Справа № 733/2131/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/658/20
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
10 вересня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2020 року,
Оскаржуваною ухвалою суду задоволено подання старшого державного виконавця Ічнянського районного відділу ДВС ОСОБА_9 та тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчих документів. Місцевий суд вказав на наявність у ОСОБА_8 боргу на користь фізичної особи ОСОБА_7 та держави на загальну суму 447963,42 грн., який добровільно ним не сплачуються, що є підставою для тимчасового його обмеження у праві виїзду за кордон.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця. Зазначив, що державним виконавцем не було надано доказів того, що він ухиляється від виконання своїх зобов'язань по сплаті заборгованості. Вказав, що він сплачує борг ОСОБА_7 по 1000 грн. щомісяця, оскільки не має змоги сплатити всю суму одразу. Також послався на відсутність підстав для застосування до нього обмеження у виїзді за межі України. Зазначив, що таким чином суд позбавив його можливості заробити грошей за кордоном для погашення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора та потерпілої, які просили ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 539 КПК України передбачено питання, які виникають під час та після виконання вироку, та вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.537 КПК України, під час виконання вироків, суд має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
З матеріалів справи слідує, що вироком Ічнянського районного суду Чернігівської області від 11 травня 2018 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. На підставі ст.ст. 1, 10, 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, ОСОБА_8 звільнено від відбування призначених основного і додаткового покарання.
Крім того, вищевказаним вироком стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 18514 грн., моральну шкоду в сумі 400 000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 9610, 64 грн. процесуальних витрат (т.2, а.к.п.124-127).
На виконанні в Ічнянському районному відділі ДВС перебуває виконавчий лист № 1-кп/733/22/18, № 733/2131/17 від 11.05.2018 року, виданий Ічнянським районним судом 18 червня 2018 року, про стягнення із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 18514 грн. матеріальної шкоди, 400000грн. моральної шкоди та 9000 грн. витрат на правову допомогу. Боржник ухиляється від сплати вказаного боргу, в зв'язку з чим станом на 30 червня 2020 року заборгованість складає 407239,48 грн. та виконавчий збір - 40723,94 грн.
Старший державний виконавець звернувся до Ічнянського районного суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_8 за межі України з тих підстав, що станом на 30 червня 2020 року коштів на виконання виконавчого документа до відділу ДВС не надходило.
Задовольняючи подання старшого державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_8 до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду про стягнення на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди, моральної шкоди та витрат на правову допомогу, суд дійшов правильного висновку про ухилення ОСОБА_8 від виконання зобов'язань, унаслідок чого тривалий час рішення суду залишається не виконаним, а борг перед ОСОБА_7 в сумі 407239,48 грн. та виконавчий збір в сумі 40723,94 грн. - непогашеним.
Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно положень ст.129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Пунктом 19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За змістом п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань.
У матеріалах кримінального провадження відсутні докази погашення ОСОБА_8 суми боргу в рахунок відшкодування потерпілій матеріальної та моральної шкоди.
Доводи апелянта про те, що він не має наміру ухилятися від виконання зобов'язань за рішенням суду, на думку колегії суддів, є непереконливими.
Твердження ОСОБА_8 про те, що він сплачує потерпілій по 1000 грн. щомісяця, і виїзд за межі України йому необхідний для того, щоб заробити кошти для погашення заборгованості, колегія суддів вважає як спосіб захисту та намагання ухилитися від сплати боргу.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_8 свідомо ухиляється від виконання свого обов'язку, оскільки має на це змогу, але протягом двох років ніде не працевлаштувався без поважних причин.
Відтак, місцевий суд прийшов до правильного висновку про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_8 , з чим погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, а також позицію Європейського суду з прав людини (п.43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004), що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду, колегія суддів вважає доводи ОСОБА_8 безпідставними, у зв'язку з чим не знаходить підстав і для задоволення його апеляційної скарги.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2020 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_8 до виконання покладених на нього зобов'язань - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4