Справа № 205/5297/20
Провадження № 2-з/204/101/20 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
10 вересня 2020 суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Самсонова В.В., ознайомившись з заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсними правовідношення поруки,-
16 липня 2020 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсними правовідношення поруки. Разом з позовною заявою до суду надійшла заява від позивачки про забезпечення вищевказаного позову.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2020 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсними правовідношення поруки - була передана на розгляд Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська за підсудністю. Разом з позовною заявою було передано заяву про забезпечення позову у даній справі.
09 вересня 2020 року дана справа разом із заявою про забезпечення позову надійшла до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Справа разом із заявою про забезпечення позову передана мені, судді Самсоновій В.В., 10 вересня 2020 року цивільною канцелярією суду.
В заяві про забезпечення позову позивачка просила накласти арешт та заборонити відчужувати, реалізовувати або здійснювати будь-які інші дії з нерухомим майном, а саме: квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності та заборонити будь-які дії, направлені на виселення осіб, що мешкають в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . В обґрунтування заяви вказала, що на даний час склалася ситуація, що відповідач за допомогою нотаріальних дій, зловживаючи своїми правами, на підставі неіснуючого договору займу та іпотеки (які в подальшому були визнані судом порукою), переоформив відповідну квартиру адреса: АДРЕСА_1 на себе. З часу переоформлення відповідної квартири на адресу позивача неодноразово лунали погрози щодо виселення, незважаючи на існування судових спорів. Крім того, всупереч діючому законодавству, відповідач, здійснив дії щодо зняття з реєстрації позивача та неповнолітню особу, яка проживає разом з позивачем у зазначеній вище квартирі. Наразі, є підстави вважати, що дана квартира, з метою позбавлення в подальшому повернення у власність позивача у разі визнання правовідносин поруки припиненими, може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Наразі, та з моменту придбання, квартира за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним житлом ОСОБА_1 , якій вже 72 роки, та дитини, що проживає за цією адресою з бабусею - ОСОБА_4 . Враховуючи зазначені обставини, а також важливість цього питання для позивача та для дитини, що проживають в зазначеній квартирі, вважає, що на даний час є реальна загроза наслідків щодо невиконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Вивчивши заяву і матеріали додані до позовної заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні рішення.
При цьому, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Згідно із п. 4 цієї ж Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно же з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані же позивачкою докази, враховуючи характер і зміст заявлених позовних вимог, не підтверджують тієї обставини, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а вказані нею обставини ґрунтуються лише на її припущеннях, а доказів на їх підтвердження суду не представлено.
Крім того, суду не надано доказів того, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час (вересень 2020 року) дійсно належить ОСОБА_2 , оскільки інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна сформовано 15.02.2019 року, але ж цього часу минуло більше ніж півтора року.
За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним відмовити заявнику в задоволенні його заяви про забезпечення даного позову.
На підставі викладеного, керуючись п. п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 76-81, 149, 150, 152, 153, 247, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання недійсними правовідношення поруки - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.В. Самсонова