11 вересня 2020 р. № 400/3133/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 31, м. Київ, 02094
треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Фінанс", вул. Січових Стрільців, 37-41,Київ 53,04053 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович, вул. Солом'янська, 20-А, офіс 1002, м. Київ, 03110
про:визнання протиправною та скасування постанови від 27.05.2020 ВП № 62193458,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця Клименка Романа Васильовича за участі третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Сіті Фінанс" та приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Мажуга Владислав Юрійович про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2020 ВП № 62193458 про стягнення грошових коштів у сумі 31621,15 грн. за договором споживчого кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного рішення приватного виконавця з огляду на відсутність підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі м. Києва, адже боржник зареєстрований та проживає у м. Вознесенську Миколаївської області. Відтак, на переконання позивача, відкриття виконавчого провадження відповідачем суперечить приписам частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2013 року між ОСОБА_1 , та ПАТ «Брокбізхнесбанк» було укладено договір № 338221100590288 про відкриття та обслуговування поточного рахунку з оформленням платіжної картки. Додатковою угодою № 1 від 21.08.2013 року до вказаного договору позивачу відкрито кредитну лінію в межах зарплатних проектів з лімітом у сумі 11000,00грн. на строк з 21.08.2013року по 20.08.2015 року.
28 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. вчинено виконавчий напис № 967 про звернення стягнення з ОСОБА_1 дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: 55523, Миколаївська область, Єланецький район, с. Малодворянськ, місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце роботи-невідоме (арк.спр. 14).
27 травня 2020 року приватним виконавцем Клименком Романом Васильовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 967 від 28 лютого 2020 року ВП № 62193458 (арк.спр. 9).
Того ж дня приватним виконавцем Клименком Романом Васильовичем прийнято постанову про арешт коштів боржника та 19.06.2020 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Не погодившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 3 частини першої статті 3 указаного Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII /надалі - Закон № 1403-VIII/ у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною першою статті 25 Закону № 1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Частиною другою цієї статті передбачено, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону № 1404-VIII.
Частиною другою статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За змістом статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому, згідно з частиною третьою статті 25 Закону № 1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника-фізичної особи та місцезнаходження боржника-юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач проживає та зареєстрований в АДРЕСА_3 (арк.спр. 22), працює з 07.11.2015 року в Братському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, проте приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович має право на ведення незалежної професійної діяльності у виконавчому окрузі м. Києва.
Суд зазначає, що у виконавчому написі нотаріуса № 967 від 23 лютого 2020 року зазначено інші адреси реєстрації боржника, та фактичного проживання позивача.
Приймаючи зазначений виконавчий документ до виконання, відповідач виходив з того, що адресою боржника є зазначена у виконавчому написі нотаріуса фактична адреса: 03028, Київська область, м. Київ, просп. Науки, 34,
На цій підставі приватний виконавець дійшов висновку про проживання боржника у м. Києві та, як наслідок, наявність підстав для відкриття ним виконавчого провадження.
При цьому, суд звертає увагу на те, що жоден з доданих стягувачем документів: не вказує на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві.
Також, суд зазначає про те, що при поданні стягувачем вказаної заяви, останнім не надано будь-яких доказів, які б підтверджували місце проживання позивача станом на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.
На переконання суду на окрему увагу заслуговує факт винесення приватним виконавцем постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипепндію та інші доходи боржника, в якій чітко вказано місце доходу: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.
Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
За приписами статті 1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною третьою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі пред'явлення виконавчого документа не за місцем реєстрації, вказаної у виконавчому документі, стягувачем до заяви мали бути приєднані підтверджуючі документи, що дають змогу достовірно встановити, що боржник проживає, перебуває за адресою, зазначеною стягувачем у заяві.
Згідно з частиною п'ятою статті 24 Закону № 1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження № 62193458 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва ОСОБА_2 не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві.
За відсутності документальних доказів фактичного проживання на момент відкриття виконавчого провадження № 62193458 боржника за вказаною адресою у м. Києві, суд вважає необґрунтованим прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа та відкриття такого виконавчого провадження.
З огляду на викладене, наявні підстави для задоволення вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича ВП № 62193458 від 27 травня 2020 року про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктами 6,7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 28.07.2020, акт прийняття-передачі наданих послуг від 29.07.2020, рахунок № 29-1/07/20 від 29.07.2020 року, відповідно до яких розмір витрат на правничу допомогу складає 3000,00 грн.
З урахуванням наведеного та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача 3000,00 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу, згідно з договором від 28.07.2020.
Керуючись статтями 2, 19, 77, 132, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименко Роман Васильович (вул. Поправки Юрія, 6, офіс 31, м. Київ, 02094 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича ВП № 62193458 від 27 травня 2020 року з примусового виконання виконавчого напису від 28 лютого 2020 року № 967 вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажуга Владиславом Юрійовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті фінанс" заборгованості в сумі 19471,49 грн.
3. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, 6, офіс 31, м. Київ, 02094 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 40 копійок).
4. Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Романа Васильовича (вул. поправки Юрія 6, офіс 31, м. Київ, 02094, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Мельник