11 вересня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/842/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
В поданому до суду адміністративному позові Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - позивач) просить суд:
- стягнути податковий борг з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на суму 1292921,15 грн., з яких 1192506,48 грн. - до місцевого бюджету, 100414,67 грн. - до Державного бюджету України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 1292921,15 грн. Вказана заборгованість є узгодженою, проте в добровільному порядку не сплачена.
Ухвалою суду від 25.06.2020 року відповідачу у разі заперечення проти позову запропоновано надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 КАС України.
Вказана ухвала направлена позивачу за адресою вказаною в позовній заяві та внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 58001 0887478 8. (а. с. 41).
21.07.2020 року на адресу суду через канцелярію суду надійшла заява позивача - ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи.
Із змісту вказаної заяви видно, що відповідач знав про час, дату розгляду справи, а також про те, що до нього Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області подано позов про стягнення заборгованості, однак, просив відкласти розгляд справи.
Відповідач, також клопотав, щоб копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою, додатки до неї направити за адресою АДРЕСА_1 . (а. с. 56).
23.07.2020 року копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою, додатками до неї, повторно направлено ОСОБА_1 за адресою зазначеною відповідачем, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 58001 08892166. (а. с. 61,65).
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, а також про дату, час та місце судових засідань, однак з невідомих причин не виконав вимоги ухвали суду від 25 червня 2020 року.
Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, а також справу розглядати у порядку письмового провадження.
Відповідач не з'явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 1292921,15 грн.
ОСОБА_1 , зареєстрований, як Фізична особа-підприємець, РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 . (а. с. 8).
На підставі наказу № 387 від 31.05.2019 року, працівниками ГУ ДФС у Чернівецькій області проведена документальна планова перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р.
За результатами документальної планова перевірки позивача складено Акт Про результати документальної планова перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. Із змісту акта перевірки видно, що вказана перевірка проведена в присутності представника позивача за довіреністю. (а. с. 16-21).
На підставі акту планової перевірки позивача № 119/24-13-13-04-18/ НОМЕР_1 від 24.06.2019 року, відповідачем, з урахуванням виявлених порушень, винесено податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0011581304 від 13.08.2019 року на суму 82047,93 грн., (а. с. 24), форми "Р" № 0011511304 від 13.08.2019 року на суму 980255,32 грн., (а. с. 23), форми Р" № 0011371304 від 13.08.2019 року на суму 510,00 грн. (а. с. 25).
30.08.2019 року позивачем направлено відповідачу корінець податкової вимоги форми "Ф" № 104867-56, відповідно до якої загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями станом на 29.08.2019 року становить 1292921,15 грн. (а. с. 27).
Заборгованість відповідача підтверджується розрахунком заборгованості по ОСОБА_1 (а. с. 7)
На час розгляду справи, заборгованість відповідача залишається не погашеною.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;
Згідно п. п. 14.1. 175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст. 36 ПК України).
Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом.8.1 та п.8.2 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом.
Згідно ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Розділ IV ПК України регулює відносини щодо справляння податку на доходи фізичних осіб.
Так, відповідно до п.п.162.1.1 п.162.1 ст. 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно із п.п.163.1.2 п.163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно п. 164.1. ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Згідно п.п.164.1.1. п. 164.1. ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Відповідно п.п.164.1.3. п. 164.1. ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п. п. 177.4.5п.177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Відповідно до п. п. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно із п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.1, п.49.2ст.49 ПК України).
Відповідно до п. 176.1 ст.176 ПК України одним із обов'язків платника податків є обов'язок подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Відповідно до п.179.1ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
В п.179.7 ст.179 ПК України передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Згідно положень п.120.1ст.120 ПК України, не подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 грн. за кожне таке подання.
Так, приписами п.п.102.2.1 п.102.2 ст.102 ПК України визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Крім того, згідно п.162.1 ст.162 ПК України відповідач є платником військового збору.
Так, згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначеніп.162.1ст.162 цього Кодексу (пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України).
Відповідно пп.1.2. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163цього Кодексу. В п.п.1.3. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України вказано, що ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього п.
Згідно із п.п.163.1.1п.163.1ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до п.п.54.3.2п.54.3ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно із п. 123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно із п. 56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (підпункт 56.18 пункту 56.17 статті 56 ПК України).
Відповідачем доказів оскарження у судовому порядку винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, якими визначені йому грошові зобов'язання не надав.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом на даний час є узгодженими.
Відповідно до п. п. 14.1.156. п.14.1. ст.14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно із п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно п. 87.1.1 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає йому податкову вимогу.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надіслав відповідачу корінець податкову вимогу форми "Ф" № 104867-56, відповідно до якої загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями станом на 29.08.2019 року становить 1292921,15 грн. (а. с. 27).
Доказів оскарження податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку сторонами до суду не надано.
Наявність податкового боргу у загальному розмірі 1292921,15 грн. підтверджується дослідженими матеріалами справи. Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковий борг на загальну суму 1292921,15 грн. виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до повного погашення вказаного податкового боргу.
Крім того, суд звертає увагу, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них суми відповідного податкового зобов'язання не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 19.02.2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог. На день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає стягненню у судовому порядку. Крім того, суд зазначає, що відповідачем вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога ні в адміністративному, ні в судовому порядку, не оскаржувались. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов'язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернівецькій області щодо стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на суму 1292921,15 грн., з яких 1192506,48 грн. - до місцевого бюджету, 100414,67 грн. - до Державного бюджету України, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак, суд не стягує їх з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 73-77, 90, 139, 194, 205, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути податковий борг з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на суму 1292921,15 грн. (один мільйон двісті дев'яносто дві тисячі дев'ятсот двадцять одну грн. 15 коп.), з яких 1192506,48 грн. - до місцевого бюджету, 100414,67 грн. - до Державного бюджету України.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200а, код ЄДРПОУ 43143196).
Відповідач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя П.Д. Дембіцький