11 вересня 2020 р. № 400/2308/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029
про:визнання протиправною та скасування постанови від 28.05.2020 р. ВП № 61637954,
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП 61637954 від 28.05.2020 року (1700 грн.), винесену заступником начальника Заводського відділу ДВС міста Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) А.В. Волкомор.
Ухвалою суду від 22.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.
24.06.2020 року позивачем, засобами поштового зв'язку, на адресу суду направлено заяву про зміну предмету позову, а саме позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП №61637954 від 28.05.2020 року (1700 грн.), винесену заступником начальника Заводського відділу ДВС міста Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) А.В. Волкомор;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 61637954 від 12.06.2020 року (3400 грн.), винесену заступником начальника Заводського відділу ДВС міста Миколаєва ПМУ МЮ (м. Одеса) А.В. Волкомор.;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП 61637954 від 12.06.2020 року, винесену заступником начальника Заводського відділу ДВС міста Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) А.В. Волкомор.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із заявою про відкриття провадження, до Заводського ВДВС у м. Миколаєві звернуся не визначений у виконавчому листі стягувач, а прокурор, який не уповноважений законом представляти інтереси органів місцевого самоврядування. До заяви не долучено жодного документу, який підтверджує повноваження прокурора діяти від імені органу місцевого самоврядування. Постановою від 25.03.2020 року заступник начальника Заводського ВДВС відкрив виконавче провадження за заявою прокурора, на виконання виконавчого листа, виданого на користь Миколаївської міської ради - відповідача у справі 487/6896/15-ц.
Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просив відмовити, зазначивши, що у Заводському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснюється виконавче провадження № 61637954 з виконання виконавчого листа, виданого 12.02.2020 по справі 487/6896/15-ц про зобов'язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 697 кв.м. на АДРЕСА_2 з кадастровим номером 4810136300:12:004:0020. 25.03.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій відповідно п. 4 зазначено про стягнення виконавчого збору у розмірі 9446,00грн. В ході здійснення виконавчого провадження, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з невиконанням рішення суду, 28.05.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн., а в подальшому - 12.06.2020 винесено постанову про накладення штрафу у сумі 3400,00грн. (у подвійному розмірі). Приймаючи рішення про накладення штрафів та арешт коштів, державний виконавець діяв виключно в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з чим, підстави для визнання таких дій неправомірними та скасування постанов про накладення штрафу 61637954 від 28.05.2020, 12.06.2020; скасування постанови про арешт коштів боржника 61637954 від 12.06.2020, відсутні.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.06.2016 у задоволенні позову прокурора міста Миколаєва в інтересах держави до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути земельну ділянку було відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 10.10.2016 року, рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 10.06.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов прокурора міста Миколаєва в інтересах держави задоволено.
Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10.10.2016 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови та абзац 5 резолютивної частини рішення апеляційного суду Миколаївської області від 10.10.2016 року змінено шляхом викладення його у такій редакції: «Зобов'язати ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 697 кв. м на АДРЕСА_2 з кадастровим номером 4810136300:12:004:0020.
На виконання Постанови Верховного Суду від 18.12.2019 року Заводським районним судом м. Миколаєва, 12.02.2020 року видано виконавчий лист у справі № 487/6896/15-ц.
Згідно із статтею 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За нормами частини четвертої статті 19 Закону Закон № 1404-VIII сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
Відповідно частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За приписами статті 75 Закону Закон № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як зазначено вище, 25.03.2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 487/689615-ц виданого 12.02.2020 року про зобов'язання ОСОБА_1 повернути у комунальну власність земельну ділянку площею 697 кв. м. на АДРЕСА_2 з кадастровим номером 4810136300:12:004:0020. Пунктом 2постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено, що Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а саме в строк до 07.04.2020 року. В пункті 3 постанови вказано: Стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 9446,00 грн. та витрати виконавчого провадження.
Відомостей щодо добровільного виконання рішення суду, позивач не надав ані державному виконавцю, ані суду.
Проте 07.04.2020 року представник позивача надіслав на електронну пошту Заводського ВДВС заяву, якою повідомив про наміри визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження; повідомив про те, що на земельну ділянку, яку пропонується передати накладений арешт судом та про скасування якого прокурор звернувся із заявою до суду; просив не застосовувати до ОСОБА_1 примусові заходи (штрафи тощо). Отже в добровільному порядку позивачем вимоги державного виконавця не виконано.
30.04.2020 відповідачем роз'яснено ОСОБА_1 положення ст. ст. 31, 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав зупинення виконавчого провадження і на момент винесення постанов про накладення штрафів такі підстави у державного виконавця були відсутні.
25.06.2020 до відділу надійшла ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва по справі 487/6896/15-ц від 24.06.2020, якою зупинено стягнення на підставі виконавчого листа 487/6896/15-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 697,00кв.м. з кадастровим номером 4810136300:004:0020 по АДРЕСА_2 у комунальну власність Миколаївської територіальної громади.
30.06.2020 державним виконавцем керуючись п. 2 частини 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
Таким чином, оскільки виконавче провадження здійснювалося державним виконавцем в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», в силу спеціальних імперативних положень, яка регулює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець приймаючи рішення про накладення штрафів та арешт коштів, діяв виключно в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з чим, підстави для визнання таких дій неправомірними та скасування постанов про накладення штрафу 61637954 від 28.05.2020, 12.06.2020; скасування постанови про арешт коштів боржника 61637954 від 12.06.2020, відсутні.
У пункті 51 рішення Європейського суду з прав людини у справі „Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Установлена Законом України «Про виконавче провадження» відповідальність за невиконання рішення суду немайнового характеру виконує функцію запобігання невиконанню судових рішень.
Позивач не навів суду поважних причин невиконання ним рішення в установлений строк для добровільного виконання рішення суду та не надав доказів на їх підтвердження.
З огляду на вищезазначене суд дійшов переконання про відмову в позові.
У зв'язку з відмовою в позові, згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду, не підлягає до стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер індивідуальної карти платника податків НОМЕР_1 ) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 34993162) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник