами якого врегульовано предмет поставки та умови оплати і відповідальності сторін за невиконання умов договору.
Заявник покликається на те, що з метою забезпечення виконання обов'язку відпоівдача за договором №ШМ-047/2018 від 23.07.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізон Імпорт» укладено договір поруки від 23.07.2018, який не міститься в матеріалах третейської справи, третейським судом не досліджувався, однак доданий до матеріалів заяви про скасування рішення третейського суду.
За умовами цього договору поруки від 23.07.2018 поручитель поручається перед кредитором за сплату боржником усіх належних кредиторові сум: вартості товару (скоригованої вартості), пені, штрафів, інших платежів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Приписами частин 1, 3 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Відтак, з огляду на солідарний обов'язок боржника за основним зобов'язанням і поручителя перед кредитором, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Доводи про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» з тих підстав, що третейський суд вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, але є дружиною поручителя та особою, яка ознайомлена та надавала дозвіл на укладення чоловіком договору поруки суд вважає необгрунтованими, оскільки статус дружити поручителя не перетворює її на сторону договору, яка набуває права та обов'язки.
При цьому суд враховує, що в мотивувальній та резолютивній частинах рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» відсутні висновки про права (інтереси) та обов'язки заявників, тобто третейським судом безпосередньо не вирішувались питання про права (інтереси, обов'язки) заявників щодо зобов'язань за договором поруки від 23.07.2018.
Таким чином доводи заявника про обов'язкову участь у справі про стягнення заборгованості за договором поставки № ШМ-047/2018 від 23.07.2018 особи, яка поручилась за виконання основного зобов'язання суд відхиляє як необгрунтовані.
Наявність ймовірного зв'язку між спірними у третейській справі зобов'язаннями відповідача як покупця щодо зобов'язань за договором поставки та заявником ( ОСОБА_1 ) як поручителем щодо таких зобов'язань не мають братися до уваги.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №873/22/18, який відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 349 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду. Суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 350 цього Кодексу.
У зв'язку з цим суд перевіряє наявність або відсутність всіх інших підстав для скасування рішення третейського суду, які передбачені ч. 2 ст. 350 ГПК України.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
На підставі пункту 9.1 договору, який містить третейське застереження, згідно з яким усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають з цього договору, підлягають вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Правова Ліга" (м. Тернопіль, майдан Волі, 4), позивач звернувся до третейського суду з позовом до відповідача про стягнення пені і штрафу на підставі пункту 6.2 договору за прострочення сплати платежів та стягнення процентів (товарного кредиту) на підставі пункту 3.3 договору та пункту 5 специфікацій.
Спір, який є предметом третейської справи, рішення якого заявник просить скасувати, стосується стягнення штрафних санкції та процентів за користування товарним кредитом відповідно до ст. 6 Закону України "Про третейські суди" є підвідомчим Постійно діючому третейському суду при Асоціації "Правова ліга"; рішення прийнято третейським судом у спорі, передбаченому третейською угодою ( п. 9.1 договору), третейським судом не вирішено питань, що виходять за межі третейської угоди; дана третейська угода не визнана недійсною компетентним судом; склад третейського суду, який прийняв рішення, відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди" та умовам третейської угоди.
Згідно з ч. 6 ст. 349 ГПК України за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право: 1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.
На підставі викладеного Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 15.04.2020 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова Ліга" від 03.03.2020 у третейській справі №73/2019 належить відмовити, вказане рішення третейського суду залишити без змін.
Судовий збір, сплачений заявником при поданні заяви про скасування рішення третейського суду, на підставі ст.129 ГПК України покладається на заявника.
Керуючись ст. ст. 129, 349, 351 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б/н від 15.04.2020 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова Ліга" від 03.03.2020 у третейській справі №73/2019 відмовити. Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Правова ліга" від 03.03.2020 у третейській справі №73/2019 залишити без змін.
2.Судовий збір, сплачений при поданні заяви, покладається на заявника.
3.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду у строки, визначені ч. 3 ст. 351 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 11.09.2020.
Суддя С.М. Бойко