справа №380/7196/20
11 вересня 2020 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з 12 грудня 2017 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 грудня 2017 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення;
- звільнити від сплату судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»;
- встановити військовій частині НОМЕР_1 місячний строк подання звіту про виконання судового рішення;
- поновити строк звернення до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160 КАС України.
Відповідно до пункту четвертого частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно із пунктом дев'ятим частини першої статті 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суддею встановлено, що у позовній заяві позивач зазначає відповідачем командира військової частини НОМЕР_1 , натомість змістом позовних вимог є: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з 12 грудня 2017 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 ; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 грудня 2017 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення.
Тобто, позовні вимоги позивача (зміст позовних вимог) звернені до суб'єкта владних повноважень (командира військової частини НОМЕР_1 ) рішення, дії чи бездіяльність якого не оскаржуються.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, позивачу необхідно зазначити відповідача відповідно до змісту заявлених ним позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Вимоги до оформлення письмових доказів визначені у статті 94 КАС України відповідно до якої письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів «Згідно з оригіналом», назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа. Одночасно підпис відповідальної особи на документі має бути засвідчений відбитком печатки організації (п.5.26 цього Національного стандарту України).
Суддею встановлено, що позивачем до позовної заяви додані письмові докази, копії яких не засвідчені.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2102 гривні.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У позовній заяві позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
З приводу цього суддя зазначає наступне.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Таким чином на підставі зазначеної норми позивач звільнений від сплати судового збору за заявлені позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з 12 грудня 2017 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 грудня 2017 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення суддя зазначає, що відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) і не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Така позиція судді узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, позивачем заявлено три позовні вимоги немайнового характеру, на дві з яких, а саме про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з 12 грудня 2017 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 12 грудня 2017 року поширюється пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
А тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за заявлену позовну вимогу немайнового характеру про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 грудня 2017 року по день постановлення рішення у розмірі, який становить 840,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), на яку пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється.
Суддею встановлено, що позивачем не сплачено судовий збір за заявлену позовну вимогу немайнового характеру у розмірі, який становить 840,80 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У тексті позовної заяви позивач зазначає про те, що з урахуванням статті 233 Кодексу законів про працю України строк звернення до суду з цим позовом не пропущений, однак у прохальній частині цієї ж позовної заяви просить поновити строк звернення до суду. Водночас, жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не подано. Таким чином, у разі, якщо позивач підтримує заявлене ним у прохальній частині позовної заяви клопотання про поновлення строку звернення до суду, то йому необхідно подати до суду заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску відповідно до вимог частини 6 статті 161 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої, у відповідності до ч. 1 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Особі, що звернулася із позовною заявою встановити в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, у спосіб подання до суду:
- позовної заяви та її копії для відповідача із зазначенням відповідача відповідно до змісту заявлених позовних вимог;
- належним чином засвідчених копій письмових доказів, згідно з переліком наведеним в додатку до позовної заяви у двох примірниках;
- оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 840,80 грн.;
- у разі підтримання заявленого у позовній заяві клопотання про поновлення строку звернення до суду - заяви про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску відповідно до вимог частини 6 статті 161 КАС України.
Процесуальні строки, встановлені цією ухвалою, можуть бути продовжені судом за заявою особи відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-IX.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Клименко О.М.